ДОГОВІР РЕВАРДИНГУ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДОГОВІР РЕВАРДИНГУ

30.05.2017 13:35

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Федорова Анна Вадимівна, студентка 3 курсу 14 групи ІПКОЮ, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


Останнім часом все більшого поширення набувають позовні заяви з вимогою про визнання договору ревардингу недійсним. Яке визначення та юридична характеристика даного правочину?

Легальне визначення вищезазначеного договору відсутнє, тобто не закріплено у нормах чинного законодавства. Але, слід зазначити, що він частково поєднує у собі лізингові та кредитні правовідносини. 

Що стосується умов, які зазвичай прописуються у таких договорах:

По-перше, компанія, яка є продавцем авто, фактично - постачальник автомобіля, тобто посередник між клієнтами і кінцевими продавцями автомобілів, причому сам автомобіль в специфікаціях чітко не позначено. 

Часто на практиці, клієнт оплачує початкову суму за оформлення даного договору, як винагороду компанії. Іншими словами, це є платою за оформлення договору, в той час, як клієнт думає, що він вніс аванс за авто. Як правило, сума цього внеску обчислюється десятками тисяч гривень.

Цікавим є той факт, що після оплати вищевказаних коштів, клієнт починає виплачувати певну зафіксовану в договорі суму ("Перший ревардинговий платіж") протягом 12 міс, вже безпосередньо за автомобіль, що в загальному становить 50% вартості авто, яка зазначена в договорі. До речі, заплатити достроково цю суму не вийде, тому на клієнта буде накладено штраф. При цьому автомобіль клієнту не видається.

 Після повної сплати "Першого ревардингового платежу", клієнт, попередньо сплативши вартість доставки авто, отримує авто саме у користування (не у власність).

Коли клієнт отримує авто, він продовжує виплачувати решту 50% вартості авто як звичайний кредит за автомобіль протягом певного періоду часу. При цьому, виїхати за кордон або переобладнати авто не вийде, якщо відсутня письмова згоди компанії.

Сплативши всі вищевказані платежі, клієнт і компанія підписують "акт звірки взаєморозрахунків" і клієнт має право викупити автомобіль за залишковою вартістю і переоформити його на себе, за умови, що всі платежі сумлінно сплачені і за ним не числиться штрафи за порушення умов договору.

При цьому, у разі, якщо клієнт захоче розірвати цей договір, то йому повернуть суму сплачених перших 50% авто, мінус 20% штрафу. Сума, сплачена клієнтом спочатку не повертається. Якщо скласти всю суму зафіксованих в договорі платежів, то можна зробити висновок, що кінцева вартість автомобіля в рази вище заявленої і цілком може відповідати вартості аналогічного авто в салоні автодилера. 

Підводячи підсумок, можна з упевненістю сказати, що підписавши вищевказаний документ, ви ставите себе у залежність від компанії-посередника, не будучи юридично компетентним.

Щодо можливості визнання недійсним договору ревардингу:

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього ж закону, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Аналізуючи зміст такого договору, можна дійти висновку, що відносини, які виникають за договором ревардингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, купівлю-продаж, Закон України "Про фінансовий лізинг", оскільки містять елементи вказаних договорів, а також імперативні норми Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки договір укладено з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Таким чином, я вважаю, що спірні договори ревардингу є недійсними в силу ст.203 ЦК України (невідповідність змісту правочину актам цивільного законодавства), а саме - невідповідність вимогам ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".

_________________________

Науковий керівник: Балюк Віктор Миколайович, асистент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота