ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ ТА ПІДХОДИ ДО ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ ТА ПІДХОДИ ДО ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЇ

21.02.2022 16:31

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Петрук Алла Анатоліївна, студентка 3 курсу ОР «Бакалавр», Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Існують різноманітні підходи до класифікації та визначення поняття конституції. Однак якщо запитати, у чому ж полягає її дефініція, у тлумаченні можуть виникнути проблеми. Найімовірніше, кожному відомо, що Конституція – це основний закон держави, який має вищу юридичну силу та виконує певні функції, на яких я зупинятимуся далі. Проте спершу пропоную розібратися із етимологією цього слова. 

Конституція бере свій початок з латинського слова «constitutio». Його переклад неоднозначний:

• постанова;

• розпорядження;

• наказ;

• положення тощо. 

Ознайомитися із походженням, поняттям та класифікацією конституцій можна завдяки науковим доробкам багатьох вчених. Зокрема, цим займалися В. Шаповал, О. Скакун, А. Колодій, П. Рабинович, В. Костицький тощо.    

Що ж, власне кажучи, слід розуміти під словом «конституція»?

Перш за все, зауважу, що конституцію необхідно тлумачити у двох значеннях.

1. Фактична конституція – та, що насправді існує у житті держави й суспільства.

2. Юридична конституція – правовий акт; система правових норм, які регулюють та регламентують найбільш значущі суспільні відносини. 

Хибно ототожнювати ці два поняття. Це два самостійних явища, які тим не менш є взаємодоповнюючими. Так, наприклад, коли фактична та юридична конституції збігаються, можна говорити про реальність другої. Якщо ж виникають розбіжності, тоді юридичну конституцію вважають фіктивною.

Першою конституцією у світі вважається Конституція Пилипа Орлика («Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького»), прийнята у 1710 році, яка хоч і не набула реальної сили, проте стала наріжним каменем для подальшого конституційного процесу в Україні. Ще один кандидат на першість головного закону держави – Конституція США 1787 року. Різноманітність та велика кількість конституції зумовлює об’єктивну потребу у їх класифікації відповідно до певних критерій. Систематизація відбувається з метою аналізу особливостей кожної з них, виявлення спільних та відмінних рис, можливості подальшого удосконалення. Обговоримо ті критерії, які традиційно вирізняють найчастіше. 

1. Структура конституцій дозволяє поділити їх на писані та неписані. Писана передбачає наявність одного або декількох чітко визначених нормативно-правових актів, в той час як неписана складається з різноманітних джерел, серед котрих можуть бути як писані, так і неписані. Яскравим прикладом є Великобританія зі своїми конституційними звичаями. 

2. За терміном дії конституції бувають постійними й тимчасовими. Наприклад, Конституція України належить до першої групи, оскільки вона не обмежена часовими рамками. Говорячи про тимчасовість, пригадується основний Закон Таїланду 1959 р., який діяв до прийняття постійної конституції.

3. Залежно від демократичного режиму конституція може бути демократичною або авторитарною. Попри те, що конституційна доктрина передбачає наявність виключно демократичної конституції, яка насправді гарантує права та свободи людини й громадянина та заборону їх обмеження чи інших форм дискримінації, історія вказує на авторитарні документи. Наприклад, «конституція розвиненого соціалізму», або іншими словами – Конституція СРСР 1977 року.

4. За способом зовнішнього виразу – кодифіковані та не кодифіковані. Кодифікована передбачає наявність єдиного документа, в той час як не кодифікована може складатися із декількох нормативних актів. Як-от вищезгадана Конституція Великобританії, до «складу» якої входять Велика хартія вольностей, Біль про права, Акт про престолоспадкування, Петиція про права. Перераховані законодавчі акти часто називають «Біблією англійської конституції».

5. Залежно від особливостей та порядку зміни й внесення поправок конституції можуть бути дуже жорсткими (США, Японія), менш жорсткими (змішаними) і гнучкими (Велика Британія, Швеція). Конституцію України також можна віднести до дуже жорстких, оскільки порядок внесення змін до неї передбачає спеціальну процедуру (існують спрощений порядок внесення змін та ускладнений, якщо зміни стосуються так званих «захищених» розділів).

6. Залежно від форми правління конституції можна класифікувати як монархічні (монархія – влада передається у спадок) й республіканські (державні органи обираються народом).  

Отож, резюмуючи вищезазначене, можна зробити логічний висновок. Конституцію слід розуміти як основний закон держави, метою якого є регулювання найбільш важливих суспільних відносин, що приймається в особливому порядку, характеризується найвищою юридичною силою, має свої виключні властивості й функції.   

Зокрема, доречно згадати про юридичну функцію, політичну та ідеологічну, однак цей список не є вичерпним. Усе залежить від конкретної держави й відповідно – від її Конституції. Одначе спільні риси, характерні фактично для кожної конституції, залишаються незмінними: 

• вона є основним джерелом права;

• встановляє базис для ефективної організації публічної влади;

• регламентує керівні положення політичної діяльності;

• виконує виховну роль, орієнтуючи громадянина на дотримання духовних цінностей, без яких є неможливим розвиток правової держави та громадянського суспільства (e.g. непорушність прав і свобод людини та громадянина, демократія тощо).

Література

1. Сліденко І. Проблеми співвідношення юридичної і фактичної Конституції України з позицій світового конституційного виміру. Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми: зб. наук. праць. П. Ф.Мартиненко, В. М.Кампо. (ред.) К. : Купріянова, 2007. 

2. Тихонова А. Конституція юридична і фактична. Право України. 1992. 

3. Конституція України: чинне законодавство станом на 01.01.2020 р. : (офіційний текст). 

4. Демків Р.Я. Конституційне право України : курс лекцій // МВС України, Львів. ДУВС. – Львів: 2012.

5. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України : підручник // МОН України, МВС України, НАВС. – К.: Ліра-К, 2012. 

6. Орзіх М.В. Конституція – Основний Закон держави і суспільства // Орзіх М.В. Вибрані праці. – Одеса: Юридична література, 2015. 

7. Конституційні пакти Пилипа Орлика, новообраного гетьмана Війська Запорозького, з його присягою та підтверджувальною грамотою Короля Швеції, підписані у м. Бендери 5 квіт. 1710 р. // Маркевич М. Истории Малороссии / М. Маркевич : в 5 т. – М. : [б. и.], 1858. 

8. Корейба І.В. Поняття та елементи системи органів правової охорони Конституції України. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. 

9. Конституционное право зарубежных стран: учебник для вузов / под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. М.: Норма, 2004. 

10. Барабаш Ю. Г. Нариси з конституційного права : зб. наук. пр. Харків : Право, 2012.

11. Конституційне право України: прагматичний курс :навч. посіб. / М. В. Афанасьєва, Ю. Ю. Бальцій, Ю.Д. Батан (та ін.); за заг. ред.. М. В. Афанасьєвої, А. А. Єзєрова – Одеса: Юридична література, 2017.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота