СВІТОВИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РЕЗЕРВІВ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ ТА ПЕРЕДУМОВИ ЇХ СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СВІТОВИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РЕЗЕРВІВ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ ТА ПЕРЕДУМОВИ ЇХ СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ

01.11.2017 16:24

[Секция 1. Экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами]

Автор: Дудкін Олег Миколайович, аспірант Львівського університету бізнесу та права


Починаючи з 1973 р. (коли завдяки погодженим позиціям Ірану і Саудівської Аравії) Організація країн експортерів нафти (далі – ОПЕК) підняла ціни на нафту на 350%, що стало відповіддю на вторгнення Ізраїлю в Єгипет (т.зв. війна Йом Кіпура), розпочинається період нестабільності на світовому ринку нафти. В подальшому, ціни на нафту з ініціативи ОПЕК збільшувалися в 1975, 1977, 1979 і 1980 р. Будь-яке різке підвищення цін (саме явище одержало назву “нафтовий шок”) спричиняє початок кризових явищ у державах-імпортерах, результатом чого є падіння ВВП, ріст безробіття, більш високі темпи інфляції і порушення торгового балансу. Країни-споживачі у відповідь в 1973р. створили Міжнародне Енергетичне Агентство (далі МЕА), як колективний міжнародний орган реагування на кризи та створили стратегічні резерви нафти і нафтопродуктів. Т.ч. кризи постачання нафти на поч. 70-х років ХХ століття мали своїм наслідком здійснення чіткого поділу на світовому ринку нафти на табори виробників (експортерів) і споживачів (імпортерів). Виробники зацікавлені мати стабільні ринки, високі ціни, прогнозованість видобутку, надійні маршрути транспортування та транзиту. Споживачі зацікавлені насамперед у стабільних або низьких цінах, диверсифікації шляхів і джерел імпорту (з метою уникнення політико-економічного тиску).

Головною метою діяльності МЕА є прогнозування майбутніх сценаріїв з врахуванням політичних і економічних факторів на ринку нафти і нафтопродуктів, вироблення єдиних підходів у подоланні кризових явищ на ринку та безпеки постачання, таких як створення країнами-учасницями стратегічних резервів (запасів) в обсязі 90 і більше днів імпорту та створення системи заходів з метою стримування попиту в обсязі 7-10% від споживання (demand restraint measures). Загалом, на рівні МЕА виділяють 4 ключові рівні реагування на кризи: відпуск резервів на ринок, стримування попиту, перехід на інші види палива та нарощення внутрішнього видобутку нафти. Наявність стратегічних резервів можна назвати  механізмом стабілізації ситуації на ринку та забезпечення його ліквідності під час кризи, коли ринкові механізми не діють. За час свого існування, МЕА взяло участь у трьох випадках додаткових поставок нафти (за рахунок стратегічних резервів) на ринок шляхом координації колективних дій між країнами-членами, а саме: під час війни у Перській затоці в 1991 році, після ураганів «Катріна» і «Ріта» в Мексиканській затоці в 2005 році і під час перебоїв поставок нафти з Лівії в 2011 році [1, с.21].




Серед країн-членів МЕА існує три основні моделі функціонування стратегічних запасів нафти і нафтопродуктів. Слід зазначити, що країни-члени МЕА, які є експортерами енергоресурсів, не мають зобов’язань щодо створення системи запасів. Промислові запаси. Обов’язкові стратегічні та комерційні запаси створюються та утримуються компаніями. Публічні запаси. Поділяються на Урядові (фінансуються повністю з державного бюджету) та запаси Агентства(установа, що контролюється державними органами влади, але запаси накопичуються державою та компаніями). Також, у деяких країнах існують моделі, які поєднують в собі різні концепції, наприклад Урядові і Промислові, Агентство і Промислові тощо. Таку модель запасів можна назвати змішаною (табл.1). 

Питання створення і функціонування резервів нафти і нафтопродуктів на рівні Європейського Союзу (далі ЄС) врегульовуються Директивою 2009119ЕС стосовно накладання на держав-членів ЄС зобов’язання щодо підтримки мінімальних запасів нафти та/або нафтопродуктів і яка передбачає створення запасів в обсязі 90 днів імпорту або 61 дня внутрішнього споживання (залежно від того,  який показник буде досягнуто швидше). Термін «мінімальні запаси» в розумінні Директиви 119 є тотожним поняттю «стратегічні резерви».  Оскільки, країни Європейського Союзу, є членами МЕА, то вони в політиці створення запасів повинні відповідати вимогам як МЕА так і ЄС. Моделі функціонування системи запасів є однакові як для ЄС так і для МЕА. 

Україна, здобувши в 1991 р. політичну незалежність, практично не здобула повної економічної незалежності, насамперед в енергетичній сфері. Споживаючи значні обсяги нафтопродуктів та природного газу по імпорту, Україна, є уразливою до т.зв. «енергетичних» криз, які можуть бути спровоковані не лише економічними чи техногенними обставинами, але й політичними чинниками. Прикладами можуть слугувати кризи із постачання нафти на початку 1990-х років (що стимулювало перемогу російських інвесторів у приватизації найбільших нафтопереробних потужностей в Україні в Кременчуці, Лисичанську, Одесі), припинення газопостачання у зимові місяці 2006 і 2009 років, підставою яких була відсутність контрактних домовленостей та розбіжності у підходах щодо визначення формули ціни. Іншими прикладами можуть бути також припинення з боку Росії газо- та електропостачання до Грузії; зупинка на ремонт нафтопроводу, що постачав на переробку нафту у Мажейкяй (Литва); зупинка поставок нафти та газу до Білорусі в 2004 і 2007 роках з метою змусити продати газотранспортну мережу російському Газпрому (що й було зроблено). Згідно деяких досліджень за період з 1991 по 2005 роки зареєстровано 55 застосувань «енергетичної зброї», 11 з яких не мали підстав політичного характеру [2, с.111].

Більшість українських науковців, що займаються питаннями дослідження створення та функціонування стратегічних резервів нафти та нафтопродуктів в Україні, одностайно дотримуються погляду про необхідність їх створення як запоруки енергетичної безпеки держави (С.Горбулін, О.Кузьмін, О.Суходоля, Г.Рябцев, Л.Уніговоський, В.Саприкін, В.Котляревський, О.Тодійчук, М.Ковалко). 

Відповідно до останньої редакції Енергетичної стратегії до  2035 року «Безпека, Енергоефективність, Конкурентоспроможність» [3, ст. 45], передбачено створення запасів нафтогазових ресурсів. Зокрема, відповідно до стратегії необхідно обґрунтувати розмір страхового запасу газу з урахуванням досвіду інших країн; створити мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів за стандартом 90-днів (або 61-день) і змішаною моделлю управління; оптимізувати запаси відповідно до структури споживання та сценарії використання. 

В 2009 році було прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів №1498-р «Про схвалення Концепції створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 року», яке зазначає, що інтеграція України до Європейського Співтовариства обумовлює створення системи запасів відповідно до Директив Євросоюзу. Зазначене Розпорядження, хоч вже і частково втратило актуальність, на сьогодні, є чи єдиним розпорядчим документом, який визначає необхідність створення системи мінімальних (стратегічних) запасів нафти і нафтопродуктів. Зокрема, до таких факторів урядовий документ відносить: недостатній обсяг видобутку власних вуглеводнів, залежність України від імпорту сирої нафти, обмежені можливості швидкого нарощення обсягів швидкого постачання нафти і нафтопродуктів, загрозу зменшення або припинення постачання в Україну в умовах кризових явищ на ринку (в т.ч. світовому), потребу у протидії можливим неправомірним діям учасників ринків, зокрема вчиненню антиконкурентних узгоджених дій, необхідність дотримання вимог Європейського Союзу, вразливість національної економіки від коливань обсягів надходження нафти від іноземних постачальників [4].  

Ратифікувавши Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом (2014 р.) і ставши повноправним членом Європейського Енергетичного Співтовариства (2011 р.), Україна взяла на себе зобов’язання створити систему стратегічних резервів відповідно до Директиви 2009119ЕС стосовно накладання на держав-членів ЄС зобов’язання щодо підтримки мінімальних запасів нафти та/або нафтопродуктів в період до кінця 2022 р. Україна повинна накопичити мінімальні (стратегічні) запаси нафти і нафтопродуктів обсягом понад 2 млн.тонн [5], причому на думку автора, пріоритет необхідно віддати зберіганню  нафтопродуктів – бензину і дизпалива. Оскільки, за останні роки Україна практично втратила свою нафтопереробну промисловість (на сьогодні працює лише Кременчуцький нафтопереробний завод) і перетворилась на імпортера нафтопродуктів.   

При створенні системи стратегічних (мінімальних) запасів, необхідно здійснити комплекс заходів, зокрема: створити інституцію, яка управлятиме процесом формування, зберігання та використання запасів; визначити оптимальну модель системи запасів, в т.ч. чи вона об’єднуватиме реалізацію політики запасів у сфері нафти, нафтопродуктів і природного газу, чи лише у сфері нафти і нафтопродуктів; визначити структуру запасів та їх відсоткове співвідношення один до одного; здійснити технічний аудит виробничих потужностей зі зберігання та визначити необхідний розмір капіталовкладень; визначити потреби регіонів у нафтопродуктах на випадок кризи постачання і максимально сконцентрувати розміщення сховищ в місцях найбільшого споживання;   запровадити стандарти статистичної звітності; прийняти відповідний законодавчий акт щодо створення стратегічних запасів нафти і нафтопродуктів та забезпечити координацію дій органів влади. Станом на сьогодні, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847» №503-р від 21 червня 2017 р. [6], Державне Агентство резерву України визначено відповідальним виконавцем у питанні створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів. Індикатором виконання визначається прийняття в період 2017-2019 рр. Закону України «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів».

Література: 

1. Energy Supply Security (Emergency response of IEA Countries 2014), International Energy Agency, 9 Rue da la Federation, 75739, Paris Cedex 15, France, www.iea.org - 605 с. 

2. Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за заг. ред В. П. Горбуліна. – К. : НІСД, 2017. – 496 с.

3. Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, Енергоефективність, Конкурентоспроможність», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 605-р.

4. Розпорядження Кабінету Міністрів №1498-р «Про схвалення Концепції створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 року» від 08.12.2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/rada/show/1498-2009-%D1%80.

5. Практичні кроки з імплементації Директиви 2009119ЕС [Електронний ресурс] / Назва з екрана – Режим доступу: http://rezerv.gov.ua/dyrektyva-2009119es-praktychni-kroky-derzhrezervu-po-implementacii/. 

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847» №503-р від 21.06.2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/503-2017-%D1%80.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота