СУТНІСТЬ СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СУТНІСТЬ СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

24.11.2015 19:43

[Секция 9. Логистика и транспорт]

Автор: Чубінський Максим Анатолійович, здобувач Національної академії управління, м. Київ, Україна


Сутність страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів можна розкрити через з’ясування передусім сутності самої цивільної відповідальності, адже для страхування становить інтерес саме цивільна (цивільно-правова) відповідальність, яка має майновий характер і пов’язана з компенсацією завданої шкоди третім особам.

Суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивіль-ного права, стають цивільно-правовими. Таким чином, цивільно-правові відносини – це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті [1, с. 78].

Оскільки в цивільному праві терміни «цивільні  правовідносини» та «цивільно-правові відносини» сприймаються як ідентичні, стає зрозумілим існування двоїстої назви даного виду юридичної відповідальності. Тому поняття «цивільна відповідальність» і «цивільно-правова відповідальність» ми можемо вживати як синоніми. Обидва терміни мають єдине джерело походження – поняття «цивільне право», хоча термін «цивільна відповідальність» більш відповідає іноземному аналогу «civil liability» (англ.). Крім того, цивільна відповідальність завжди проявляється в майнових наслідках для винної особи, що власне й обумовлює можливість її страхування. Саме майновий характер є її специфічною рисою, тому терміни «цивільно-правова», «цивільна» та «майнова» відповідальність можна також сприймати як рівнозначні поняття. В. Т. Смирнов і А. О. Собчак вживають також термін «матеріальна відповідальність», економічний зміст якого полягає в компенсації шкоди, заподіяної потерпілому (третій особі) [2, с. 11].

Цінність цивільного права полягає в тому, що воно містить засоби впливу на майнові інтереси юридичних і фізичних осіб, одним з яких є застосування до правопорушника майнових санкцій, зокрема, цивільно-правової відповідальності. 

Цивільно-правова відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб’єктів господарювання – це встановлені нормами цивільного і господарського права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених правом обов’язків, що пов’язано з порушенням суб’єктивних прав іншої особи [1, с. 710]. Важливою рисою цивільно-правової відповідальності є те, що реалізація її заходів зачіпає тільки майнові інтереси правопорушника та не впливає безпосередньо на нього як на особу, як це відбувається у кримінальній та адміністративній відповідальності.

Крім того, що цивільно-правова відповідальність, як вид юридичної відповідальності, уособлює негативну реакцію суспільства на вчинене правопорушення, а застосування засобів відповідальності покликане запобігати вчиненню правопорушень суб’єктами правовідносин, інститут відповідальності виконує також компенсаційну функцію. Вона проявляється у встановленні обов’язку правопорушника відновити порушене право потерпілої особи, а саме – відшкодувати заподіяні збитки [1, с. 712]. Саме тому компенсаційна функція цивільно-правової відповідальності, що зобов’язує винну сторону відшкодувати збитки потерпілій стороні має не лише юридичний, а й економічний зміст.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів стосується лише сфери позадоговірної відповідальності, яка за своїм змістом також є майновою, забезпечуючи перенесення збитків, що виникли у потерпілої особи в майнову сферу їх заподіювача [1, с. 507]. Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи по відношенню до потерпілого в разі скоєння ДТП виникає за відсутності між ними договірних відносин, така відповідальність визначається цивільним правом як позадоговірна (недоговірна, або деліктна) відповідальність [1, с. 713].

Однією з умов виникнення деліктної відповідальності є безпосередньо протиправна поведінка особи. Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує саме приписи законодавчих та інших нормативно-правових актів. Другою необхідною умовою є наявність шкоди третій особі, яка виступає у формі заподіяних потерпілій особі збитків. Під шкодою О. В. Дзера та Н. С. Кузнєцова розуміють зменшення або втрату особистого чи майнового блага третьої особи. Ще однією необхідною умовою є наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони [1, с.718].

Цивільно-правова відповідальність базується на принципі презумпції вини. Це означає, що особа вважається винною доти, доки не доведе відсутність своєї вини, а потерпіла особа зобов’язана довести факт здійснення проти неї правопорушення, наявність у неї збитків і наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками. Проте можливі випадки, коли цивільно-правова відповідальність настає незалежно від вини та навіть без вини. Так, не вимагається наявності вини особи – власника джерела підвищеної небезпеки, якщо ним було заподіяно шкоду третій особі (безумовна, або сувора, відповідальність). Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тому власник транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідальність за можливу шкоду третім особам внаслідок його експлуатації, незалежно від наявності його вини у заподіянні такої шкоди.

Отже, поняття «відповідальність без вини», яке набуло поширення в цивільному праві в другій половині ХХ ст., означає, що компенсувати шкоду зобов’язує сам факт її заподіяння, незалежно від вини в діях заподіювача. Однак слід зазначити, що в деяких випадках відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки не настає, зокрема, якщо він доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, як це передбачено частиною п’ятою статті 1187 Цивільного Кодексу України.

Дослідження правових основ страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів важливе з огляду на те, що підстави виникнення та наслідки такої відповідальності визначають майновий інтерес потенційного заподіювача шкоди в разі настання ДТП, зумовлюючи тим самим його потребу в переданні ризику заподіяння шкоди третім особам на страхування. Оскільки в такому випадку збитки потерпілим компенсує страхова компанія, незалежно від платоспроможності винуватця події, страхування цивільно-правової відповідальності виступає важливим засобом фінансового забезпечення виконання обов’язку винної особи відшкодувати збитки потерпілим. На наш погляд, це є основною об’єктивною причиною виникнення та розвитку як страхування цивільно-правової відповідальності загалом, так і страхування відповідальності власників автотранспортних засобів, зокрема.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про страхування», під поняттям «страхування відповідальності» розуміють страхування майнових інтересів, які не суперечать законодавству України і які пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Страхування відповідальності поєднує у собі риси як майнового страхування, якщо збиток заподіяний майну потерпілого, так і особового страхування, якщо шкода нанесена життю й здоров'ю потерпілого. Але, на відміну від майнового й особового страхування, страхування відповідальності повинне забезпечувати, насамперед, відшкодування шкоди третім особам і одночасно виступати як метод захисту майнових інтересів самого страхувальника (винуватця).

Необхідність виділення даних страхових відносин в окрему галузь страхування була пов'язана з неможливістю віднесення їх ні до майнового, ні до особового страхування. Якщо об'єктом майнового страхування є власність юридичних або фізичних осіб, а особового - життя, здоров'я, працездатність і пенсійне забезпечення людини, то при страхуванні відповідальності об'єктом страхування виступає відповідальність страхувальника (винуватця) за законом або в чинність договірного зобов'язання перед третіми особами за заподіяння їм шкоди. Страхування відповідальності передбачає відшкодування шкоди, як здоров'ю, так і майну третіх осіб, яким у силу закону або за рішенням суду повинна бути відшкодована заподіяна шкода [3, с. 52].

Страхування відповідальності має низку специфічних особливостей [4, с. 44]:

— страхуванню підлягає лише цивільно-правова відповідальність, що пов'язана із застосуванням державою заходів примусу по відновленню порушених прав потерпілого за рахунок винуватця. Тому основна мета цивільно-правової відповідальності – відшкодування заподіяної шкоди;

— покриває не власну шкоду страхувальника, а шкоду, заподіяну страхувальником майновим інтересам третіх осіб - їхнього життя, здоров'ю, майну;

— забезпечує компенсацію заподіяної страхувальником шкоди в межах страхової суми. Розмір шкоди, що перевищує страхову суму, відшкодовується потерпілому самим страхувальником добровільно або через суд;

— на відміну від інших видів страхування при укладанні договору страхування позадоговірної відповідальності потерпілий – вигодонабувач не відомий. Він виявляється при настанні страхового випадку - заподіянні йому шкоди страхувальником;

— при визначенні страхової суми в страхуванні відповідальності немає такого поняття, як страхова вартість об'єкта страхування (за винятком страхування відповідальності за порушення договірних зобов'язань). Тому страхова сума може бути встановлена на підставі домовленості страхувальника та страховика або на підставі законодавства, або міжнародних угод щодо лімітів страхової відповідальності. Ліміти відповідальності представляють собою мінімальну або максимальну грошову величину страхового покриття на одного потерпілого, на один страховий випадок, на договір страхування в цілому.

У практиці страхування можливо:

— визначення лімітів страхової відповідальності окремо на один і на декілька потерпілих у результаті одного страхового випадку, а також ліміту відповідальності по збитку, заподіяному майну юридичних і фізичних осіб;

— визначення загального (єдиного) ліміту по одному страховому випадку.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів може проводитись у добровільній і обов’язковій формах. У більшості країн світу даний вид страхування є обов’язковим, що зумовлено кількома обставинами.

По-перше, автотранспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, тому цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу перед третіми особами в разі ДТП настає майже завжди (крім випадків, коли такий випадок є наслідком непереборної сили або умислу потерпілого).

По-друге, такі цивільно-правові відносини мають масовий характер і стосуються всього суспільства, оскільки потенційно учасником ДТП може стати кожен, хто бере участь у дорожньому русі.

По-третє, саме механізм обов’язкового страхування дає змогу створити надійну систему соціального захисту осіб, потерпілих у ДТП шляхом забезпечення своєчасного та повного відшкодування збитків.

Проведене дослідження передумов виникнення, сутності й особливостей страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів дає нам змогу визначити дане поняття як вид страхування відповідальності, спрямований на захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб-власників автотранспортних засобів, у зв’язку з відшкодуванням шкоди, нанесеної життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок ДТП. Але крім того, що даний вид страхування за своїм об’єктом відноситься до галузі страхування відповідальності, залежно від роду небезпеки та характеру ризиків він є складовою поняття «автотранспортне страхування».




Література:

1. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – С. 78.

2. Смирнов В. Т. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве / В. Т. Смирнов, А. А. Собчак. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1983. – С. 11.

3. Андреева Е. В. Страхование ответственности: Курс лекций. – Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2001. – 124 с.

4. Васин П. Н. Страхование транспорта (КАСКО) и автогражданской ответственноти (ОСАГО): учеб. пособие / П. Н. Васин; СибАГС. - Новосибирск: Изд-во СибАГС, 2008. - 171 с.

5. Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1961-15







Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота