СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

02.03.2015 22:36

[Секция 1. Экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами]

Автор: Чалапко (Калник) Лідія Дмитрівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки та теорії фінансів, Львівська державна фінансова академія


Нестабільна ситуація, що склалася в Україні, а також перетворення що відбуваються в економіці і політиці в цілому, супроводжуються кризовим фінансовим станом для багатьох підприємств. Фінансова безпека вітчизняних підприємств залежить від того як швидко вони зможуть пристосуватись до мінливих ринкових умов.

Відповідно до цього можна визначити і чотири основні стратегії управління фінансовою безпекою підприємства. Для спрощення розглянемо варіант, коли підприємство виробляє лише один вид продукції.

На рисунку 1 представлено стратегії управління фінансовою безпекою підприємтва та можливі проблемні питання, які необхідно брати до уваги при виборі того чи іншого рішення. 

Розглянемо деякі аспекти запропонованих стратегій.

Проблему збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції необхідно розбивати на дві принципово різні задачі:

- збільшення виробництва;

- збільшення збуту.

Вирішення першої задачі лежить виключно в площині організації виробництва та функціонування операційної системи підприємства. Вирішення другої задачі – це виключно маркетингова функція. Реалізація даної стратегії можлива лише за однієї умови – вирішенні обох завдань одночасно, оскільки вирішення першої задачі далеко не завжди означає вирішення другої і навпаки. Іншими словами, підприємство може виробити будь-який обсяг продукції, але в силу дії певних ринкових сил воно не в змозі реалізувати цей обсяг. Можлива і така ситуація коли підприємство здатне ще більше реалізовувати на ринку, але не має можливості виробити цей додатковий обсяг. Загалом в умовах жорсткого конкурентного середовища, а це переважна більшість сучасних ринків, питання №1 для будь-якого підприємства – це збут продукції. Одним з інструментів підвищення обсягів збуту є збільшення додаткових витрат на збут, що підвищує рівень непрямих витрат підприємства. Однак на практиці додаткові бюджети на просування товару зовсім не означають автоматичного збільшення обсягів збуту у відповідних пропорціях.




Рис. 1. Стратегії управління фінансовою безпекою підприємства

Примітка: розроблено автором.




Стратегія зниження рівня непрямих витрат має певні обмеження. Перш за все, мова йде про рівень операційного важеля. Якщо рівень постійних витрат нижче 30%, то досягти значних результатів в цьому напрямку буде складно. Друге, реалізація даної стратегії, як правило, торкається фундаментальних проблем побудови бізнес-моделі підприємства. За умови, що внутрішній організаційно-економічних механізм підприємства більш-менш оптимізований, досягнення суттєвих результатів можливо лише за умови поглибленого реінженірінгу бізнес-процесів та переформатування організаційної структури управління. 

Слід також відзначити одну особливу статтю непрямих витрат – витрати на збут, яка тісно пов’язана з іншою стратегією. Так, дійсно зниження цих витрат прямо впливає на загальний рівень непрямих витрат та за інших рівних умов призводить до зниження порога беззбитковості. Але зниження цих витрат може призвести до зниження певного рівня реалізації продукції. Тому ця стаття витрат є дуже неоднозначної.

Стратегія зниження прямих змінних витрат на одиницю продукції – це, напевно, одна з найскладніших задач. Досягти суттєвих результатів тут можливо або шляхом зміни технологічної складової підприємства, або перебудови МТЗ (закупівля великих партій сировини на декілька виробничих циклів).  В будь-якому форматі все це потребує певних додаткових фінансових вкладень. Це автоматично збільшує функціональний спектр задачі. Тут постає принципове питання – чи має підприємство достатньо власних фінансових ресурсів? Якщо ні, скільки будуть коштувати запозичені фінансові ресурси і на скільки збільшиться рівень ризикованості фінансової діяльності підприємства. 

Стратегія збільшення ціни – це найменш бажана стратегія, оскільки має найбільше обмежень. Головне з них – висока вірогідність втрати покупців, що автоматично збільшить збитки підприємства. Тому маневреність підприємства в цьому напрямку дуже обмежена. Більш того, в дійсності більш ефективною може бути зворотна стратегія, а саме зменшення ціни, що має збільшити обсяги реалізації. Найголовніше при виборі даної стратегії це те, що тут неможливо нічого прорахувати наперед. Реакція потенційних покупців може лише прогнозуватися без будь-яких гарантованих кінцевих показників. 

На практиці ми скоріше будемо спостерігати, так би мовити, стратегічний набір, т.б. реалізацію одночасно декількох (можливо і всіх чотирьох) стратегій одночасно в тій чи іншій мірі.  Реалізація однієї із стратегій може призводити до автоматичної реалізації іншої стратегії. Наприклад, збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції автоматично означає збільшення потреби у сировині. Це потребує більших обсягів закупки, а це в свою чергу може означати додаткову знижку від постачальника.

Висновки. Запропоновано базові стратегії поведінки підприємства виходячи з концепції фінансової безпеки відповідно до чотирьох основних інструментів управління: Середньозважена ціна продукцію підприємства. Обсяги реалізації у натуральних одиницях. Сукупні постійні витрати. Витрати на одиницю продукції. Визначено, що кожна зі стратегій має певні проблемні аспекти в діяльності підприємства та недоліки.




Література:

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств [Текст]: підручник / В. Г. Андрійчук. – [2-ге вид., доп. і перероблене]. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с. 

2. Бригхем Е. Финансовый менеджмент / Е. Бригхем, Л. Гапенски [Полный курс. В 2 томах.: Пер. С англ]. / под ред. В.В. Ковалева. – СПб.: Экономическая школа, 1997.

3. Ван Хорн Джеймс К. Основы управления финансами / Ван Хорн Джеймс К. [Пер. с англ.] – М: Финансы и статистика, 1999. – 799 с. 

4. Давидюк Т.В. Фінансово-економічна безпека чи фінансова складова економічної безпеки: епістемологічний підхід // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу – 2013. – Вип. 1(25) – с. 39-51.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота