ВПЛИВ МЕНТАЛЬНОСТІ НА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВПЛИВ МЕНТАЛЬНОСТІ НА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

22.11.2021 20:12

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Карпенко Юлія Олегівна, студентка 5 курсу, кафедри фінансів і кредиту, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича


На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України існує проблема тотального опору змінам, неприйняття реформ та суперечності між історично складеними інститутами в процесі довготривалого розвитку країни та новими, які формуються в процесі ринкової трансформації. Під час проведення реформ враховуються не лише економіко-соціальні та політичні особливості, притаманні країні, а й попередній досвід: як розвивалося суспільство, які традиції, звичаї, історія та моделі поведінки даного суспільства. Тобто реформування національної економіки не буде успішним та ефективним без врахування ментальних особливостей населення країни та дослідження впливу соціально-економічної поведінки на економіку.

Для того, щоб здійснити аналіз впливу ментальності на розвиток національної економіки необхідно, перш за все, надати теоретичну інтерпретацію даного поняття.

Існує декілька поглядів на диференціацію понять «ментальність» та «менталітет». Наприклад, М.В. Попович, І.В. Кисляковська та Н.Б. Вяткіна у своїх працях схиляються до повного розділення цих понять та вказують, що поведінка та світогляд, тобто менталітет, кожного окремого індивіда може дати розуміння про ментальність цілої сукупності індивідів – спільноти [2, с. 110]. Також автори співвідносять поняття менталітет і ментальність як складову частину й ціле відповідно, адже формуються ці два поняття на основі спільних рис. Проте дехто схиляється до думки, що категорія «менталітет» є похідною від поняття «ментальність» (табл.1). 

На нашу думку, саме такий підхід до диференціації понять «ментальність» та «менталітет» є найбільш вдалим. Автори характеризують ментальність як більш широку категорію, яка надає довгострокові та колективні уявлення про життя, в той час як менталітет характеризується як більш конкретне визначення, яке притаманне, зазвичай, поточному періоду та охоплює обмежений проміжок часу.

Таблиця 1

Підходи до диференціації понять «менталітет» та «ментальність»




Ефективне функціонування та стійкість національної економіки є запорукою стабільного розвитку, а опора на ментальний ресурс – це необхідна умова динамічності економічної системи, її відповідності та адекватності глобальним викликам сучасності. Саме тому досить важливим стає дослідження впливу ментальності на розвиток та функціонування національної економіки.

На перший погляд, вплив ментальності непомітний, проте за сучасних умов вона відіграє дуже важливу роль. Завдяки таким особливостям української ментальності, як консерватизм, зваженість, уповільненість в країні не відбувається соціального вибуху, незважаючи навіть на кризовий стан. Проте водночас ці особливості являють собою значну перешкоду на шляху до реформ, тому що вони не дають можливості країні досягнути бажаної динаміки розвитку, здійснити прорив на якісно новій основі та, як наслідок, підвищити рівень життя. 

На нашу думку, можна виділити такі основні риси національної ментальності, які гальмують економічний розвиток України: 

– в українській ментальності відсутня домінанта закону; 

– будь-яка економічна діяльність є наслідком бажання отримати в кінцевому підсумку власну вигоду. В українців такого прагнення більш ніж достатньо. Але сьогодні, парадоксальним чином, це прагнення є гальмом розвитку економіки, а не її каталізатором.

Власні інтереси українців набагато вищі, ніж інтереси країни. На відміну від мислення лідерів Японії чи країн Європейського Союзу, де виплекане глибоке коріння державності, в Україні державне мислення є клановим, а політики переймаються лише своїми власними інтересами.

– економічні традиції українців засновані на «сімейному» сільському господарстві чи садибній торгівлі. Навіть при наявності потужного промислового потенціалу відсутність традицій виробництва заважає розпочати широке виробництво товарів. А традиційна українська «волелюбність» у економічній площині переростає у виробничу анархію та проявляється не підпорядкуванням керівнику або власнику бізнесу;

– наявність таких рис характеру як обережність, інертність, уповільненість. Українці не люблять ризикувати, живуть за принципом «якось буде», довго радяться та зважають  всі «за» і «проти». Навіть за високого рівня знань, ерудиції та досвіду, ці риси значно знижують загальний «коефіцієнт корисності»; 

– консерватизм – риса, що характеризує українців як таких, що не довіряють змінам, прагнуть не знаходити щось нове, а зберегти давно створене. Це свідчить про невміння йти в ногу з часом.

Негативні риси поведінки українців можна перетворити на позитив, якщо культивувати прогресивні особливості їх ментальності, такі як:

• хазяйновитість (навіть канадці вказують, що відродження їх аграрно-промислового комплексу відбулося саме завдяки українцям);

• універсальність (легкість опанування кількох суміжних професій, вміння швидко знаходити нестандартні рішення у скрутних ситуаціях).

• здоровий прагматизм. Умовно кажучи, українці все досконало прораховують. Навіть славнозвісна українська «жадібність» тут може відіграти позитивну роль; 

• миролюбність, вміння уникати конфліктів – як чинник стабільності. А стабільність – запорука довіри з боку інвесторів, відмінна можливість для розміщення в Україні виробництва західних корпорацій.

Як бачимо ментальність нації може породжувати два ефекти: з одного боку, він виступає рушійною силою соціально-економічних перетворень, а з іншого – сприяє уповільненню економічного й духовного розвитку суспільства. Долати цю проблему варто у двох напрямках: загальнодержавному та регіональному. Загальнодержавна політика повинна бути спрямована на створення єдиної національної держави через узгодження загальнонаціональних та регіональних інтересів і запитів на основі міжкультурного діалогу. На регіональному рівні органам державної влади треба запроваджувати заходи, які будуть спрямовані на об’єднання суспільства на засадах єдиної національної ментальності.

Україна потребує нової моделі державного управління, яка буде відповідати ментальності, сформованій на основі способу мислення кожного індивіда. Виходячи з аналізу національного менталітету, можна стверджувати, що жодна з моделей державного управління (модель менеджеризму, належного врядування та бюрократична) цілком не відповідає ментальним особливостям українців. Таким чином, українська національна ментальність переважно сприймає «синтетичну» модель, яка дає змогу розширити можливості для участі громадян у державному управлінні при вирішенні місцевих питань. У той же час, держава повинна залишатися сильною у вирішенні стратегічних і загальнодержавних питань.

Змінювати ментальність населення необхідно, перш за все, через цілеспрямовану зміну організаційної культури органів влади, яка передбачатиме подолання опору змінам, впровадження нових елементів в організаційну культуру відповідно до розробленої стратегії, закріплення змін та їх оцінку. Всі ці дії дають можливість вплинути на ідеологічний рівень організаційної культури через вплив на атрибути зовнішнього рівня, що призведе до зміни настанов та цінностей. 

Отже, ретельне врахування особливостей національної ментальності – необхідна умова для розробки, як стратегічного плану, так і тактичних дій з формування та розвитку нації, де формула успіху полягає в синтезі власних знань, досвіду та знань попередніх поколінь.

Список використаних джерел:

1. Некрасова І.М. Ментальний формат особистості як функціонально-змістова основа соціальних впливів. 2009. URL: http://ispp.org.ua/files/1270201800.

2. Попович М.В. Проблеми теорії ментальності. Наукова думка. Київ, 2006. 403 с.

3. Соколіна О.В. Порівняльний аналіз понять «ментальність» та «менталітет». Збірник наукових праць ВІКНУ ім. Т. Шевченка. 2009.

4. Фурман А.В. Психокультура української ментальності. Економічна думка. Тернопіль, 2002. 132 с.

________________ 

Науковий керівник: Ткач Євген Вікторович, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів і кредиту економічного факультету, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота