ДОЗВІЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ЙОГО МІСЦЕ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ПРОЦЕДУРІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДОЗВІЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ЙОГО МІСЦЕ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ПРОЦЕДУРІ

04.02.2019 16:00

[Секция 5. Административное право. Административное процессуальное право. Таможенное и налоговое право. Муниципальное право]

Автор: Кобець Ольга Юріївна, студентка відділення «Правознавство», Ірпінський державний коледж економіки та права; Некращук Яна Андріївна, студентка Навчально-наукового інституту права, Університет державної фіскальної служби України


Більшість вітчизняних науковців традиційно розглядають дозвільне провадження як частину адміністративного процесу. Зокрема, вони визначають адміністративний процес як сукупність окремих проваджень, кожне з яких характеризує певну послідовність процесуальних дій.

Для правильного визначення місця дозвільного провадження, насамперед, важливо проаналізувати зміст адміністративної процедури. Отож, поняття адміністративна процедура має охоплювати порядок здійснення усієї «зовнішньо спрямованої» діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, тобто реалізацію наявних повноважень щодо суб’єктів, які не входять у структуру адміністративного органу. До такої діяльності належить прийняття нормативно-правових актів та індивідуальних адміністративних актів [1].

Переважна кількість українських науковців поділяють адміністративну процедуру на окремі адміністративні провадження. Що ж до співвідношення між адміністративним провадженням та адміністративною процедурою окремі вітчизняні дослідники адміністративного права (щоправда, стосовно адміністративного процесу) розглядають як загальне і спеціальне. Важко погодитися з цим твердженням, оскільки, процедура – це порядок вчинення дій, а провадження – конкретні дії, отже, ці категорії, не маючи спільних родових ознак, належать до непорівнюваних, а відношення «загальне-спеціальне» можна встановити лише між порівнюваними поняттями. Також є погляд, що адміністративне провадження і адміністративна процедура мають надто багато спільних ознак і не можуть бути змістовно відокремлені одне від одного. Проте така думка є також хибною, оскільки поняття мають різне змістове навантаження.

Найкоректнішою видається позиція В. П. Тимощука, який зазначає, що поняття «процедура» і «провадження» можуть співвідноситися як статика і динаміка. Тобто процедура – це встановлений порядок розгляду та розв’язання справи (модель провадження), а провадження – це вже власне розгляд та вирішення конкретної справи. Адміністративне провадження можна визначити як сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень із розгляду та вирішення адміністративних справ, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням [2]. Безумовно, найважливішим критерієм для класифікації адміністративних проваджень є характер адміністративного провадження. З огляду на це виділяють: провадження з надання адміністративних послуг, а також інспекційні (контрольні) провадження. До проваджень з надання адміністративних послуг належать реєстраційні, дозвільні та ін.

Характерними ознаками дозвільного провадження є: 

1) сукупність дій, що здійснюються адміністративним органом; 

2) обов’язкова послідовність вчинення таких дій; 

3) усі вчинені дії стосуються вирішення питання про забезпечення реалізації права осіб на виконання певних дій або зайняття певними видами діяльності; 

4) результатом такого провадження є отримання особою-заявником документа дозвільного характеру або відмови у видачі такого документа, у випадках, передбачених законодавством [3].

Усім адміністративним провадженням притаманне вчинення однакових послідовних дій, які називаються стадіями провадження. Кожному виду адміністративних проваджень властиві свої стадії. Отож, коротко розглянемо основні стадії дозвільного провадження.

Першою стадією є подання до відповідного органу публічної адміністрації заяви зацікавленою в одержанні відповідного дозволу особи. Заява про видачу документа дозвільного характеру, а також документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявникові з відміткою про дату прийняття документів компетентним дозвільним органом та підписом відповідальної особи. Перелік необхідних до подання документів, підстави залишення документів без розгляду визначаються винятково законами України, що регулюють порядок видачі кожного конкретного документа дозвільного характеру. Вимоги щодо форми та змісту поданих документів встановлюються відповідним компетентним органом публічної адміністрації переважно у підзаконних нормативно-правових актах. 

Наступною стадією є безпосереднє вивчення компетентним дозвільним органом поданих документів, їх аналіз, вчинення інших дій, спрямованих на з’ясування вірогідності поданих документів (наприклад, обстеження приміщень, речей щодо відповідності їх до вимог дозвільної системи). У разі відповідності усіх поданих документів до встановлених законодавством вимог, дозвільний орган зобов’язаний прийняти рішення про видачу дозволу. Зазвичай, встановлюється місячний строк, протягом якого дозвільний орган повинен повідомити заявника про результати розгляду документів. Проте щодо окремих дозволів у деяких законах може встановлюватись інший строк. Наприклад, Державна архітектурно-будівельна інспекція України зобов’язана видати дозвіл на виконання будівельних робіт протягом 10 днів від дня подачі усіх необхідних документів. У випадку прийняття рішення про відмову у видачі дозволу, дозвільний орган повинен видати її заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу. 

Факультативна стадія дозвільного провадження – оскарження прийнятих рішень, пов’язаних із відмовою у видачі документів дозвільного характеру, його анулюванням тощо. Рішення, дії чи бездіяльність дозвільних органів чи їх посадових осіб може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку [4].

Отож, щодо місця дозвільного провадження можна зазначити, що дозвільне провадження є видом адміністративного провадження, яке здійснюється відповідно до певного порядку (моделі). Цей порядок визначається як адміністративна процедура і має знайти своє відображення у нормативно-правовому акті, наприклад, Адміністративно-процедурному Кодексі України. Своєю чергою адміністративна процедура та адміністративний процес є суміжними поняттями. Відповідно, дозвільне провадження як частина адміністративної процедури, не може бути частиною адміністративного процесу.

В такому разі можна зробити висновок, що дозвільне провадження, своєю чергою, має визначатись як сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом дій, спрямованих на надання особі документів дозвільного характеру, у разі подання нею усіх необхідних документів, переоформлення чи анулювання таких документів у випадках, передбачених законом.

Література:

1. Адміністративне право України: основні поняття : навчальний посібник / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський, Н. І. Золотарьова. К., 2005. 732 с.

2. Тимощук В. П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії : монографія / В. П. Тимощук. К. : Конус-Ю, 2010. 264 с.

3. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : навчальний посібник / С. Г. Стеценко. К. : Атіка, 2007. 624 с. 

4. Юридична енциклопедія : в 6 т. / Ю. С. Шемчушенко та ін. К. : Укр. енцикл., 1998. Т. 5. 2003. 736 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота