Вас вітає Наукова спільнота!

Вітаємо на нашому сайті

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ ОДЕРЖАННЯ ДОКАЗОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

25.06.2014 23:49

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Карпов Віктор Васильович, магістр Національної академії внутрішніх справ


Отримання доказової інформації завжди було важливою складовою діяльності слідчого під час проведення досудового розслідування. В наш час при вчиненні злочину правопорушники використовують надзвичайно витончені способи, тому великою складністю є пошук слідів які б мали значення для викриття винних. Самостійно слідчий не в змозі їх відшукати, а тому під час здійснення правосуддя надзвичайно велику допомогу надає проведення судової експертизи.

М. В. Салтевський дає таке визначення судової експертизи: «Судова експертиза – це слідча дія з організації тактики застосування спеціальних знань експерта для дослідження за дорученням слідчого і суду речових доказів та інших матеріалів справи з метою одержання доказової інформації» [2, с. 399]. Судова експертиза – це процесуальна дія, яка полягає в дослідженні експертом за завданням слідчого або судді речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та обставин, що мають значення для правильного вирішення справи [1, с. 257].

Також судову експертизу можна визначити як науковий метод дослідження складних, системних матеріальних джерел фахівцем-експертом для одержання доказової інформації. Таке поняття розкриває методологічну сутність експертизи як діяльності фахівця але не відображає ролі слідчого, який здійснює організаційно-тактичну діяльність. У цьому ракурсі судова експертиза являє собою організаційно-тактичну діяльність слідчого, що включає : а) підготовку матеріалів; б) вибір фахівця-експерта та експертної установи; в) визначення часу призначення експертизи та використання її висновків у доказуванні [2, с. 399].

На відміну від інших слідчих (розшукових) дій при проведенні судової експертизи факти можуть встановлюватися і без наявності слідчого (або суду). Це дозволяє пояснити, чому законодавець встановив низку додаткових процесуальних гарантій, дотримання яких покликано сприяти достовірному, повному та об’єктивному встановленні фактів експертом. Також варто зазначити, що експертизу слід призначати тоді, коли в цьому дійсно є необхідність, та коли без відповіді експерта неможливо встановити істину в даному кримінальному провадженні. Неприпустимо призначати експертизу для вирішення питань, які входять в професійну підготовку слідчого (питання правового характеру).

Судову експертизу може проводити лише судовий експерт. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності [3].

Законом також визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі.

Класифікація судових експертиз може здійснюватися за різними підставами: характеру (галузі) спеціальних знань, місця і послідовності проведення, обсягом дослідження, складу експертів.

За послідовністю проведення: а) первинні; б) повторні. Повторні призначаються у разі необгрунтованості висновку експерта в результаті первинної експертизи або у разі сумніву в правильності його висновку. Така експертиза доручається іншому експертові або експертам.

За обсягом дослідження: а) основні; б) додаткові. Додаткова експертиза призначається, якщо експертиза визнана неповною або не досить якісною і доручається тому самому або іншому експертові.

За чисельністю виконавців: а) одноосібні; б) комісійні. Одноособові проводяться одним експертом. Комісійна експертиза проводиться групою експертів – спеціалістів з однієї галузі знань. Комісійна експертиза може призначатися для вирішення достатньо складних питань або за наявності різних точок зору з якого-небудь питання.

За складом виконавців: а) однорідні; б) комплексні. Однорідною є експертиза, при проведенні котрої використовуються знання у якійсь одній галузі науки. Під час виконання комплексної експертизи використовуються спеціальні знання різних наук. Це можуть бути медико-криміналістичні, психолого-психіатричні, автотехнічні і криміналістичні, зоотехнічні і ветеринарні та інші комплексні дослідження. Спеціалісти, які беруть участь у комплексній судовій експертизі та дійшли єдиної думки складають та підписують спільний висновок. При цьому в акті визначається у чому конкретно полягала роль кожного спеціаліста. У разі коли експерти не дійшли згоди, кожний з них складає окремий висновок.

При призначенні експертизи важливе місце займає відбір зразків для порівняльного дослідження. Порівняльні зразки прийнято розділяти на вільні та експериментальні, залежно від часу та умов їх виникнення.

Під вільними зразками розуміють такі, що утворилися до початку кримінального провадження і поза зв’язком з ним.

Експериментальні зразки відбираються в заданих умовах, їх отримують у зв’язку з підготовкою матеріалів на експертизу.

Стаття 242 КПК України передбачає випадки, коли призначення і проведення експертизи є обов’язковим : а) встановлення причин смерті (у всіх випадках); б) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; в) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; г) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; ґ) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 КК України, тобто по статевих злочинах; д) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням [4].

Висновок експерта – це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, перебіг та результати експертного дослідження. Він складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної.

У вступній зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи; перелік об’єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних матеріалів; питання, поставлені перед експертом, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у проведенні процесуальних дій.

У дослідній частині описуються об’єкти експертизи, викладається процес експертного дослідження, робиться аналіз і синтез отриманих результатів, наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт, обґрунтовуються його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму категоричного висновку або висновку про неможливість вирішити питання, яке поставлене перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом [1, с. 266].

Отже, судова експертиза – це одна із форм використання спеціальних знань у кримінальному процесі, без якої процес встановлення істини став би надзвичайно важким або і неможливим взагалі. Варто також зазначити що на посаді судового експерта повинні працювати висококваліфіковані працівники, які постійно повинні вдосконалювати свої знання не тільки в тій області в якій вони працюють, а й цікавитися іншими дослідженнями, насамперед міжнародним досвідом.




Література:

1. Криміналістика : підруч. / В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. / за ред. В. Ю. Шепітька. – 4-е вид., перероб. і доп. – Х. : Право, 2008. – 464 с.

2. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі ) : підруч. / Салтевський М. В. – К. : Кондор, 2005. – 588 с.

3. Про судову експертизу : Закон України від 25 лютого 1994 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/судову%20експертизу

4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17



допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014