КОРПОРАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ЕВОЛЮЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

КОРПОРАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ЕВОЛЮЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

01.07.2014 23:03

[Секция 4. Бухгалтерский учет, анализ и аудит]

Автор: Патряк Олександра Тарасівна, здобувач кафедри обліку у державній та соціальній сфері, Тернопільський національний економічний університет


Становлення закономірностей розвитку корпорацій та корпоративного сектора в економіках світу можливе, якщо розглянути історичний аспект цього процесу. Одночасно, дослідження еволюції корпоративних відносин полегшує вирішення завдання визначення сутності та державного регулювання корпорації, що дає змогу визначити межі корпоративного сектора економіки України.

Як відомо з історії економічної думки, перші спроби осмислити сутність корпоративних підприємств зробили ще античні дослідники Платон і Арістотель. Хоча вони носили уривчастий, несистемний характер, у процесі подальшої еволюції економічної думки одержували усе більш розгорнутий розвиток у роботах економістів різних епох.

Прийнято вважати, що перші товариства виникли в Давній Греції в VIII - VI ст. до н.е. [2], їх поява була пов’язана із процесом колонізації середземноморського узбережжя та формуванням грецької полісної системи. Поліси становили собою об’єднання повноправних громадян (членів суспільства), кожний з яких мав право на земельну власність і політичні права. Надалі форма товариства стада використовуватися при створенні підприємницьких об’єднань в VI - V ст. до н.е. у Давньому Римі.

Варто відзначити, що значний розвиток корпорацій припав на Середньовіччя. Були створені так звані торгові гільдії, які являли собою асоціації та за економічною природою були наче прообразом корпорацій, оскільки не мали спільного капіталу і не були цілісними економічними одиницями, хоча торгова гільдія відповідала за борги кожного з учасників [3].

Сам розвиток гільдій відбувався за трьома основними напрямами, в межах яких створювались правові основи акціонування.

Перший напрямок - борошномельні корпоративні об’єднання на півдні Франції у XII столітті. До них за функціонуванням наближені вугільні товариства Німеччини XII ст.

Другий напрямок розвивався, коли під впливом хрестових походів та морської торгівлі підсилився культурний обмін, у тому числі й у площині економіки та технологій. З метою спільного будівництва, придбання та експлуатації кораблів створювались морські товариства.

Третім напрямком стало італійське корпоративне об’єднання державних кредиторів - маони, яке досягло свого максимального розквіту у Генуї [1].

Таким чином виникла наступна організаційна форма об’єднання підприємців - повне товариство, яке володіло спільним майном, що відособлене від майна іншого учасника товариства. Таким чином, на відміну від простого товариства, повне товариство вже володіло як ознаками фактичного об’єднання усередині (між учасниками), так й юридичного об’єднання ззовні (для третіх осіб).

Поява командитного товариства (або товариства за довірою) стає наступним етапом розвитку підприємницьких структур і можна розглядати як початкову форму переходу до майнового об’єднання підприємців.

У цій формі товариства були представлені дві групи учасників: перша група - аналогічно учасникам повного товариства, друга група учасників відособлена від підприємницької діяльності товариства, тобто не бере участь безпосередньо в управлінні, а несе відповідальність, обмежену лише розміром свого вкладу в товариство, що дозволяє говорити про виникнення елемента обмеженої відповідальності власників. 

Вперше командитні товариства згадуються  у Венеції, їх відносять до 976р. Широке поширення товариств відбулось у XII столітті. В Італії, Франції, Іспанії й на Арабському Сході - це каменди, у Венеції - коллеганції. Така форма організації бізнесу дозволяла у ті часи різним соціальним групам брати участь у морській торгівлі, одержуючи від неї свою частку прибутку.

Наступним етапом розвитку об’єднань підприємців стала поява об’єднань, що поєднують у собі ознаки як товариств підприємців, так і юридичної особи.

Спочатку форма товариства з обмеженою відповідальністю була визнана в Німеччині у 1892 році, потім у Франції та в інших західноєвропейських країнах.

Вищою формою підприємницького об’єднання, вважається акціонерне товариство. Виникнення акціонерних форм підприємницьких об’єднань викликало розвиток фондового ринку, оскільки виникла потреба вільної передачі часток власності (акцій).

Наступним етапом акціонерної історії, на думку Я. Функа, В. Міхалеченко та В. Хвалей, є створення трестів (дата заснування 1882 р.) «Стандарт Ойл» під керівництвом Джона Р. Рокфеллера, який був створений шляхом об’єднання декількох нафтових корпорацій на основі довірчої власності[5].

Прийнятий у 1890 р. Закон Шермана заставив монополістичні трести або припинити своє існування, або змінити організаційну форму. Це стало причиною бурхливого розвитку такої форми акціонерного товариства як холдинг

Сплеск створення холдингів у США припадає на 1898-1902 роки [4].

Таким чином, економічна історія демонструє, що терміни корпорація пройшли декілька етапів у своєму розвитку. Якщо спочатку він розглядався як синонім професійного об’єднання, то зараз він становить собою характеристику типу господарюючого суб’єкта.

Так, меркантилісти (А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.) змішуючи поняття капіталу і грошей, розглядали корпоративні утворення як виняткове джерело інвестиційних ресурсів, що забезпечують нарощення обсягів торгової і виробничої діяльності, опрацювали теорію «торговельного балансу» і запропонували створити більш сприятливі умови для розвитку торгівлі своїх країн з використанням переважно економічних чинників.

Фізіократи (Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Hope.) перенесли дослідження про походження прибутку із сфери обігу у сферу виробництва. Однак вони обмежили виробництво тільки галуззю землеробства. Вони були переконані, що пріорітетом інвестиційної політики держави і окремих підприємств є вкладення засобів у розвиток сільськогосподарського сектора економіки, також заклали поділ капіталу на основний і оборотний.

В свою чергу класики першими сформулювали ідеї природного порядку, які визначають права приватної власності, свободи вибору, конкуренції; концепція „економічної людини", яка вступає в корпоративні, економічні відносини з метою реалізувати власні потреби та інтереси. На відміну від своїх попередників, представники класичної школи головним об'єктом своїх досліджень вважали процес виробництва. 

Марксисти розглядали механізм дії системи економічних законів у суспільстві, систему відтворення корпоративних економічних процесів, механізм взаємодії процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання, причини виникнення та способи розв'язання економічних суперечностей, розробив методологію дослідження економічних процесів, яка використовується представниками всіх напрямків економічної думки до цього часу.

Теоретичний аналіз даних трактувань дозволяє зробити висновок , що погляди представників всіх течій нерозривно пов’язані з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин різних країн і епох. Меркантиліти, фізіократи, класики, марксисти розглядали корпоративні утворення суто у зв’язку з макроекономічним регулюванням.

Натомість уже починаючи з другої половини XIX ст. маржиналісти почали формувати засади мікроекономічного аналізу корпоративних процесів. Неокласики (Дж.Хікса, Ф.Хайєка, Дж.Міда, Р.Солоу, М.Фрідмена) здійснили суб'єктивно-психологічний підхід до економічних процесів і явищ, який дає можливість визначити загальні правила економічної поведінки господарських суб'єктів, раціональність поведінки господарських суб'єктів; повнота інформації; досконала конкурентність, негайна реакція попиту і пропозиції на нову економічну інформацію та ін.[6].

Варто відзначити, представники сучасного напрямку розвитку економічної теорії – інституціоналізм, виступають з критикою капіталізму, за розширення соціальних програм, створюють теорії соціально-економічного розвитку корпорацій.

Таким чином, на сьогоднішній день в Україні створені інституціональні та правові умови для розвитку корпоративного сектора економіки, створено: умови для здійснення підприємницької діяльності майже у всіх галузях і сферах економіки; такі сегменти корпоративної інфраструктури, як фондовий ринок, ринок корпоративних цінних паперів, кредитний ринок.




Список літератури:

1. Дроздов С.А., Кушаков С.Н., Долинская В.В. Акционерное право. Учебник. - М.: Юр. литература, 1997. - 352 с

2. Лаурье С .Я. История Греции. М: Наука, 1993. -347с.

3. Мірошник А.М. Економічна природа розвитку корпоративних відносин в Європі в історичному аспекті // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. - №7 (38). – С. 8-12.

4. Полянский Ф.Я. Экономическая история зарубежных стран. Период империализации (1870-1917 гг.). - М., 1973.- 175 c.

5. Функ Я.И., Михалеченко В.А., Хвалей В.В. АО: История и теория. - Минск, 1999. - 607 с.

6. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал: Пер. С англ. – М.: Прогресс. – 1993. – 488 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота