ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ ЯК ЧИННИК ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ ЯК ЧИННИК ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

19.03.2019 15:41

[Секция 10. Мировая экономика и международные экономические отношения]

Автор: Панова Ірина Олексіївна, викладач кафедри туристичного бізнесу та країнознавства, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна


Сьогодні гідна відповідь на глобальні виклики є важливою умовою стабільного розвитку як окремої країни, так і світової економіки в цілому. Удосконаленню механізму міжнародних економічних відносин слугує екологізація економіки, тобто перехід усієї системи господарювання людства на принципи, що сприяють, в першу чергу, збереженню навколишнього середовища [1].

Україна теж має відповідним чином реагувати на глобальні виклики в даній сфері та підтримувати прогресивні світові ініціативи й рішення, беручи з цією метою участь у різних міжнародних союзах і угодах. Зокрема, слід виділити важливість підписаного в Ріо-де-Жанейро плану дій «Порядок денний на XXI століття» (1992 р.) та Конвенції про біологічне різноманіття. На початку третього тисячоліття, Україна намагається теж стати надійним міжнародним партнером при вирішенні глобальних регіональних проблем. Багатий природно-ресурсний потенціал країни, високоосвічене населення, розвинута індустрія та інфраструктура є необхідними передумовами для участі в процесі екологізації глобальної економіки, зокрема, національної [1, 2].

Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України було прийнято «Концепцію стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 р.» (17 жовтня 2007 р.), направлену на екологізацію економіки, на поліпшення екологічної ситуації та на раціональне використання й відтворення природних ресурсів. Важливими умовами є гарантування екологічної безпеки, послідовне зниження екологічних ризиків для здоров’я населення, введення системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування, приведення якості питної води відповідно до європейських стандартів і підвищення якості повітря. Особливу увагу приділено технічному переоснащенню виробничих комплексів й уведення в дію таких енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, що запобігають зміні клімату. Але й зараз його ще не прийнято Верховною Радою [3].

Нинішня екологічна ситуація в Україні кризова. Причина цього – нехтування об’єктивними законами розвитку й відтворення природно-ресурсного комплексу України вподовж багатьох років, тобто таких деформації в економіці, коли переважно застосовувались видобувні екологічно небезпечні галузі промисловості [3 -4].

Відомо, що стабільний розвиток передбачає обов’язкове погодження між собою економічного, екологічного та соціального розвитку так, щоб з часом не знижувалася якість людського життя, не погіршувався стан довкілля, а навпаки, покращувався, що все це разом має складати зміст процесу екологізації економіки [1]. Але, враховуючи це, не можна залишати позо увагою важливість природоохоронних заходів. Їх мета полягає в превентивному захисті навколишнього середовища в процесі виробничою діяльності, тобто в самій економічній системі, а не за її межами. А тому природоохоронна політика держави має здійснюватися, насамперед, в процесі соціально-економічних перетворень, направлених на забезпечення їх стабільності. Природоохоронні заходи при цьому повинні бути направлені на реалізацію економічно сприятливого режиму господарської діяльності [4].

Сьогодні, Україна – учасниця кількох десятків міжнародних еколого-економічних конвенцій і двосторонніх угод, зокрема: Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою (1963 г.); Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів біологічної та токсичної зброї та про їх знищення (1975 г.); Конвенції про запобігання забрудненню моря викидами відходів та інших матеріалів (1975 г.); Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1988 р); Конвенції про заборону військового й іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє середовище (1978 г.); Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (1985 г.); Конвенції про контроль транскордонних перевезень токсичних відходів і їх ліквідації (1989 г.); Конвенції про транскордонний вплив промислових аварій (1992); Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (1992) та ін. [4]. 

Серед головних досягнень міжнародного співробітництва України в сфері екологізації економіки слід відзначити:

- відображення національних інтересів і позиції держави в директивних документах і рішеннях форумів міжнародних міжурядових організацій;

- розширення сфери міжнародного співробітництва, чому сприяло укладання нових угод, договорів і програм;

- збільшення міжнародно-політичного авторитету України та вдосконалення національної правової бази;

- підвищення екологічної кваліфікації (правової, технологічної) і методології управління, направленої на поліпшення екологічної ситуації в Україні;

- одержання, завдяки міжнародній співпраці, допомоги в сфері охорони навколишнього середовища тощо.

Як переконує досвід, проводити ефективну політику стабільного розвитку в державі нелегко навіть при успішній економіці, зважаючи на сьогоднішню глибоку системну кризу. Тому, Україна змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, політичних, екологічних.

Література:

1. Декларация и Программа действий форума тысячелетия "Мы народы: управление ООН в XXI веке." Устойчивое развитие и окружающая среда // Экология XXI века. 2002. № 1-2(6-7). С. 67-71. 

2. Довгаль О. А Протекціонізм і лібералізм у зовнішньоторговельних відносинах у процесі глобалізації економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра економ. наук : спец. 08.00.01 «Економічна теорія». Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. 35 с. 

3. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, викорис-тання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 №188/98-ВР. URL: http: //zakon 1.rada. qov.ua/.

4. Україна: прогресс на шляху сталого розвитку // Інформаційно-аналітичний огляд виконання «Порядку денного на ХХI століття» / За ред. Б. М. Данилишина. К.: ЗАТ «Ніч лава», 2002. 224 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота