АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

22.11.2021 20:51

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Штундер Валерія Євгеніївна, 3 курс, Навчально-науковий інститут права та інноваційної освіти, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ


У період формування громадянського суспільства та становлення правової держави значну роль відіграє один з основних інститутів адміністративного права – інститут адміністративної відповідальності, яка дозволяє впорядкувати суспільні відносини в сфері публічного управління. Чільне місце в системі адміністративної відповідальності посідають адміністративні стягнення. 

Різні аспекти адміністративної відповідальності, у тому числі і адміністративних стягнень, тією чи іншою мірою висвітлювались у працях українських учених-адміністративістів: В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, С.Т. Гончарука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, І.В. Мартьянова, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, Ю.С. Шемшученка, О.М. Якуби та ін. 

Водночас треба зауважити, що навіть коли питання адміністративних стягнень порушувалися, їх висвітлення та дослідження найчастіше здійснювалося в межах приписів чинного законодавства, яке сьогодні не відповідає належною мірою вимогам реформування українського адміністративного права, його гармонізації зі стандартами європейського законодавства. Також під час застосування адміністративних стягнень виникають практичні проблеми їх реалізації.

Тому вирішення питання про систему адміністративних стягнень та порядок їх застосування є актуальним напрямком сучасної юридичної науки, в тому числі адміністративного права. 

Адміністративні стягнення виступають як матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, як негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка повинна відповісти за свій протиправний вчинок і понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу. Так, окремі види стягнень можуть одночасно поєднувати в собі моральне засудження, матеріальний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника [1, с. 150]. Зокрема, такі наслідки наступають за адміністративного арешту, позбавлення спеціальних прав і виправних робіт.

Дослідники визначають адміністративне стягнення як захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. До речі, саме такий підхід є домінуючим у сучасній науці адміністративного права та відображається у переважній більшості джерел [2-3].

Взагалі, адміністративні стягнення вирізняються способом забезпечення правопорядку, нормативними розбіжностями регламентації, цілями, фактичними підставами, правовими наслідками та процесуальними особливостями їх застосування [4, с. 170]. Адміністративні стягнення характеризуються стабільністю змісту і призначення. Вони застосовуються лише до винних у вчиненні адміністративних проступків. Тому загальною особливістю їх є репресивний, каральний характер [5, с. 6]. 

Найбільш поширеним є наступне визначення. Отже, адміністративне стягнення — це визначена в законі міра покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного характеру, яка застосовується щодо суб'єкта адміністративного проступку за його протиправне діяння [2, с. 78].

Крім того, як зазначається в ст. 23 КпАП України адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами [6].

Слід підкреслити, що адміністративні стягнення, як правило, полягають в позбавленні або обмеженні певних прав, благ [7, с. 32]. Цим досягається мета покарання порушника. За вчинений проступок громадянин або позбавляється будь-якого суб'єктивного права, або обмежується його правосуб'єктність, або на нього покладаються спеціальні ”штрафні” обов’язки. Крім втрат та обмежень адміністративне стягнення тягне для порушника ще й стан так званої “адміністративної караності” (аналогічної судимості в кримінальному праві), який існує протягом одного року з дня закінчення виконання стягнення. Правове значення зазначеного стану полягає в тому, що вчинення до закінчення цього строку нового правопорушення тягне підвищену відповідальність, а інколи змінюється навіть його характер — воно визнається злочином.

Щодо сучасних проблем в системі адміністративних стягнень, то слід звернути увагу на такий поширений вид адміністративного стягнення, як штраф. Так, в науковій літературі порушується питання на доцільності можливості накладення штрафу не тільки на фізичних осіб, але й на юридичних, що значно б спростило правозастосовчу практику та дозволили зменшити навантаження на судову систему. Також доцільно конкретизувати цей вид стягнення у законодавстві та назвати його «адміністративний штраф», що дозволить відмежовувати його від цивільного та кримінального штрафів. Тому вважаємо за доцільне внести відповідні зміни до законодавства про адміністративні правопорушення.

Слід підкреслити, що адміністративні стягнення в ст. 24 КпАП викладені у відповідному порядку, що відображає зростання від незначних (попередження) до більш значних (конфіскація) та до суворих стягнень, — виправних робіт та адміністративного арешту.

Отже, усі існуючі види адміністративних стягнень тісно пов'язані між собою й утворюють єдину систему. Їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні проступки, у дусі дотримання законів, а також попередження вчинення нових проступків як самими правопорушниками, так і іншими особами. Адміністративні стягнення накладаються компетентними органами і посадовими особами шляхом видання спеціальних індивідуальних актів управління, що мають примусовий характер. Примусовий вплив повинен бути справедливим, відповідати характеру проступку й особи правопорушника. Його тяжкість залежить від тяжкості проступку. 

Таким чином, підсумовуючи слід зазначити що законодавець встановив систему адміністративних стягнень, проте величезним недоліком чинного законодавства про адміністративну відповідальність є те, що така система адміністративних стягнень повинна міститися в рамках одного систематизованого нормативного акту, а перелік видів адміністративних стягнень повинен бути вичерпним. Отже, існує нагальна потреба у прийнятті нового Кодексу України про адміністративні порушення, адже нині діючий кодекс, що був прийнятий ще у 1984 році вже морально застарів та потребує оновлення існуючих положень.

Список використаних джерел:

1. Адерейко Т. В. Особливості адміністративних стягнень в Україні: сучасний стан і перспективи.  Науковий журнал «Молодий вчений». № 11 (14)   листопад. 2017 р. с. 146-151.

2. Курс адміністративного права України : підручник / [ред.: В. К. Колпаков та ін.].   2-ге вид., переробл. і допов.   К. : Юрінком Інтер, 2013.   872 с.

3. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / [Валентин Галунько, Тетяна Коломоєць, Оксана Кузьменко, Петро Діхтієвський, Олена Джафарова та ін. / за ред. В. Галунька, О. Правоторової]. Видання третє. Київ: Академія адміністративно-правових наук, 2020. 466 с.

4. Шульга Є. В. Теоретико-правові підходи до поняття системи адміністративних стягнень. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 2. С. 168-176.

5. Єсімов С. С. Правові підстави застосування адміністративних стягнень. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Сер. : Юридичні науки. 2013. № 1. С. 5-9. 

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

7. Дембіцька С. Л. Особливості застосування основних адміністративно-правових методів переконання та примусу . Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2018. Вип. 32. С. 31-34



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота