ДЕЯКІ АСПЕКТИ НЕДОТОРКАНОСТІ ТА ПРИТЯГНЕННЯ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДЕЯКІ АСПЕКТИ НЕДОТОРКАНОСТІ ТА ПРИТЯГНЕННЯ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

01.03.2018 08:49

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Ангеленюк Анна-Марія Юріївна, кандидат юридичних наук, Львівський державний університет внутрішніх справ


Інститут недоторканості загалом, в тому числі стосовно депутатів, має на меті недопущення будь-якого впливу на особу депутата під час прийняття ним рішень, однак у окремих випадках, враховуючи його недосконалість, стає перешкодою під час виконання завдань кримінального судочинства, а саме притягнення кожного хто вчинив кримінальне правопорушення до кримінальної відповідальності.

Так, наприклад, згідно чинного законодавства України (ч. 2, ч. 3 ст. 482 КПК) притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України (далі ВРУ) [1]. Лише у разі, якщо ВРУ надано згоду на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності допускаються проведення обшуку, затримання чи огляду його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Неправомірним є порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, без вказаної вище згоди ВРУ та якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Слід зазначити, що такі слідчі чи процесуальні дії як обшук, затримання чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення проводяться з урахуванням фактору раптовості та несподіванки, що неможливо забезпечити враховуючи процедуру отримання дозволу у ВРУ.  Окрім цього, проведення негласних слідчих дій втрачає свою ефективність, якщо особа, в зазначеному випадку народний депутат, знає про можливість їх застосування щодо нього, так як пройдена відповідна процедура у ВРУ, а саме отримання дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності. 

Так, наприклад, подання про надання згоди на затримання щодо народного депутата вноситься до ВРУ, після чого Голова ВРУ пропонує народному депутату, щодо якого внесено подання про надання згоди на затримання, подати протягом п’яти днів письмові пояснення відповідному комітету і доручає цьому комітету надати висновок щодо подання. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів [2]. Враховуючи наведене, депутати скориставшись своєю недоторканістю, мають можливість виїхати за кордон в результаті чого надалі переховуються від слідства та суду. 

На сучасному етапі розвитку українське суспільство вимагає змін щодо інституту недоторканості, а тому ВРУ 19.10.2017 направлено на розгляд Конституційного суду два законопроекти про скасування депутатської недоторканності. Один з яких внесений президентом України (№ 7203) [3], а інший –  народними депутатами (№ 6773) [4]. За своєю суттю законопроекти №7203 та №6773 відрізняються лише тим, що згідно з президентською ініціативою, зміни до Конституції в частині скасування недоторканності мають набути чинності 1 січня 2020 року, а ті, що запропоновані депутатами – набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Звичайно, що «привілеї», які стосуються особи народного депутата орієновані на забезпечення його стабільної діяльності як у прийнятті ним конкретних рішень, так і участі його у державній системі законотворчості. Проте, у жодному разі не слід допускати, щоб особливості притягнення до кримінальної відповідальності окремих категорій осіб ставали на заваді виконання завдань кримінального процесу та сприяли у здійсненні ними дій спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню чи переховування від слідства і суду. 

Депутатську недоторканість, на мою думку, слід не скасовувати загалом, а лише обмежити з метою запобігання тиску під час виконання депутатом своїх обов’язків. Так, слід скасувати депутатську недоторканість у випадках, що стосуються вчинення тяжких та особливо тяжких правопорушень; а у інших випадках спростити процедуру отримання дозволу. 

Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

2. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1861-17

3. Проект Закону про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканості народних депутатів України) № 7203 від 17.10.2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_

4. Проект Закону про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканості) № 6773 від 19.07.2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота