ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ДРАЙВЕР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ДРАЙВЕР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

25.11.2019 18:06

[Секция 1. Экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами]

Автор: Шевченко Олена Олександрівна, кандидат економічних наук, Національний університет «Києво-Могилянська академія»


Концепція людського капіталу почала формуватися ще в дослідженнях класичної економічної теорії. Зокрема, значний внесок в її розвиток внесли Т. Шульц та Г. Беккер. Про необхідність накопичення людського капіталу для науково – технічного прориву та переходу до нового технологічного укладу зазначав С. Кузнец [5]. Людський капітал стає головним чинником створення та розвитку інноваційної економіки. Адже саме креативні фахівці, які створюють ядро людського капіталу створюють умови для інноваційного розвитку і забезпечують підвищення якості життя громадян. Як показує досвід розвинених країн, існує наявність  зв'язку між рівнем економічного розвитку країни і рівнем розвитку людського капіталу. Це пояснюється тим, що якісний людський капітал забезпечує кращий економічний і соціальний результат.

Людський капітал займає центральне місце в системі сталого розвитку. Цілі сталого розвитку ООН визначають людський капітал як ключовий фактор сталого економічного зростання, але при цьому кінцевою метою має бути розвиток людини, а економічне зростання розглядається лише в якості засобу для досягнення мети [8].

Цей підхід є базовим для "нових теорій зростання" та моделей, за допомогою яких визначається вплив величини людського капіталу на темпи зростання ВВП.

Розглядаючи людський капітал як фактор сталого розвитку, його накопичення визначається як: головна умова продовження технічного прогресу; засіб зниження економічного дефіциту; передумова більш оптимальної перетворення природничих запасів у виробничий капітал.

Отже, накопичення та ефективне використання людського капіталу виступає в якості стратегічного ресурсу сталого розвитку економіки та суспільства в цілому.

Аналізуючи людський капітал, вчені переважно зосереджують увагу на віддачі інвестицій у людський розвиток. Розрахунки показують, що рентабельність витрат на людський капітал вища, ніж вкладень в фізичний капітал. Інвестиції в людський капітал є витрати на розвиток людини в грошовій або іншій формі, які сприяють удосконаленню інтелектуального та професійного зростання людини, підвищенню її здібностей, що приносить у майбутньому дохід як індивіду, так і суспільству в цілому.

Інвестування в людський капітал відбувається за трьома напрямками: витрати на освіту, в т. ч. на загальну і спеціальну, підготовку за місцем роботи, формальну і неформальну; витрати на охорону здоров'я, які включають витрати на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування; витрати на мобільність, які сприяють  працівникам мігрувати в місця з більшою продуктивністю.

Для формування людського капіталу найбільш важливими вважаються інвестиції в освіту та здоров'я. Якщо загальна і спеціальна освіта покращують якість, підвищують рівень знань людини, збільшуючи обсяг і якість людського капіталу, то інвестиції у вищу освіту сприяють формуванню висококваліфікованих фахівців, праця яких найбільше впливає на темпи економічного зростання. Дослідження, проведені під егідою ЮНЕСКО виявлили: освіта впливає в розмірі 60% на рівень доходу людини, а отже, і на якість життя людей.

Всесвітній економічний форум щорічно здійснює аналіз розвитку людського капіталу за допомогою Індексу людського капіталу, для визначення якого враховуються складові, які, зокрема, характеризують тривалість життя, рівень освіти у країні, рівень професійної підготовки, працевлаштування і зайнятості тощо. 

У доповіді про стан людського капіталу у світі 2017 ВЕФ визначає люд¬ський капітал як "знання та навички людей, що дозволяють їм створювати цінність у глобальній економічній системі" [4] .У звіті також зазначається,  що протягом певного  часу якість людського капіталу може поліпшуватися, якщо він використовується за призначенням, або погіршуватися. У випадку, якщо немає попиту на знання та навички, відбувається його деградація. 

Згідно з Доповіддю, тільки 25 країн світу використовують більш ніж 70% свого людського капіталу, 50 країн - від 60% до 70%, 41 країна - у межах 50-60%. У середньому світ розвинув лише 62% людського капіталу, або навпаки країни не використовують 38% свого потенціалу [4].

Розвиток інформаційної економіки, процеси автоматизації, роботизації обумовили необхідність коригування критеріїв з формування трудових ресурсів майбутнього. Визначення рейтингів країн з розвитку людського капіталу відбувається, виходячи з принципів, що всі люди заслуговують на рівні можливості з розвитку власних здібностей. Потреба в креативних, висококваліфікаційних робітниках змушує  всі країни адаптувати свої системи освіти до потреб майбутнього, формувати гнучкі навички. Так, якщо драйвером економіки більшості країн, що розвиваються, наразі є дешева праця, то в умовах Четвертої промислової революціїї вони повинні змінювати свої економічні стратегії. Розвинені країни з високою якістю освіти теж потребують забезпечення високотехнологічних секторів економіки відповідними трудовими ресурсами.

В Україні сьогодні стан людського капіталу є незадовільним: населення скорочується та старіє; зменшується частка працездатного населення; зростає трудова міграція, країна втрачає інтелектуальний капітал; погіршується стан здоров'я населення, знижується якість освіти, в результаті чого виникає дефіцит кваліфікованого людського капіталу в усіх галузях економіки.

У Глобальному рейтингу людського капіталу у 2015 році Україна зайняла 31 місце серед 124 країн світу за рейтинговою оцінкою розвитку людського капіталу, у 2016р. - 26-е місце серед 130 країн світу, покращивши свої позиції за рік на 5 пунктів, у 2017р. - 24 місце переважно завдяки високому рівню грамотності та освіченості населення (за підіндексом "освітній потенціал" Україна посідає 5 позицію). Україна випередила Литву (25), Латвію (28), Францію (26), Польщу (31), Італію (36). Лідерами світового рейтингу стали Норвегія (1), Фінляндія (2), Швейцарія (3) [1, 2, 3].

За якістю людського капіталу у 2018 році Україна посіла 50-те місце зі 157-ми. Індекс людського капіталу розраховується по 3 показниках: тривалість освіти, шанси дожити до 5 років, витривалість дорослого населення. За допомогою нього порівнюється продуктивність працівника, яким стане новонароджений, з тим, якого рівня могла б досягнути людина, якби була зовсім здоровою й добре освіченою. Україна отримала 0,65 балу (оцінка варіюється з 0 до 1). Це означає, що дитина, яка зараз народжена в Україні, матиме 65% продуктивності від максимально можливої, а біля 81% нинішніх 15-річних жителів України доживуть до 60 років [7].

Про неефективне використання людського капіталу в Україні свідчать факти того, що майже кожен другий громадянин України, який отримав освіту, не працює за спеціальністю. Згідно з дослідженням Інституту персоналу та розвитку (Chartered Institute of Personnel and Development, CIPDf, Україна знаходиться на п'ятій позиції серед країн Європи, де випускники з освітою працюють не за спеціальністю (перші позиції в дослідженні посідали Естонія та Греція, Велика Британія та Польща, в яких не за спеціальністю працюють близько 60% фахівців) [ 4 ] .

Світовий банк надав рекомендації Україні щодо збільшення інвестицій держави в людський капітал – охорону здоров’я, освіту та інше, а також забезпечення ефективного використання того бюджету, який вже виділяє країна. 

В програмі діяльності попереднього Уряду України однією з найважливіших функцій держави визначено  створення необхідних базових умов для комфортного та безпечного життя, можливостей для реалізації потенціалу громадян. Саме якісний розвиток людського капіталу є основою зростання національної економіки та зміцнення конкурентних позицій України у світі.

Основними показниками ефективності роботи Уряду у цьому напрямку є підвищення позицій у індексі людського розвитку, зменшення рівнів смертності та бідності населення.

В Законі про Державний бюджет України на 2020 рік заплановано фінансування освіти в розмірі 136, 4 млрд. грн. (на 7,7 млрд. грн. більше, ніж у попередньому), охорони здоров’я – 108 млрд. грн. (на 8,6 млрд. більше 2019 р.). Законом передбачено видатки у сфері охорони здоров'я  на всі стратегічні напрямки: первинна медицина, екстрена допомога, амбулаторне лікування; в освіті: освітня субвенція, підтримка Нової української школи, початкові класи, інклюзивна освіта [6].

Враховуючи визначальну роль  освіти в забезпеченні економічного зростання, реформування освіти в Україні повинні відбуватися в наступних напрямках:

• підвищення якості людського капіталу в умовах технологічних і демографічних викликів;

• створення бази для технологічної модернізації, цифрової трансформації, підвищення продуктивності праці і зростання якісних робочих місць;

• перетворення сфери освіти на інструмент забезпечення  соціальної сталості в умовах значної невизначеності майбутнього і прискорених змін в економіці та житті суспільства.

Для сталого розвитку людського капіталу в Україні передбачено низку трансформацій у ключових соціальних сферах:

• забезпечення рівного доступу громадян до якісних медичних послуг шляхом створення нової організації системи охорони здоров’я, реформування та вдосконалення медичної допомоги. Реформування системи охорони здоров’я, орієнтоване на потреби пацієнта, почалося з первинної медичної допомоги, буде продовжено в 2020 році. 

Перетворення української освіти  на інноваційне середовище, в якому учні й студенти набуватимуть ключових компетентностей, необхідних для успішного життя у сучасному світі, а науковці матимуть усі необхідні можливості та ресурси для своєї роботи.

• Запровадження справедливих пенсійних виплат, має бути усунуто значний розрив між спеціальними та звичайними пенсіями, а громадяни, які протягом свого трудового життя сплачували внески, не приховуючи доходів, отримували б гідні компенсації.

• Підвищення ефективності соціальної підтримки населення, що дасть можливість надавати допомогу тим, хто потребує її найбільше, захистити малозабезпечені верстви населення.

Література:

1. The Global Human Capital Report 2016. Ukraine https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/annual-reports/human-development-report-2016.html 

2. The Global Human Capital Report 2017. Ukraine, p.179 - https://www.insidehighered.com/sites/default/ server_files/files/WEF_Global_Human_Capital_Report_2017.pdf.

3. Guide on Measuring Human Capital. Prepared by the Task Force on Measuring Human Capital. - United Nations ECE/CES/2016/2/Add.2, Economic Commission for Europe, 2016, https://unstats.un.org/unsd/nationalaccount/ consultationDocs/HumanCapitalGuide%20Global%20Consultation-v1.pdf .

4. Розвиток людського капіталу: на шляху до якісних реформ. // Центр Разумкова. – К.: «Заповіт». – 2018. 

5. Simon S. Kuznets, https://www.nap.edu/read/10169/chapter/13.

6. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66853

7. https://www.worldbank.org

8. http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота