КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА ЯК ЗАСІБ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА ЯК ЗАСІБ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

12.06.2014 00:45

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Айріян Крістіна Борисівна, провідний спеціаліст служби забезпечення діяльності Голови Конституційного Суду України та його заступників, аспірант Національної академії внутрішніх справ


Індивідуальний доступ до конституційного правосуддя є важливим засобом для забезпечення дотримання індивідуальних прав людини на конституційному рівні. 

Конституційна скарга безсумнівно дає можливість для самого всеосяжного індивідуального доступу до конституційного правосуддя і отже, для повного захисту індивідуальних прав. Особа може оскаржити будь-який акт державної влади, який безпосередньо і в даний час порушує його основні права, в субсидіарному порядку. Точніше кажучи, особа може оскаржити загальний акт, якщо останній підлягає безпосередньому застосуванню в його справі, або індивідуальний акт, адресований йому. Це можливість існує, наприклад, в Албанії, Андоррі, Вірменії, Австрії, Азербайджану, Бельгії, Боснії і Герцеговині, Грузії, Німеччини, Латвії, Мальті, Польщі, Іспанії, Хорватії, Кіпрі, Чеській Республіці, Ліхтенштейні, Словенії, Чорногорії, Сербії, Південній Африці, Швейцарії, в «Колишній Югославській Республіці Македонія» і Словаччини. Існують різні умови і форми конституційних скарг. Основним з вищевказаних є «конституційний перегляд», коли людині надається засіб правового захисту проти остаточних рішень звичайних судів, але не проти індивідуальних адміністративних актів. Даний вид зустрічається в Чилі, Боснії і Герцеговині, Мальті та Албанії. На відміну від цього в Австрії можуть розглядатися тільки індивідуальні адміністративні акти і рішення Суду у справах про надання притулку, а не рішення по цивільних або кримінальних справах. 

Важливим аспектом при розгляді індивідуальної скарги до Конституційного суду на порушення прав людини є питання, чи повинен цей засіб правового захисту бути вичерпаний згідно зі статтею 35 Європейської конвенції з прав людини для того, щоб особа могла звернутися до Європейського суду.

У країнах, де існує спеціалізований Конституційний суд, конституційна скарга в цей Суд представляється логічним вибором в якості такого засобу правового захисту, оскільки така скарга теж, як правило, є субсидіарною на національному рівні та застосовується тільки після вичерпання засобів правового захисту в звичайних судах. Отже, це є останнім можливим засобом на національному рівні, яке необхідно вичерпати, до виникнення можливості звернення до Європейського суду з прав людини.

Цікавим був приклад спроби впровадити такий засіб в Туреччині. Беручи до уваги велику кількість справ проти Туреччини перед Страсбурзьким судом, Конституційний суд Туреччини в 2004 році запропонував запровадити інститут індивідуальної скарги в даний Суд щодо конституційних прав, передбачених також у Європейській конвенції з прав людини. У пояснювальній записці до цих поправок встановлено, що «в результаті впровадження конституційної скарги значно зменшиться число звернень проти Туреччини, спрямованих до Європейського суду з прав людини». У вересні 2010 року пакет конституційних реформ був прийнятий на референдумі, який включає подібний вид індивідуальної скарги до Конституційного суду. Згідно нового тексту Статті 148 Конституції Туреччини кожен може звернутися з індивідуальною скаргою до Конституційного суду у зв'язку з конституційними правами, передбаченими також у Європейській конвенції з прав людини. Дана стаття передбачає, що процесуальні правила щодо порядку подання скарг будуть встановлені в законі, який повинен бути прийнятий протягом двох наступних років [1, с. 63].

В своїй думці щодо проекту цих поправок Венеціанська Комісія вказала, що проект поправок є «обґрунтованим і відповідає рішенням, знайденим в інших європейських державах, і європейським стандартам». Комісія, таким чином, признала, що ефективна індивідуальна скарга до Конституційного суду може стати національним фільтром до направлення справ до Європейського суду з прав людини. Ця позиція була підтверджена також у багатьох дослідженнях і наукових роботах щодо даного питання, які пояснюють, наприклад, чому число скарг проти Сполученого Королівства до прийняття Закону «Про Права Людини» від 1998 року була набагато більше, ніж проти інших держав, або порівнюють скарги, представлені в Страсбурзький суд проти Франції, зі скаргами проти Німеччини або Іспанії.

Щоб стати таким фільтром і обов'язковим засобом правового захисту, який необхідно вичерпати в сенсі статті 35 Конвенції, національний засіб повинен бути ефективним згідно Статті 13 Конвенції. Тим не менше, питання про те, якою повинна бути індивідуальна скарга, щоб вважатися ефективною, є комплексним [2, с. 178].

Відповідь може бути різною у різних державах. Навіть в одній країні конституційна скарга може бути ефективним засобом для певних порушень Конвенції, і неефективним для інших згідно прецедентному праву Страсбурзького суду. Зокрема, необхідно проводити розходження між справами від затверджуваної надмірної тривалості судочинства і справами про порушення «інших» прав людини [3, с. 37].

У разі індивідуальної скарги до Конституційного суду не розглядається питання про те, що національна влада повинна бути судовою. Тим не менш, можна піднімати питання про те, чи в усіх випадках Конституційний суд має відповідні повноваження. В даному випадку слід зазначити, що Суд повинен мати можливість відновити права на підставі обов'язкового рішення по справі. Просте декларативне рішення щодо неконституційності не є достатнім засобом правового захисту, і скарга повинна бути «ефективною» як з правової, так і з практичної точок зору. Якщо порушення конвенційних прав, а також Конституції, стосується позитивного зобов'язання. Суд повинен мати можливість дати вказівку державним органам вжити дій, які вони не зробили по даній справі та  зобов'язаний розглянути справу або пред`явлену скаргу.

Суд повинен також бути доступним у разі необґрунтованих вимог, що стосуються, наприклад, витрат або представництва, скарга є «неефективним засобом правового захисту». Крім того, коли наслідки дій є незворотними, Конституційний суд повинен мати можливість запобігти виконання таких дій.




Література:

1. Гарантії основних прав і свобод // Конституційна держава та права людини й основоположні свободи: Україна та європейський досвід. – Ужгород,    2008. –  С. 40 – 85. 

2. Владиченко С.Д.Конституційна скарга як важливий інструмент захисту прав і свобод людини/ С.Д.Владиченко // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення: зб. наук. пр.: [присвячений 70-ій річниці з дня народження першого голови Конституційного Суду України Л.П.Юзькова]. – Хмельницький,  2008. – Ч.1. –   С. 177– 178.

3. Веніславський Ф.В. Конституційна реформа в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу України/ Ф.В.Веніславський // Бюлетень Міністерства юстиції України. –  2010. –  №: 4 – 5. – С. 33 – 4.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота