МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ВОДНИХ ТРАНСКОРДОННИХ КОРИДОРІВ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ВОДНИХ ТРАНСКОРДОННИХ КОРИДОРІВ

08.05.2014 21:50

[Секция 10. Мировая экономика и международные экономические отношения]

Автор: Кіщак Іван Теодорович, доктор економічних наук, професор, декан факультету економіки, Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського, Шевчук Сергій Петрович, кандидат педагогічних наук, професор кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського


Розвиток транскордонних коридорів є одним із перспективних напрямів євроінтеграційного процесу України, оскільки це значною мірою сприятиме розвитку її транзитного потенціалу. Україна займає вигідне для міжнародних вантажоперевезень географічне положення, володіє досить розвинутою транспортною інфраструктурою, має відповідні транспортні засоби та кваліфіковані кадри. Однак реалізація наявного економічного потенціалу гальмується через недосконалу сітку міжнародних транспортних переходів, що з’єднують Україну з іншими європейськими країнами. 

Проблема ефективного використання водних транспортних коридорів значно актуалізується у зв’язку з перспективами інтеграції транспортних мереж України в європейську транспортну систему, що дасть змогу збільшити обсяги вантажних і пасажирських перевезень, забезпечити скорочення транспортних витрат, сприяти розвитку міжнародного туризму, досягти покращення екології завдяки збалансуванню водних і автотранспортних логістичних потоків тощо.

Проблеми транскордонного співробітництва останнім часом все більше привертають увагу вітчизняних і зарубіжних вчених. Тематика цих досліджень торкається теоретичних і практичних проблем транскордонного співробітництва, досвіду міждержавної та міжрегіональної транскордонної співпраці. Питання управління та розвитку міжнародних транспортних коридорів досліджувались О. Бакаєвим, В. Дикань, А. Новіковою, Ю. Цвєтовим, С. Пирожковою, Т. Блудовою, О. Михайловською та ін. 

Разом з тим аналіз наукових джерел дає підстави стверджувати, що проблема розвитку транскордонного співробітництва України в системі водних транскордонних коридорів потребує подальшого наукового обґрунтування і практичного осмислення. 

Метою дослідження є вивчення досвіду співпраці України з європейськими партнерами щодо модернізації міжнародних транспортних коридорів на підставі використання її транзитного водного потенціалу.

У системі світової економіки та міжнародних економічних відносин важливе місце займають міжнародні транспортні коридори, які орієнтовані в одному загальному напрямку та покликані забезпечувати доставку вантажів найкоротшим шляхом і максимально швидко. Серед чотирьох міжнародних транспортних коридорів, що проходять територією України, три (№3. №5, №9) представлені наземними та №7 (водний) – по річці Дунай [3; 5].

Транспорт і логістика – одні з найбільш конкурентоспроможних секторів української економіки поряд з окремим бізнесом, туризмом та АПК, що відзначено у висновку торговельної палати American Chamber of Commerce, ACC (звіт «Партнерство з метою підвищення конкурентоспроможності економіки України на 2013-2014 роки»). Завдяки вигідному географічному розташуванню Україна є транзитною країною і, відповідно, має великий потенціал: ємність українського логістичного ринку досягає 300 млрд. євро, який реалізується нині лише на 300 млн. євро. 

Актуальними завданнями України щодо розвитку транскордонного співробітництва є наближення до міжнародних стандартів перевезень пасажирів та вантажів, енергетичних та екологічних показників роботи транспорту і збільшення частки експортного потенціалу держави на міжнародному ринку транспортних послуг шляхом значного підвищення конкурентоспроможності українських перевізників; підтримання оперативної готовності транспортної системи до використання її в інтересах підвищення обороноздатності держави [4].  

В цьому сенсі вельми важливим є відтворення воднотранспортного з’єднання в рамках проекту «Відновлення магістрального водного шляху Е-40 на ділянці Дніпро – Вісла: від стратегії до планування», який фінансується Європейським Союзом в рамках програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна на 2007-2013 роки. Метою проекту є сприяння підвищенню економічної привабливості та транспортної доступності прикордонних регіонів Польщі, Білорусі та України шляхом успішної реалізації фази 1 «Аналіз та підготовка» і закладення основ для реалізації фази 2 «Планування» та фази 3 «Будівництво» капітального інфраструктурного проекту з відновлення важливого магістрального водного сполучення міжнародного значення Е-40 на ділянці Дніпро – Прип'ять – Дніпро-Бузький канал – Мухавець – Західний Буг – Вісла [1]. 

Водний шлях Е-40 – найкоротший від Балтійського до Чорного моря (відомий як шлях із варягів у греки). Створений наприкінці ХVІІІ ст. водний шлях Дніпро – Вісла, який з’єднує ці моря, проіснував до Другої світової війни (1939 – 1945 роки). Після відновлення гідротехнічних споруд і облаштування глухої загати на річці Муховець у м. Брест (Білорусь) воднотранспортне з’єднання розділено на дві ділянки: одна на території Білорусії, друга – на території Польщі.

 На Україні перспективна магістраль воднотранспортного з’єднання Е-40 використовується лише на ділянці від м. Херсона до м. Брест, оскільки на ділянці від м. Брест до м. Варшава (Польща) річка Західний Буг є не судноплавною. Відновлення по цій ділянці руху водного транспорту дозволяє Україні майже на тисячу кілометрів скоротити водний шлях до Центральної Європи (сьогодні з цією метою використовується з’єднання «гирло ріки Дунай – Майн – гирло річки Рейн).

Проект міжнародної технічної допомоги Європейського Союзу реалізовуватиметься Республіканським експлуатаційно-будівельним підприємством «Дніпро-Бугський водний шлях» у партнерстві з регіональними органами влади, організаціями у сфері управління водними ресурсами і громадськими організаціями Білорусі, Польщі та України за підтримки Міністерства транспорту і комунікацій Республіки Білорусь, Міністерства інфраструктури Республіки Польща і Міністерства транспорту і зв’язку України.

Відновлення функціонування за призначенням Дніпро-Бузького лиману у системі водного шляху Е-40 дозволяє відновити міжнародні перевезення вантажів водним коридором. Ефективність водного шляху є очевидною: одна баржа вантажопідйомністю 900 тонн здатна замінити 18 залізничних вагонів та 4 потужні автомобілі; орієнтовна пропускна здатність магістралі становитиме біля 4,0 млн. тонн вантажів на рік. Для України забезпечення функціонування Дніпро-Бузького водного шляху потребує розробки техніко-економічного обґрунтування відновлення з’єднання Е-40 в частині забезпечення  живлення каналу водами річки Прип’ять; відновлення роботи водоживильної системи Оріхівської (з можливістю використовувати озеро Турське (Волинська обл.); поповнення водними ресурсами річки Західний Буг в посушливий період за рахунок відновлення роботи і використання Сокальського водосховища (Львівська обл.).

Для держави в рамках транскордонного співробітництва, зокрема, з Польщею та Білоруссю, розвиток водотранспортного з’єднання Е-40 на ділянці Дніпро-Вісла має надзвичайно важливе значення як з точки зору територіальних сусідніх відносин, так і з налагодження міжнародних економічних зв’язків. Обсяг робіт, що необхідно виконати Україною в рамках реалізації зазначеного водного коридору, є значним в частині фінансового забезпечення, що потребує залучення наявного досвіду країн-сусідів у цій сфері. Доцільним є зокрема використання досвіду функціонування гідроспоруди поблизу м. Кобрин (Білорусь), яка здатна пропускати судна вантажопідйомністю до тисячі тонн; окрім того, тут діє електростанція (два гідроагрегати здатні виробляти 120-180 кВт/год. електроенергії) коли у шлюзі немає суден. 

Заслуговує на увагу те, що останніми роками спостерігається інтенсивний розвиток порту на околиці села Джурджулешти (Молдова) на площі 120 га уздовж річки Дунай власності компанії «Donube Logistics». За останні роки обсяги вантажоперевезень портом зросли вдвічі, в 2012 році порт з’єднано з містом Талац (Румунія) залізницею з європейською шириною колії; в найближчій перспективі очікується перетворення півдня Молдови на мультитранспортний вузол [2, с. 82].

На разі є актуальним відновлення національного проекту «Дунайський коридор» в частині реалізації глибоководного суднового ходу (ГСХ): за десять років реалізовано тільки його морську частину, що становить лише 25 % обсягів робіт проекту. Не реалізованою досі залишається головна – річкова частина, тобто друга черга проекту. Йдеться про створення умов для вільного проходження гирлом Бистре великотонажних суден з осадкою сім метрів всією його річковою 168 кілометровою ділянкою до м. Рені (нині такі судна проходять румунським Сулинським каналом). Однак ситуація свідчить, що нині якщо на річці не продовжити роботи найближчим часом, ГСХ як стратегічний проект для Придунав’я України буде втрачено повністю. 

Залучення інвестицій у портову галузь потребує приведення вітчизняного законодавства до світових стандартів. Зокрема це стосується його уніфікації з метою чіткого виконання обов’язків щодо утримання та модернізації гідротехнічних споруд, які мають стратегічне значення і залишаються у державній власності. Це є важливою складовою залучення до портів України інвесторів, які хочуть бути упевнені, що у морських портах України буде забезпечено дотримання сучасних європейських та світових стандартів безпеки судноплавства та ефективної обробки суден і вантажів. 

Впровадження воднотранспортного сполучення магістраллю Е-40 відкриває перед прикордонними регіонами Польщі, Білорусі та України можливість стати центром мультимодальних перевезень міжнародного значення, збільшити обсяги вантажоперевезень за рахунок максимального використання можливостей Дніпро-Бузького водного шляху для розвитку міжнародного туризму.

Відновлення національного проекту «Дунайський коридор» в частині реалізації глибоководного суднового ходу забезпечить вільне проходження гирлом Бистре великотонажних суден, що створить фінансові можливості для соціально-економічного розвитку регіону завдяки залученню інвестицій, зокрема у «Вільній економічній зоні Рені». 




Література:

1. Білорусь, Польща та Україна починають проект з планування відновлення воднотранспортного з’єднання Дніпро – Вісла – Одер [Електронний ресурс]. –  Режим доступу : http://www.pl-by-ua.eu/ua,news,121.

2. Кіщак І.Т. «Дунайський коридор»: проблеми та перспективи розвитку / Перші економіко-правові дискусії: Матер. міжн. наук.-практ. конф. – Львів, 2014. – С. 82 – 85.  

3. Міжнародне виробниче співробітництво: Навч. посібн. / І.Т. Кіщак, В.В. Лагодієнко. – Миколаїв : Іліон, 2013. - 266 с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.swrailway.gov.ua/head/koridor/

5. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами / Проект «Єврорегіон Україна». Ін-т регіональних та євроїнтеграційних досліджень. – К.: К.Л.С., 2004. –  358 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота