УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ В УМОВАХ КРИЗИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ В УМОВАХ КРИЗИ

01.12.2015 20:44

[Секция 2. Менеджмент]

Автор: Лозовський Олександр Миколайович, кандидат економічних наук, доцент, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ; Левкович Олексій Миколайович, студент, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ


На сьогоднішній день, зважаючи на нестабільну ситуацію в економіці країни, зовнішньому середовищі та звертаючи увагу на політичну ситуацію, існує проблема виникнення як непередбачуваних кризових явищ, так і поглиблення вже існуючих. Все більшої актуальності набуває застосування антикризового менеджменту у роботі підприємств, адже надзвичайно важливим є питання виведення вітчизняних підприємств зі стану збитковості, забезпечення їх довгострокової роботи та необхідність розробки конкретних антикризових програм.

Питанням антикризового управління присвячені дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як І. Ансоффа, Р. Зузака, Е.І. Альтмана, Балабанова І.Т., Самсонова Н. Ф., Короткової Є.М., Ахновської І.О., Василенко В.О., Коюда О.П., Мельник Т.С., Оліярник В.В. та інших.

Метою дослідження є визначення основних засад формування системи антикризового управління.

Антикризове управління – це система заходів, спрямованих на попередження, виявлення та своєчасне усунення ознак кризи з метою недопущення банкрутства і відновлення життєдіяльності підприємства [6, с. 221-222].

Антикризове управління – це управління в умовах ризику на основі аналізу, планування, організації, контролю взаємозалежних операцій при прийнятті рішень; аналіз макро- та мікросередовища з метою виявлення сигналів щодо загрози кризи; попереджувальний (превентивний) комплекс заходів щодо запобігання або пом’якшення проходження кризової ситуації; стратегічний контролінг; сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур відповідно до ситуації і ресурсних можливостей конкретної системи [4, с. 158].

Об’єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, що має негативні наслідки для життєдіяльності підприємства, її усунення та запобігання [1, с. 917].

Антикризове управління підприємством передбачає вирішення конкретних проблем та реалізацію наступних заходів:

По-перше, проведення маркетингового аналізу. Необхідно звернути увагу на аналіз інформації, реклами і стимулювання продажу, а також провести маркетинговий аналіз стану ринку, поведінки споживачів і збуту [5, с. 239]. 

На нашу думку, процес маркетингового аналізу в період кризи включає в себе: 

- аналіз стану підприємства, ступеня загрози кризи і можливих наслідків; 

- визначення сильних і слабких сторін підприємства (SWOT-аналіз);

- моніторинг стану ринку збуту та його сегментація; 

- оцінку місткості освоєного ринку та прогнозування потенційної виручки від продажу продукції, що може бути отримана; 

- визначення «вузьких місць» в маркетингу; 

- розробку способів стимулювання попиту на продукцію підприємства; 

- пошук потенційних покупців продукції підприємства; 

- визначення впливу іміджу на обсяг і реалізацію продажу товарів. 

Проведення даних процесів є основою для формування подальшої антикризової політики підприємства в умовах кризи.

По-друге, скорочення зайвих підрозділів та оптимізація структури підприємства. В кризових умовах у багатьох компаніях виникає потреба зменшити витрати шляхом звільнення зайвих людей, ліквідації неефективних підрозділів та оптимізації структури підприємства. Такий комплекс заходів називається даунсайзингом. Однак такі скорочення потужностей, підрозділів та робочої сили є досить складним управлінським завданням [3, с. 71].

Ретельно спланований і послідовно здійснений даунсайзинг, який супроводжується звільненням працівників, скороченням зайвих підрозділів та зміною організаційної структури, зменшуючи при цьому витрати підприємства, дійсно здатний принести компанії велику користь в кризовий період.

По-третє, розробка ефективної системи мотивації та нематеріальних заохочень. У зв’язку з виникненням кризових явищ на підприємствах, актуальною стає проблема мотивації праці. Не кожне підприємство може дозволити собі переобладнати робоче місце кожного з працівників, не говорячи вже про практику підвищення заробітної плати, чи надання премій за понаднормову роботу [8].

В сьогоднішніх умовах господарювання через складну економічну та політичну ситуацію, нестачу державного бюджету, зростання курсу долара, скорочення промислового виробництва знайти кошти для заохочення працівників неможливо. Особливу увагу треба приділити нематеріальному стимулюванню праці. Існує багато методів нематеріальної мотивації персоналу, але серед них усіх, ми перш за все виділяємо: 

- видання грамот за певні успіхи та досягнення у роботі та розвитку організації;

- створення Дошки пошани, щоб показувати найбільш працьовитих та успішних робітників;

- застосування гнучкого графіку, неповного робочого тижня, можливості працювати як на робочому місці, так і вдома;

- встановлення працівникам знижки на продукцію, яку випускає компанія, де вони працюють;

- надання кредиту співробітникам на придбання житла, автомобіля та ін.

Таким чином, на сьогодні день важливу роль відіграє нематеріальне заохочення працівників. Данні заходи створюють стимули для продуктивної праці та максимальної реалізації здібностей працівників на підприємстві в період кризи. 

Четвертий основний напрямок удосконалення управління організації в період кризи, на нашу думку, це формування злагодженої управлінської команди. Подолання кризи вимагає ефективної і згуртованої роботи управлінської команди [7].

Ми вважаємо, що головними причинами недостатньої злагодженості у роботі управлінської команди є:

- відсутність сильного лідера, здатного об’єднати і повести за собою команду; 

- різні цінності та пріоритети;

- недостатня інформованість з питань діяльності компанії;

- члени команди не надають один одному допомоги через сформовану в команді культуру відносин;

- розбіжність в інтересах, оцінках ситуації та шляхів виходу з кризи;

- відсутність певного загального плану дій;

- дезінформованість про стан підприємства і ринку;

- неготовність керівництва відмовитися від звичайної моделі управління в змінених умовах;

- відсутність чіткої стратегії дій у керівників.

Розв’язання даних проблем дасть змогу побудувати успішну команду, що відіграє вадливу роль в управлінні підприємством в умовах кризи.

Незалежно від причин криз та їхніх умов, дії менеджменту, для виведення підприємства з кризи,  завжди мають підкорятися певній логіці. Разом з тим будь-яке управління організацією під час кризи проходить певні стадії, основними з яких, на нашу думку, є спроба запобігання кризи, підготовка до управління, аналіз ситуації, стримування кризи, розв’язання кризи та подолання наслідків кризи (табл. 1).




Таблиця 1

Стадії управління організацією під час кризи




Отже, антикризовий менеджмент являє собою комплексну систему управління організацією. Вона спрямована усувати та запобігати несприятливим явищам, що виникають. Реалізація здійснюється через розробку та впровадження антикризових програм, стратегій, що дозволяє запобігати різним перешкодам, зберігати ринкові позиції за будь-яких ситуацій.

Успішна реалізація антикризових заходів можлива лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, подолання та ліквідації кризи. Такий підхід дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання.




Список використаних джерел:

1. Ахновська І.О. Антикризове управління підприємством в умовах нестабільного економічного середовища / І. О. Ахновська // Молодий вчений. – №2 (17). – 2015. – С. 914-918.

2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: навчальний посібник / В.О. Василенко. – К.:ЦУЛ, 2003. – 504 с.

3. Дейнека М., Силадій І. Стратегії управління підприємством в умовах кризи / М. Дейнека, І. Силадій // Економічний аналіз. – №2. – 2011. – С. 68-72. 

4. Коюда О.П. Управлінське рішення в системі антикризового управління / О. П. Коюда // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. – №1 (52). – 2012. – С. 153-159.

5. Мельник Т.С. Антикризова стратегія як необхідна умова ефективного антикризового управління / Т. С. Мельник // Збірник наукових праць ДЕТУТ. Серія «Економіка і управління». – №31. – 2015. – С. 237-245.

6. Оліярник В., Дідух У. Антикризове управління підприємством в сучасних умовах господарювання / В. Оліярник , У. Дідух // Економічний дискурс: міжнародний збірник наукових праць. – №3. – 2014. – С. 221-223. 

7. Управление организацией в условиях кризиса. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.top-personal.ru/issue.html?1883Translate .

8. Шнайдер І.М. Мотивація трудової діяльності персоналу в умовах економічної кризи. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/Economics/58666.doc.htm .




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота