МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ЯК ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ЯК ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

18.04.2019 21:16

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Желдак Ярина Тімурівна, студентка, Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого


У зв’язку з російською агресією на Сході України та анексією Криму, актуальним є питання притягнення Російської Федерації та її громадян до міжнародної відповідальності. У цьому процесі важливе місце посідає Міжнародний кримінальний суд як наділена правосуб’єктністю установа , що здатна реалізовувати правовідновлювальну та каральну функції міжнародної відповідальності. 

Міжнародний кримінальний суд, що запрацював у 2002 році, став першим постійно діючим міжнародним органом, юрисдикція якого поширюється на найбільш серйозні злочини, що викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства, а саме геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Суд утворено на основі Римського статуту – саме у ньому визначається, які злочини відносяться до міжнародних. Наразі документ ратифіковано 123 країнами світу, а підписано – 137 [1]. Умовою набуття договором чинності було визнання обов’язковості Статуту (шляхом ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання) щонайменше шістдесятьма державами, з цього моменту і почав діяти Суд [2]. Україна є державою, що підписала, проте не ратифікувала статут. 

Юрисдикція Міжнародного кримінального суду базується на двох принципах: територіальному та громадянства. Перший означає, що злочин має бути скоєний на території держави-учасниці Римського статуту, а другий – що злочинець має бути громадянином держави-учасниці. Для того, щоб на особу поширювалася юрисдикція суду, достатньо виконання хоча б однієї з цих умов. Обов’язково слід сказати про часові рамки юрисдикції Суду – вона поширюється лише на злочини, що були скоєні після набрання чинності Статутом Суду, або після приєднання країни до нього. 

Існує практика, коли за рішенням Ради Безпеки ООН юрисдикція Суду поширюється і на країни, що не ратифікували Римський статут [2]. Ефективність подібної кооперації з країнами, що не долучилися до угоди, є досить дискусійним питанням у доктрині [3], насамперед через один з ключових принципів міжнародного права, згідно з яким умови договору є обов’язковими лише для його сторін, тобто наслідки за його порушення для третіх країн не можуть наставати.

Характерними є приклади таких країн, як США та Російська Федерація, які спочатку підписали Римський статут, однак потім скасували свої підписи для того, щоб юрисдикція суду не поширювалася насамперед на громадян цих держав. Як США, так і РФ відомі широким застосуванням збройних сил на території інших держав. Таким чином, відкликавши підпис, країни прагнуть здобути імунітет від притягнення до відповідальності своїх громадян, що вчинили тяжкі злочини, пов’язані, як правило, з воєнними діями. Так, РФ відкликала свій підпис у 2016 році після того, як суд дійшов висновку, що ситуація в Криму та Севастополі може бути прирівняна до міжнародного збройного конфлікту [4]. Таким чином, Росія, відкликавши свій підпис під Статутом Суду, що є заходом винятково політичного характеру й не тягне за собою певних правових наслідків, оскільки, зважаючи на ч. 2 ст. 125, держава може приєднатися до Статуту тільки після висловлення згоди на його обов’язковість у формі ратифікації, прийняття або затвердження, виразила остаточний намір не брати участі в діяльності Міжнародного кримінального суду й не визнавати його юрисдикцію.

Наразі Україна звернулася до Міжнародного кримінального суду щодо злочинів Віктора Януковича під час Революції Гідності. Станом на 2018 рік ця справа знаходиться на попередньому розгляді [5]. Також влада України подала позов стосовно злочинів проти людяності та агресії, скоєних з початком агресії РФ. Для того, щоб Суд розглянув позови, Україна визнала його юрисдикцію стосовно можливих злочинів відповідно до ч. 3 ст. 12 Статуту Міжнародного кримінального суду.

Що стосується ратифікації Україною Римського статуту, то вона досі не відбулася. Раніше цьому заважали колізії у конституційному законодавстві, однак вони були усунуті у 2016 році. Те, що Україна не ратифікує угоду, у майбутньому може створити певні труднощі у притягненні до відповідальності бойовиків так званих «ДНР» та «ЛНР», а також громадян РФ, адже на цих осіб не поширюватиметься ні принцип громадянства, ні принцип територіальності. 

Отже, в інтересах України була б ратифікація Римського статуту ще на початку збройного конфлікту шляхом усунення колізії у національному праві і голосуванні у Верховній Раді. Однак цього досі не було зроблено. 

Міжнародний кримінальний суд стикається з критикою з різних сторін. Так, ставиться під питання його повноцінна ефективність, адже до нього так і не приєдналися ті держави, дії яких ймовірно можна було б кваліфікувати як такі, що підпадають під визначення злочинних діянь, на які поширюється юрисдикція Суду. Також суд звинувачували в упередженому ставленні до країн Африки через те, що країни західного світу не притягаються до відповідальності, тоді як більшість ухвал суду стосуються невеликих держав, що розвиваються [6]. 

США наполягають, що суду не вистачає системи стримувань та противаг для справедливого здійснення правосуддя, а також стверджують, що роблять усе, щоб захистити своїх громадян, чим пояснюють відкликання підпису. 

Окремо слід сказати, що хоча Міжнародний кримінальний суд формально є незалежною установою, на нього має певний вплив Рада Безпеки ООН. Зрозуміло, що розслідування справ неможливе без співпраці з державами, що також не дає повного права назвати суд цілком об’єктивною установою. 

Підсумовуючи, можна сказати, що Міжнародний кримінальний суд є не цілком ефективною, проте необхідною спробою забезпечення дієвості міжнародного права. Він є більш незалежним, ніж національні суди та Міжнародний суд ООН, де спостерігається відстоювання інтересів держав. Однак головним недоліком Міжнародного кримінального суду є те, що країни, які беруть участь у великій кількості збройних конфліктів, не підпадають під його юрисдикцію. Таким чином, ця інституція не є універсальною і, по суті, здійснює свою владу над низкою країн, зокрема Африки, що викликає звинувачення в необ’єктивності. 

Проте, незважаючи на всі можливі недоліки, приєднання України до Римського статуту є бажаним, оскільки підкреслить прагнення до європейського співтовариства та повагу до міжнародного права і прав людини, що завжди потерпають під час збройних конфліктів. 

Література:

1. United Nations Treaty Database entry regarding the Rome Statute of the International Criminal Court - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XVIII-10&chapter=18&lang=en

2. Rome Statute of the International Criminal Court - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://legal.un.org/icc/statute/99_corr/cstatute.htm

3. Zhu, Wenqi On Co-Operation by States Not Party to the International Criminal Court. - International Review of the Red Cross. International Committee of the Red Cross (861): 87–110. - 2006. 

4. Россия вышла из-под юрисдикции Международного уголовного суда - [Електронний ресурс] - режим доступу: https://www.interfax.ru/russia/537268

5. Report on Preliminary Examination Activities 2018 - [Електронний ресурс] - режим доступу: https://www.icc-cpi.int/pages/pe.aspx

6. Europe – From Lubanga to Kony, is the ICC only after Africans? - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.france24.com/en/20120315-lubanga-kony-icc-africans-international-justice-hague-syria-congo



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота