ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 212 КК УКРАЇНИ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 212 КК УКРАЇНИ

17.05.2015 14:21

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Карпов Никифор Семенович, доктор юридичних наук, професор кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ; Шершньова Вікторія Олександрівна, здобувач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ


Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є : 1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Ці заходи наведено у даній нормі в порядку збільшення суворості обмежень, які з ними пов’язані. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим – тримання під вартою. «Альтернативність їх вибору дає можливість індивідуалізувати застосування запобіжного заходу та обрати найбільш оптимальний, здатний ефективно забезпечити досягнення мети його застосування при адекватному та пропорційному обмеженні прав і свобод людини» [1, с. 298].

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити вищезазначені дії (ст. 177 КПК України).

При проведенні досудового розслідування злочину, передбаченого ст. 212 КК України, прийняття рішення про застосування щодо підозрюваного того чи іншого запобіжного заходу залежить від санкції ч.ч. 1-3 цієї статті. Передбачені такі покарання за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) : ч. 1 – штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 – штраф від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 3 – штраф від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Отже, за вчинення вказаного злочину не передбачено покарання у виді позбавлення волі. Таким чином, виключається застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України, такий захід може бути застосований тільки до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При розслідуванні злочину, який кваліфікується за ч.ч. 1, 2 ст. 212 КК України, можуть застосовуватись тільки такі запобіжні заходи : 1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу. Такі процесуальні обов’язки підозрюваного здебільшого стосуються обмеження щодо передбаченого ст. 33 Конституції України права на свободу пересування та вільного вибору місця проживання чи перебування і права вільно залишати територію України [2, с. 459].

У ч. 1 ст. 180 КПК України визначено, що особиста порука полягає у надані особами, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (народний депутат України, депутат місцевої ради, особа, яка відмічена державними нагородами тощо). Таке роз’яснення надано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 14 інформаційного листа № 511-550/0/4/-13 від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» [3].

Про заставу, як вид запобіжного заходу, йдеться у ст. 182 КПК України. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин злочину, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Цей розмір повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах : 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, – від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вже відмічалось, санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Ця санкція виключає застосування щодо підозрюваного таких запобіжних заходів, як особисте зобов’язання та особиста порука. Пояснюється це тим, що у ч. 7 ст. 194 КПК України вказано, що до підозрюваного у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених главою 18 цього Кодексу.

У кримінальному провадженні про злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України, спочатку має прийматися рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Оскільки такий злочин є тяжким, розмір застави щодо особи, підозрюваної у його вчиненні, має визначатись у таких межах, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати (п. 2 ч. 1 ст. 182 КПК України).

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні вказаного злочину покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати. До такого висновку можна дійти, виходячи із аналізу положення абзацу другого ч. 5 ст. 182 КПК України.

Слід зазначити, що у ст. 154-1 КПК України 1960 р. містилася норма, яка визначала, що розмір застави не може бути меншим за завдану шкоду. Тобто, існувала прив’язка до розміру несплачених податків. На наш погляд, також ж нормою доцільно доповнити ст. 182 чинного КПК України. Розмір застави має залежати від розміру суми коштів, які не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів.

Згідно з ч. 6 ст. 182 КПК України, підозрюваний не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Якщо підозрюваний не виконав вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує, щодо нього у кримінальному провадженні про злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України, має прийматися рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий висновок випливає зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України, у якому вказано, що такий захід не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, – виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Література :

1. Кримінальний процес : [підруч.] / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – 768 с.

3. Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України : інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. № 511-550/0/4/-13 // Новий Кримінальний процесуальний кодекс України : коментарі, роз’яснення, документи / відп. ред. В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – С. 157-173.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота