ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕЯКИХ ІНСТИТУТІВ МІЖНАРОДНОГО СІМЕЙНОГО ПРАВА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕЯКИХ ІНСТИТУТІВ МІЖНАРОДНОГО СІМЕЙНОГО ПРАВА

26.09.2017 20:53

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Бондарева Катерина Валеріївна, кандидат юридичних наук, доцент за наказом кафедри міжнародних відносин факультету Журналістики та міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв (Київ)


В умовах глобалізації сучасного світу інтеграційні процеси, як наслідок, призводять до істотного збільшення обсягу сімейних відносин ускладнених іноземним елементом. Останнім часом значно зростає кількість шлюбів, укладених з іноземцями, все більш актуальними стають проблеми регулювання особистих немайнових та майнових відносин подружжя, батьків і дітей, членів родини, в яких є наявність іноземного елемента. У центрі суспільної уваги знаходиться і проблема міждержавного усиновлення.

Проблеми правового регулювання міжнародних сімейних відносин в радянські часи не отримали належної уваги. Тому особливого вивчення заслуговують роботи Г.К. Матвєєва, присвячені загальнотеоретичних проблем міжнародного приватного права і особливостям регулювання сімейних відносин з іноземним елементом. Надалі дослідження цієї проблематики отримали розвиток в працях В. І. Кисіля. У сучасній вітчизняній і зарубіжній науці проблеми правового регулювання міжнародних сімейних відносин досліджуються в публікаціях Є.В. Бурлай, В. Я. Калакура, Г.Ю. Федосеевой, М. М. Богуславського, Н. І. Маришева, В. П. Звекова, Е.А. Абросимової, А.В. Асоскова, А.В. Банківського, Н.В. Орлової і інших.

Сім'я як соціальна спільність у всіх цивілізаціях виступала найважливішим елементом глобального розвитку. Ідеологія пріоритету сім'ї, її неминуща цінність для життя і розвитку людини і суспільства закріплена у багатьох нормативних актах. Одне з основних положень цих документів - зміцнення і захист інституту сім'ї з боку суспільства, розробка усіма державами національної сімейної політики.

Правове регулювання шлюбне-сімейних відносин має значну публічно-правову складову. Характеризуючи область шлюбне-сімейних відносин, не можна не відзначити таку її ознаку, як переважання в кожної  державі правових норм, що мають свої давні історичні  і релігійне коріння, наявність звичаїв, традицій, які відображають специфіку кожної народності і певної спільноти людей. Саме ця обставина і є перешкодою для уніфікації матеріальних і навіть (хоча в значно меншій степені) колізійних норм в сімейному праві. Розбіжності виявляються практично у всіх інститутах сімейного права, при цьому сам набір інститутів багато в чому збігається.

Основною метою доповіді є аналіз основних проблем міжнародного сімейного права і можливості їх вирішення на основі вироблених в міжнародному праві правових прийомів, з огляду на особливість сімейних відносин і колізійна-правові проблеми пов'язані з ними. [4, c.402]

До основних колізійна-правових проблем шлюбу і сім'ї можна віднести:

2) расові та релігійні обмеження;

3) заборони на шлюби з іноземцями;

4) необхідність дозволу (дипломатичного, батьків або опікунів) для вступу в шлюб;

5) особистий закон (верховенство) чоловіка;

6) укладення шлюбу за дорученням і через представника;

7) полігамія і моногамія;

8) одностатеві шлюби;

9) відповідальність за відмову вступити в обіцяний шлюб;

10) «кульгаючи шлюби». [2, c. 59]

Для укладення шлюбу, що має юридичну силу, в сімейному законодавстві більшості держав установлений ряд обов'язкових положень, що стосується як осіб, що вступають у шлюб, так і процедури його оформлення. Обставини, необхідні для визнання шлюбу дійсним, іменуються умовами його здійснення. Серед них можна виділити взаємна згода осіб, досягнення ними шлюбного віку, відсутність перешкод до укладення шлюбу, обов'язкової присутності сторін, що прямо передбачається законом. В якості обов'язкової умови укладення шлюбу сімейне право передбачає досягнення вступають в шлюб особами певного віку. [3, c. 14]

Цікавим є питання про встановлення нижньої межі шлюбного віку, а також можливості його зниження (диспенсації). У більшості держав світу шлюбний вік встановлюється у 18 років. Однак в деяких країнах законодавчо закріплені інші вікові межі, причому для жінок нижче, ніж для чоловіків. У деяких країнах взагалі не встановлюється мінімальний вік для вступу в шлюб. Наприклад, згідно із законодавством Ємену необхідною умовою є статева зрілість осіб, що вступають у шлюб. [1, c. 45]

В основі норм, що регламентують питання укладення шлюбу, лежить принцип моногамії. В даний час принцип одношлюбності лежить в основі всіх європейських держав. Іслам - єдина світова релігія, що має в своєму Священному писанні норму, яка допускає багатоженство. При укладанні полігамного шлюбу може виникнути проблема в разі, коли дружиною мусульманина, котрий має дружину, стає жінка, яка є громадянкою держави, по праву якого заключне такого шлюбу не допускається. Відсутність однаковості в змісті поняття матеріальних умов породжує в подальшому «кульгаючи шлюби» - шлюби, які визнаються в одній державі і не визнані в іншому. Існування в шлюбне-сімейного області «кульгаючих відносин» нерозривно пов'язане і обумовлене колізійної проблемою, яку важко вирішити. Але в сімейному праві держави робили і роблять спроби уніфікувати окремі інститути. Однією з перших стала уніфікація країн Латинської Америки, що завершилася прийняттям в 1928 р Кодексу Бустаманте (уніфікації колізійного права).

Однією з умов укладення шлюбу є відсутність між особами, що вступають в шлюб, відносин споріднення і властивості. Перешкода укладення шлюбів між близькими родичами існує у всіх цивілізованих державах, так як такий союз призводить до високого відсотку спадкових захворювань у дітей. У «заборонений» перелік входять висхідні і низхідні родичі. Цікавою є, що у мусульман заборонений шлюб у родинних стосунках з молочного годування в таких же ступенях, що і кровне. [4, c. 408]

Практично у всіх країнах світу однією з вимог вступу в шлюб є приналежність осіб до різного полу, а в разі фізичної аномалії питання вирішується компетентними органами на підставі даних медичного обстеження: в Англії - судом, в Італії - прокуратурою. В даний час в ряді європейських країн і деяких штатах США легалізовані одностатеві шлюби, історія яких почалася в 1989 р.  Виникає проблемне питання: хто може скористатися правом одностатевих партнерів на вступ в шлюб в країнах, що легалізували інститут «одностатевої сім'ї»? Отже з практиці випливає, якщо дві  особи  мають бути або громадянами країни, що визнає одностатеві шлюби, або мати постійне місце проживання на території цієї держави то такий шлюб можливий. Короткострокове перебування в країні, пов'язане з навчанням або туризмом, не дає право на укладення одностатевого шлюбу особами з держав, де така практика заборонена.

Питання про можливість розірвання шлюбу в різних державах вирішується по-різному. Існує ряд колізійних проблем розірвання шлюбу в МПП. Найперша - проблема вибору права у вирішенні справ про припинення шлюбу. Багато країн застосовують національний закон при розірванні шлюбу, інші - закон місця проживання подружжя, треті - закон країни суду. В Англії і США використовується закон постійного місця проживання подружжя, у Франції - закон загального доміцілія або особистий закон кожного чоловіка. У багатьох державах ці прив'язки доповнюють один одну.

Прив'язка відносини щодо розірвання шлюбу до закону громадянства розлучається подружжя кваліфікується як принцип колізійного права, властивий «континентальної» системі права. У країнах же англосаксонської системи відзначається дію колізійної формули прикріплення до закону місця проживання (lex domicilii) і закону суду (lex fori). [4, c. 419] Основним засобом усунення «ульгаючих розлучень» виступає визнання рішення органу, що розірвав шлюб, в іншій державі або державах. Є держави, які не визнають іноземних рішень про розлучення своїх громадян.

Правовідносини між дитиною, що народилася від осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, і його матір'ю і батьком визначаються законодавством тієї договірної сторони, громадянином якої є дитина.

При відсутності міжнародних угод складності викликають питання, пов'язані із здійсненням батьківських прав при розпаді сім'ї. Відомі випадки, коли діти незаконно вивозилися з України одним з батьків (незаконно утримувалися за кордоном батьком дитини) при наявності судового рішення про те, що дитина повинна проживати зі своєю матір'ю в Україні. Складність в подібних випадках пояснюється тим, що Україна не бере участі в Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти викрадення дітей в міжнародному масштабі 1980 р яка регулює цивільно-правові питання, а метою її - сприяти негайному поверненню незаконно переміщених або викрадених дітей. У Конвенції беруть участь США, Великобританія, Грузія, Білорусія, Естонія, Латвія та інші держави.

Таким чином, в міжнародному сімейному праві можна виділити кілька проблем, пов'язаних з матеріально-правовими умовами укладення шлюбу: недотримання в деяких державах вимог про взаємну згоду осіб, що вступають у шлюб; можливість виникнення «кульгаючих» шлюбів (наприклад, в певних випадках, описаних вище в статті, при укладанні полігамного шлюбу), проблема розірвання шлюбу, проблеми пов'язані із здійсненням батьківських прав при розпаді сім'ї з іноземним елементом. У той же час не можна не помічати відбуваються у світі поступового згладжування національних відмінностей у правовому регулюванні сімейних відносин і його уніфікації. Історично обумовлені національні правові традиції і норми конфесійної етики в сфері сім'ї нерідко поступаються місцем іншим нормам. 




Література:

1. Звеков В.П. Международное частное право. Учебник. М., 2004. – С. 72.

2. Крылова Н. Л., Прожогина М. В. «Смешанные браки». Опыт межцивилизационного общения. М.: Институт Африки РАН, 2002. – С. 59.

3. Международное частное право: учебник: в 2 т. / Е.А. Абросимова, А.В. Асосков, А.В. Банковский и др.; отв. ред. С.Н. Лебедев, Е.В. Кабатова. М.: Статут, 2015. Т. 2: Особенная часть.

4. Международное частное право.  Богуславский М.М. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2005. — 604 с.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота