ПРАВОВА ПРИРОДА МОРАТОРІЮ НА ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВА ПРИРОДА МОРАТОРІЮ НА ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

30.09.2018 21:15

[Секция 6. Экологическое право. Земельное право. Аграрное право]

Автор: Барвенко Ярослав Віталійович, студент 3 курсу економіко-правового факультету, спеціальність «Правознавство», Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова


Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Воно набувається і реалізується громадянами та юридичними особами, державою виключно відповідно до закону.  Положенням статті 22 Конституції України прямо визначена неможливість скасування гарантованих конституційних прав і свобод, встановлена заборона звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів [1]. На нашу думку,  положення ухваленого 25 жовтня 2001 року Земельного кодексу України (№ 2768-III) в частині встановленого мораторію обігу земель сільськогосподарського призначення, дещо суперечать Основному Закону. 

Під терміном «мораторій» слід розуміти відстрочення (до моменту набрання чинності закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення) реалізації права на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення і зміни їх цільового призначення, а також внесення їх до статутних капіталів підприємств [2].

Мораторій з’явився майже одразу із запровадженням права приватної власності на землю. Земельним кодексом України (в редакції 1992 року), передбачалося існування заборони на відчуження приватизованих земель, але згодом заборона була часткова скасована. Із прийняттям у 2001 році Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» була встановлена заборона на відчуження земельних часток (паїв), крім випадків, встановлених законом. Цього ж року був прийнятий Земельний кодекс України, який попри всі очікування, не скасував мораторій, навпаки, поглибив та розширив заборону й на ділянки для ведення сільського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва. Після прийняття цього закону стало зрозумілим, що ні про який тимчасовий характер й мови йти не може [3].

Наразі із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 07 грудня 2017 року № 2236-VIII слід констатувати, що законодавець принаймні до 01 січня 2019 року  продовжив існуючу заборону щодо обігу земель сільськогосподарського призначення. Ситуація може змінитись лише з  прийняттям законодавцем Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» [4].

На нашу думку, абсолютна заборона обігу земель сільськогосподарського призначення  не виглядає пропорційним втручанням держави  у права власників цих земель з огляду на положення ст. 90 Земельного кодексу України, якою  законодавцем закріплено право  власників земельних ділянок (іншого цільового призначення) вільно розпоряджатись належними їм земельними ділянками. Справедливий баланс законодавцем, здається, не забезпечений.

Фактично землевласники, відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, не мають право на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної та приватної власності; обмін таких земельних ділянок; будь-яке відчуження та зміну цільового призначення таких земельних ділянок. Результат – знецінення землі як активу, що призводить до того, що в Україні – країні, яка має найродючіші ґрунти у світі, 1 га землі коштує трохи більше ніж 1000 доларів США [5].   

Станом на теперішній час з’явились деякі позитивні зрушення в напрямку скасування встановленого мораторію. Так, Європейський суд з прав людини  у прес-релізі рішення «Зеленчук та Цицюра проти України» («Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine») від 22.05.2018 року, визнав абсолютну заборону   купівлі та продажу земель сільськогосподарського призначення такими, що порушують статтю 1 Протоколу  № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася скарги двох осіб на державну заборону продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка, за їх словами, порушила їх права на власність як власників таких ділянок. Суд зауважив, що після падіння Радянського Союзу, Україна переважно роздавала земельні ділянки сільськогосподарського призначення особам, які раніше працювали в колгоспах, але запровадила передбачувану тимчасову заборону продажу таких земельних ділянок, відому як “мораторій на землю”. Уряд стверджував, що захід перешкоджав зосередженню земельних ділянок в декількох руках, зупиняв збідніння населення сільської місцевості та надавав змогу переконатися, що земля залишалася оброблюваною. Проте Суд встановив, що держава не встановила справедливий баланс між загальними інтересами громади та правами власності заявників. Суд зазначив, що жодна інша держава Ради Європи не мала таку заборону і посилався на невідповідність підходу України до завершення мораторію. Було також незрозуміло, чому менш обмежувальний захід не був ефективним для досягнення тієї ж мети. 

Суд постановив, що уряд повинен вжити законодавчі заходи для забезпечення необхідного справедливого балансу для власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення, хоча це й не означало, що Україна повинна негайно створити ринок земельних ділянок сільськогосподарського призначення без обмежень[6].

У підсумку можна зробити висновок, що мораторій є дійсно несприятливим явищем для України. Його наявність показує, що по-перше, існування мораторію є вигідним для великих агрокомпаній, які користуються неспроможністю власників продажу своїх земель, тому частіше за все сплачують занадто низьку орендну плату за користування такою землею. По-друге, з моменту набрання законної сили рішення ЄСПЛ «Зеленчук та Цицюра проти України» («Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine») та, відповідно до правила ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», все частіше в судовій практиці буде  використовуватись правова позиція, висловлена Високим Судом у цьому рішенні. Припускаємо, що найближчим часом Великою Палатою Верховного Суду будуть переглянуті  рішення по справам, що були предметом розгляду Високого Суду, і, як наслідок, створено прецедент, обов’язковий для судів нижчих інстанцій.   

На теперішній час розглядаються три основних варіанти виходу з даної ситуації: взагалі не відкривати ринок землі; відкрити ринок землі для всіх і одразу; відкриття ринку землі частково та поступово. Найбільш прийнятним, на нашу думку, є третій варіант, адже поступове відкриття ринку землі надасть можливість регулювати цей процес на усіх етапах його впровадження по всій Україні.

Список використаної літератури:

1. Конституція України: Закон України: від 28.06.1996 №254к/96-ВР. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ed19960628  (дата звернення: 18.09.2018)

2. Мораторій на землі с/г призначення: освітній онлайн-проект VoxUkraine. 

URL: https://voxukraine.org/uk/moratoriy-na-zemli-ua/ (дата звернення: 17.09.2018)

3. Мораторій на продаж землі: що про це думає Конституція України?: аграрне інформаційне агентство «Агравері». URL: http://agravery.com/uk/posts/show/moratorij-na-prodaz-zemli-so-pro-ce-dumae-konstitucia-ukraini ( дата звернення: 17.09.2018)

4. Земельний кодекс: Закон України: від 25.10.2001 № 2768-III. URL:

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 (дата звернення 17.09.2018)

5. Ливч Д. Європейський суд визнав мораторій на торгівлю землею незаконним. Що далі?: онлайн проект Економічна правда. URL:

https://www.epravda.com.ua/publications/2018/08/22/639847/ ( дата звернення: 17.09.2018)

6. Прес-реліз рішення ЄСПЛ «Зеленчук та Цицюра проти України» («Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine»): від 22.05.2018 року. URL:

https://hudoc.echr.coe.int/eng-press#{%22itemid%22:[%22003-6089956-7847640%22]}(дата звернення: 18.09.2018)

_________________

Науковий керівник: Масін Віктор Миколайович, кандидат юридичних наук, доцент, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота