ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ ОПЕРАЦІЙ З КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ ОПЕРАЦІЙ З КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ

12.10.2021 22:29

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Патряк Олександра Тарасівна, кандидат економічних наук, кафедра інформаційної та соціокультурної діяльності, Західноукраїнський національний університет


Контроль і державне регулювання в сфері корпоративних прав може здійснюватися і специфічними зовнішніми суб’єктами залежно від галузі діяльності емітента, зокрема, йдеться про особливості банківського, страхового, інвестиційного, валютного законодавства тощо. 

У країнах, де рівень розвитку корпоративного сектору економіки є високим, на перше місце виходить внутрішній контроль за операціями з корпоративними правами, оскільки необхідність підвищення рівня інвестиційної привабливості економіки вимагає особливої уваги регуляторних органів до захисту прав інвесторів. Однак, виходячи з практики діяльності вітчизняних підприємств, можна констатувати, що сьогодні на українських підприємствах досить рідко можна зустріти належним чином створену систему внутрішнього контролю. 

На нашу думку, для побудови цілісної системи контролю корпоративних прав, слід, перш за все, виділити об’єкт та предмет такого контролю, окреслити завдання контролю та сформувати систему його інформаційного забезпечення. За результатом даного дослідження визначено, що: 

- об’єктом контролю корпоративних прав у емітента є операції, пов’язані з емісією, модифікацією та ліквідацією корпоративних прав, а у інвестора – операції, пов’язані зі придбанням, утриманням та передачею корпоративних прав;

- предметом контролю корпоративних прав є доцільність та правомірність проведення таких операцій, а також достовірність і повнота розкриття таких операцій в обліку та звітності.

Погодимося з І.Р. Поліщук [1] стосовно того, що «суб’єктами внутрішнього контролю корпоративних прав учасників виступають суб’єкти ведення бухгалтерського обліку, управлінський персонал та спеціальні служби, створені на підприємстві з метою контролю (Загальні збори учасників, ревізійні комісії, інвентаризаційні комісії, спостережні ради, служби внутрішнього контролю)»  [1].

У більшості розвинених країн світу у складі спостережної ради законодавством передбачене обов’язкове функціонування аудиторського комітету. Проте, в Україні рішення про його створення виноситься на розсуд самого підприємства і зазвичай воно приймається в сторону ігнорування такої можливості. Найчастіше внутрішній контроль в акціонерних товариствах України здійснює ревізійна комісія, членами якої є акціонери підприємства. 

На думку С.В. Діденко [2], «українське законодавство не передбачає обов’язкового створення відділів внутрішнього аудиту, але практична діяльність доводить доцільність виділення такого підрозділу» [2]. Погоджуючись з автором, зауважимо, що підрозділ внутрішнього аудиту повинен бути підпорядкований Правлінню емітента, оскільки до функцій такого підрозділу повинно належати забезпечення постійного контролю використання корпоративних прав підприємства для фінансування його діяльності, а також визначення зон ризику такої форми фінансування.

Загалом, усі суб’єкти внутрішнього контролю корпоративних прав можна розділи на законодавчо закріплених та ініціативних, які створюються підприємством на власний розсуд для забезпечення індивідуальних потреб.

Ефективність внутрішнього контролю операцій з корпоративними правами визначається ступенем організації його проведення. Як зазначає В.П. Пантелєєв: «Проблемна сфера організації внутрішньогосподарського контролю полягає у розпорошених зусиллях підрозділів контролю, тобто відсутності належної їх координації, несвоєчасному проведенні контрольних заходів, недостатньому контролі одних і надмірному контролі інших об’єктів»  [3, с. 228-229].

За даними досліджень Н.І. Дорош [4, с. 52], переважна більшість акціонерних товариств (71,3%) мають ревізійні комісії, що складаються з трьох осіб. При цьому для виконання своїх обов’язків члени ревізійної комісії збираються не досить часто: у 35,7% товариств – один раз на рік, у 33,9% – два-три рази, 25,5% – чотири-шість разів. Погодимося з автором, що така частота засідань та кількісний склад членів ревізійної комісії у більшості акціонерних товариств України не може забезпечити дієвого контролю за поточною діяльністю підприємства і носить більш формальний характер. 

Виходячи з цього, для більшості акціонерних товариств при організації системи внутрішнього контролю необхідно передбачити створення хоча б одного максимально незалежного органу, який би займався контролем діяльності підприємства на постійних умовах, для прикладу, це може бути служба внутрішнього контролю (аудиту).

Такої ж думки притримується С.В. Діденко [2], зазначаючи, що «українське законодавство не передбачає обов’язкового створення відділів внутрішнього аудиту, але практична діяльність доводить доцільність виділення такого підрозділу» . Про це свідчить і зарубіжний досвід - за даними дослідження В.П. Гончара, управління внутрішнього аудиту було запроваджено у більш ніж 80% компаній Німеччини та Великобританії, 70% французьких компаній та 60% швейцарських [5]. На рис. 1 зазначено відсоткове співвідношення підпорядкованості даного суб’єкту контролю в організаційних структурах підприємств.




Рис. 1. Підпорядкування служби внутрішнього аудиту (розроблено на основі [5])




У більшості розвинених країн світу у складі спостережної ради законодавством передбачене обов’язкове функціонування аудиторського комітету. Проте в Україні рішення про його створення виноситься на розсуд самого підприємства і зазвичай воно приймається в сторону ігнорування такої можливості. Найчастіше внутрішній контроль в акціонерних товариствах України здійснює ревізійна комісія, членами якої є акціонери підприємства. 

Підпорядкованість служби внутрішнього аудиту в переважній більшості виконавчому органу (правлінню, дирекції) є, з одного боку, логічною, з огляду на те, що внутрішній аудит має забезпечити ефективне функціонування підприємства шляхом постійного контролю за фінансово-господарською діяльністю, виявлення зловживань, помилок та зон ризику, формувати інформаційну основу для прийняття управлінських рішень та здійснювати оцінку їх виконання [5]. Проте, з точи зору необхідності забезпечення дотримання прав інвесторів, доречнішим є підпорядкування такої служби Загальним зборам акціонерів.

Серед загальних функцій системи внутрішнього контролю корпоративних прав в цілому можна виокремити забезпечення: 

- надійності та достовірності показників, що стосуються корпоративних прав у системі бухгалтерського обліку та звітності – фінансової, податкової, внутрішньої; 

- своєчасного та надійного інформаційного підґрунтя для прийняття управлінських рішень стосовно корпоративних прав

- виявлення відхилень від запланованих показників (рівня прибутковості фінансових інвестицій, змін їх вартості тощо - у інвестора і та розміщення акцій, їх ринкової вартості – у емітента; усунення факторів, що їх спричиняють, розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.

Тому для чіткого та своєчасного виконання внутрішніми органами контролю своїх функцій, їх організаційна структура та повноваження мають бути у внутрішніх розпорядчих документах (посадових інструкціях, трудових договорах, інших документах підприємства з питань організації роботи окремих структурних підрозділах) (табл. 3.1). Виокремлення служби внутрішнього контролю та чіткий розподіл обов’язків її працівників є першочерговим завданням організації внутрішнього контролю, зокрема в частині операцій з корпоративними правами.

Таблиця 1. Функції суб’єктів внутрішнього контролю корпоративних прав власної емісії телекомунікаційного підприємства




Відмітимо, що створення усіх наведених в таблиці 1 органів контролю не є обов’язковим. Організація внутрішнього контролю передбачає формування лише необхідних конкретному підприємству суб’єктів контролю і наділення їх функціями, що будуть дієвими індивідуально для кожного підприємства. Проте, на нашу думку, він є рекомендованим як для підприємств-емітентів (телекомунікаційних підприємств), так для підприємств-інвесторів.

Подальші організаційні заходи контролю корпоративних прав передбачають формування системи інформаційного забезпечення процедур контролю, спрямованих на досягнення його завдань. Інформаційним забезпеченням проведення контролю корпоративних прав слугує комплекс документів, які умовно можна розділити на дві групи: бухгалтерські документи (первинні документи, облікові регістри, фінансова звітність) та організаційні або розпорядчі документи (Статут, Протокол зборів засновників, Виписка з Єдиного державного реєстру тощо, накази керівника підприємства). В процесі контролю складаються робочі документи контролера, в які в зручній для нього формі заносяться дані, отримані при перевірці. Після накопичення, оброблення та систематизації даних контролер формує звіт у якому користувачам подається інформація про результати проведеного контролю у зручному для них вигляді. Оскільки інформація, отримана в результаті контролю є основою для прийняття управлінських рішень, її точність, достовірність, надійність та своєчасність є її необхідними якостями. 

З точки зору М.О. Бєлоусова [6, с. 37] застосування методики передбачає перш за все виокремлення завдань, що стоять перед суб’єктом контролю. Серед основних з них по відношенню до корпоративних прав можна виокремити:

«– дотримання законодавчих вимог щодо формування власного капіталу, видів внесків учасників, їх оцінки, строків та порядку оплати;

– перевірка порядку юридичної реєстрації змін у структурі власного капіталу;

– дотримання встановлених на підприємстві єдиних методологічних засад ведення обліку та складання звітності щодо операцій з корпоративними правами;

- дотримання законодавчих вимог при розрахунку фінансового результату діяльності та об’єктивність в нарахуванні дивідендів, своєчасність їх виплати;

– виявлення відхилень та порушень у документальному оформленні та веденні обліку операцій з корпоративними правами;

– встановлення своєчасності проведення розрахунків із інвесторами»  [6, с. 37].

Внутрішній контроль операцій з корпоративними правами, на думку І.Р. Поліщук, є «ефективним за умов застосування методичних прийомів: документальних (арифметична перевірка, формальна перевірка, логічна перевірка, економічна перевірка, нормативно-правова перевірка, взаємний контроль, зустрічна перевірка, аналітична перевірка фінансової звітності) і фактичних (обстеження, перевірка майна в натурі, інвентаризації розрахунків з учасниками)»  [1]. Погоджуючись з вказаним автором, зауважимо, що кожен з названих нею методичних прийомів контролю потребує конкретизації в частині порядку його застосування емітентом при контролю корпоративних прав власної емісії та інвестором – при контролі корпоративних, у які було здійснено фінансові інвестиції. Для створення системи належного методичного забезпечення контролю корпоративних прав, уточнено застосування щодо них методичних прийомів контролю (табл. 2).

Таблиця 2. Застосування методичних прийомів документального контролю щодо операцій з корпоративними правами




Зважаючи на сутність такого об’єкту як корпоративні права, в переважній більшості контролерами використовуються прийоми документального контролю, які допомагають упевнитись в доцільності та правильності здійснення та облікового відображення операцій з корпоративними правами. Вважаємо, що навіть такий методичних прийом контролю, як інвентаризація щодо корпоративних прав має переважно документальний характер та по суті зводиться до зустрічної перевірки, що і описано в табл. 2.

Базуючись на даному визначенні, сформульовано об’єкт та предмет контролю корпоративних прав, визначено суб’єктів його проведення з окресленням їх функціональних обов’язків. 




Список використаних джерел:

1. Поліщук І.Р. Внутрішньогосподарський контроль корпоративних прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю [Електронний ресурс]. URL: http://www.rusnauka.com/12.APSN_2007/Economics/20906.doc.htm

2. Didenko S. The organization of external and internal audit in accordance with the principles of corporate governance // The economy and the region. 2008. № 4 (19). S. 152-154.

3. Пантелеєв В.П. Внутрішньогосподарський контроль: методологія та організація: [монографія]. К.: ДП «Ін форм-аналіт. агентство» , 2008. 491 с.

4. Дорош, Н.І. Аудит: методологія і організація. К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. 402 с.

5. Гончар В.П. Застосування внутрішнього аудиту в системі управління українських підприємств [Електронний ресурс]. URL: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/En/O_FN/ 2007_4_1/zbirnuk_O_FN_4has_1_82.pdf

6. Бєлоусов М.О. Внутрішній контроль статутного капіталу: організаційно-методичний підхід // Міжнародний збірник наукових праць. 2011. Випуск 1(19). С. 32-42



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота