ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНИХ СПОСОБІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНИХ СПОСОБІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

26.12.2016 19:42

[Секция 2. Менеджмент]

Автор: Вещицкая Ірина Ігорівна, студентка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»


У цей час у всіх економічно розвинених країнах миру ключову роль в ефективному розвитку національної економіки грає інноваційна діяльність. Усвідомлюючи важливість інноваційних процесів, уряду розвинених країн створили всі необхідні умови для їхньої підтримки й регулювання. Представлені у вигляді прийняття відповідних нормативних актів, створення інноваційної інфраструктури й державного стимулювання інноваційної діяльності.

Як показує світовий досвід, одним з основних джерел нових технологій й інновацій, без яких не може обійтися жодна інноваційна економіка, є підприємства, що здійснюють інноваційну діяльність. Інноваційні підприємства не тільки забезпечують розвиток науково-технічної сфери країни, поряд з науково-дослідними інститутами, але також мають величезне значення для соціально-економічного розвитку. Підприємства інноваційної сфери формують здорове конкурентне середовище, сприяють зайнятості населення, за рахунок податків поповнюють державний бюджет, створюють і підтримують інноваційну активність у країні, і сам головне забезпечують економічний ріст.

Але у сучасних умовах для ефективного розвитку й збереження власної конкурентноздатності підприємствам недостатньо тільки розробляти інноваційні продукти, але й життєво необхідно реалізовувати їх на ринку.

Комерціалізація, по визначенню В. И. Мухопада, являє собою процес перетворення об'єкта власності (інновації) у прибуток коштами торгівлі [6, с. 51]. Е.А. Монастырный й Я.Н. Грик визначили комерціалізацію як одержання доходу від її продажу або використання у власному виробництві [4, с. 85-87]. Дж. Козметский описує комерціалізацію як процес, за допомогою якого результати наукових досліджень і досвідчено конструкторських розробок (НДДКР) вчасно трансформуються в продукти й послуги на ринку [2, с. 11].

 Інакше кажучи, комерціалізацію можна представити як процес виведення інноваційних продуктів на ринок. Даний процес містить у собі кілька послідовних етапів.

На першому етапі, якщо підприємство веде розробку декількох інноваційних продуктів, відбувається оцінка й відбір тих, які найбільш вигідні для виведення на ринок. Оцінка здійснюється у вигляді проведення експертизи за певними критеріями: потенціал інноваційного продукту, затребуваність даного продукту в суспільстві, затребуваність продукту в потенційного покупця (у певному сегменті ринку), потенційну економічну ефективність від реалізації продукції (чиста поточна вартість, внутрішня норма рентабельності, строк окупності й т.д.).

Другий етап процесу комерціалізації укладається у формуванні необхідних фінансових коштів. Оскільки тільки одиниці інноваційних підприємств мають достатній обсяг коштів для самостійного фінансування розробок, те основним завданням підприємства на цьому етапі є залучення інвестора.

На третьому етапі відбувається закріплення прав на створену інновацію з їхнім розподілом між всіма учасниками процесу.

Нарешті, четвертий й останній етап комерціалізації припускає  організацію виробництва інновації або її впровадження у виробничий процес із подальшою її доробкою при необхідності.

Відзначимо, що інноваційні підприємства не є єдиними учасниками процесу комерціалізації, але в даній статті комерціалізація розглядається саме з позиції інноваційних підприємств. У цілому всіх учасників процесу комерціалізації інноваційних продуктів можна розділити на дві категорії (малюнок розроблювачі інновацій й їхніх покупців (інвестори). Можна виділити ще одного учасника процесу комерціалізації інноваційних продуктів, що виступає посередником між розроблювачами й покупцями інновацій – це центри трансферту й комерціалізації інновацій, консалтингові компанії, інноваційні центри й бізнеси-інкубатори, що роблять різноманітні брокерські, консультаційні або юридичні послуги, включаючи захист і просування на ринок інтелектуальної власності розроблювачів.

 У процесі комерціалізації найважливішим моментом для інноваційних підприємств є вибір способу комерціалізації. Кожен інноваційний продукт унікальний і призначений для рішення певної проблеми, тому підприємствам необхідно серйозно підходити до цього питання. Сьогодні відповідно до міжнародного досвіду можна виділити три основних способи комерціалізації інновацій [3]:

- Самостійне використання;

- Переуступка частини прав на інновацію;

- Повна передача прав. 

Кожний зі способів надає інноваційним підприємствам широкі можливості по реалізації їхніх розробок. Підприємство може самостійно вивести свій інноваційний продукт на ринок, пройшовши всі етапи процесу комерціалізації. Якщо інноваційний продукт є встаткуванням, то підприємство після початку виробництва має можливість не тільки діставати прибуток від його продажу, але й здавати його в лізинг. У випадку якщо інновації пов'язані з оптимізацією виробничих процесів, підприємство може робити інжинірингові послуги іншим підприємствам.

З іншої сторони інноваційне підприємство має можливість продати ліцензію на свою інновацію, або здавати інновацію в «оренду» (франчайзинг). При необхідності підприємство може відрядити свого співробітника, наприклад підприємству-партнерові, тим самим передавши секрети виробництва. Також інноваційне підприємство має можливість повністю продати усі права на інновацію й покинути дану область діяльності або укласти із замовником (якщо такий є) підрядний договір на виробництво інноваційної продукції, з можливістю збереження прав на неї або повною передачею (відчуження).

При цьому інноваційним підприємствам необов'язково зосереджувати тільки на одному варіанті комерціалізації, наприклад, можна організувати випуск розробленої інноваційної продукції у своїй країні й одночасно продаж ліцензій закордонним фірмам. Єдиний недолік укладається в тім, що таке рішення може бути збитковим для підприємства.

Тому, перш ніж вибрати спосіб комерціалізації, підприємствам необхідно проаналізувати кожний з них і вибрати найбільш підходящий.

Обравши перший спосіб комерціалізації, підприємство повинне враховувати, що для успішної реалізації інноваційної продукції потрібні значні трудові, тимчасові й фінансові ресурси. «Захоплення» ринку й повернення інвестицій можливі тільки в довго- або середньостроковій перспективі. І навіть при найбільш ефективній організації виробництва є ризик того, що продукція не буде затребувана потенційними споживачами.

Обравши другий або третій спосіб, підприємство має можливість повернути витрачені на розробку інновації інвестиції в короткостроковому періоді. При продажі ліцензії підприємство «віддає» частина ринку ліцензіатові, але одержує стабільний невеликий доход у вигляді роялті, а також додаткові можливості по просуванню інновації, у тому числі й на нових ринках за рахунок ліцензіата. Повний продаж всіх прав на інновацію надасть можливість одержати значний доход, порівнянний з доходом від власного виробництва (залежно від значимості інновації), але підприємство буде змушено перемінити область своєї діяльності, тому що прав на використання власних розробок у нього не залишиться.

Виходячи з того, що одержання прибутку є головною метою будь-якої фірми, основним завданням для підприємства при аналізі способів комерціалізації є виявлення й розрахунок потенційних доходів і витрат кожного з них.

Очевидно, що найбільший доход підприємство одержить від самостійної реалізації розробленого інноваційного продукту, зокрема від організації нового або модернізації наявного виробництва. Але даний спосіб також є й сама витратним: організація й підтримка виробничих процесів, проведення маркетингових досліджень і рекламних кампаній, імовірна доробка продукту й т.д.

Переуступка частини прав принесе підприємству порівняно невеликий доход, тому що воно буде одержувати лише частину прибутку від її повної суми, що утвориться в покупця ліцензії, але й витрати будуть не дуже великі, звичайно бувають і виключення. Основні статті витрат тут пов'язані з пошуком і залученням покупців, і при нинішніх умовах у нашій країні їх може не виявитися, тому підприємство повинне бути готове витратити значну суму на пошук закордонних клієнтів.

У випадку самостійної реалізації інновацій, не включаючи лізинг й інжинірингові послуги, потенційний прибуток за певний період можна розрахувати по формулі [6, с. 57]:

ПТ1 = Vt×ΔПt×Kdt(1) 

де: ПТ1 – потенційний розмір прибутку за період Т від реалізації товарів і послуг власного виробництва, у грошових одиницях;

Vt– обсяг реалізації продукції в році t, у штуках;

ΔПt – очікуваний прибуток від реалізації одиниці продукції в році t, у грошових одиницях;

Kdt – коефіцієнт дисконтування в році t;

tн й tк – початковий і кінцевий роки розрахункового періоду T відповідно.

У випадку переуступки частини прав або повній їхній передачі для розрахунку прибутку можна використати наступну формулу [6, с. 57]:

ПТ2 = Д × Vt×ΔПt×Kdt(2) 

де: ПТ2 – потенційний розмір прибутку за період Т від продажу ліцензій або патентів, включаючи лізинг, франчайзинг, інжинірингові послуги й т.д., у грошових одиницях;

Д - частка правовласника в прибутку покупця патенту або ліцензії, в %.

І якщо ПТ1 > ПТ2, то для підприємства буде вигідніше самостійно використати розроблену інновацію, а якщо ПТ1 < ПТ2 – вигідніше продавати ліцензії або патенти на інновацію.

Таким чином, будучи найважливішим елементом інноваційного процесу, комерціалізація служить однією з основних умов успішного впровадження результатів інноваційної діяльності в будь-якій країні. Індивідуальність інноваційних продуктів жадає від кожного підприємства розробки свого власного підходу до даного процесу. Тому для ефективної комерціалізації інновацій підприємствам необхідно приділяти особлива увага вибору способу комерціалізації. Підприємство, що може не тільки розробити інновацію, але й правильно її реалізувати, здатне зберегти свою конкурентноздатність і підвищити ефективність своєї діяльності.

 

Список використаних джерел:

1. Катешова М., Квашнин А. Як просувати проекти комерціалізації технологій[Електронний ресурс] // Серія методичних матеріалів «Практичне керівництво для центрів комерціалізації технологій». – 2006. – URL:http://www.sci-innov.ru/comtech/materials/?page=3 

2. Козметский Дж. Виклик технологічних інновацій на порозі нової ери загальносвітової конкуренції // Трансфер технології й ефективна реалізація інновацій./ Під ред. Н. М. Фонштейн. –  М.: АНХ, 1999. – 296с. 

3. Ляшин А. Стратегії комерціалізації інновацій — міст між инноватором і бізнесом [Електронний ресурс] // Економіка й життя. – 2011, №36 (9402). –URL: http://www.eg-online.ru/

4. Монастырный Е. А., Грик Я. Н. Ресурсний підхід до побудови бізнесів-процесів і комерціалізації розробок // Інновації. – 2004, № 7. – С. 85 - 87. 

5. Мухопад В. И. Комерціалізація інтелектуальної власності. – М.: Магістр, 2010. – 511с.

6. Мухопад В. И. Сутність, кошти й проблеми комерціалізації інтелектуальної власності в російській економіці // Матеріали секційного засідання Третього Всеросійського форуму «Інтелектуальна власність – XXI століття» 20-23 квітня 2010 р. / Під ред. Е.В. Корольовій. - М.: Російський державний інститут інтелектуальної власності (РГИИС), 2010. – 96с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота