ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ ТА ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ ТА ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

03.11.2021 22:21

[Секция 6. Экологическое право. Земельное право. Аграрное право]

Автор: Петрук Алла Анатоліївна, 3 курс ОР «Бакалавр», Навчально-науковий інститут права, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


На жаль, екологічна криза – явище не нове. Є чимало першопричин екологічних проблем в Україні. Зокрема, недотримання природоохоронного законодавства, недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства, успадкована структура економіки з переважаючою частиною енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов. Взагалі рівень розвитку національної екологічної системи можна оцінити завдяки існуючому показнику – так званому EPI – Environmental Performance Index – міжнародний індекс екологічного виміру. Він публікується один раз на два роки, однак більш свіжих даних, аніж за 2012 рік я не знайшла. Тоді Україна займала 102-ге місце серед 163 країн світу. 

Задля покращення екологічної ситуації, що склалася в Україні протягом останніх десятиріч, необхідно докорінно перебудувати державну політику. Вона повинна бути не лише запорукою стабільності, але й сприяти подальшій гармонізації суспільства, держави та природи. Зокрема, така політика повинна бути націлена на координацію й узгодженість діяльності усіх учасників державних органів та органів місцевого самоврядування. Проте слід зауважити, що боротьба з екологічною кризою не повинна поглибити економічну кризу. 

Однією із існуючих проблем є недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку. Це загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Вона з’явилася в результатів об’єднання трьох основних складових: економічної, соціальної та екологічної. Одним з базових постулатів концепції сталого розвитку є підвищення ресурсоефективності за рахунок вторинного ресурсокористування. Досвід багатьох країн уже показав, наскільки ефективним є запровадження концепції сталого розвитку. Однак на це потрібен час та ресурси. Наразі є створеною робоча група під назвою «Україна 2030», яка об’єднала усі напрацювання щодо впровадження концепції сталого розвитку в єдиний документ. Саме він повинен бути базою для розробки майбутніх нормативних актів.  

На мою думку, активний розвиток України та покращення екологічної ситуації неможливий без створення нової державної системи моніторингу споживання ресурсів та енергії на великих підприємствах. Створення спеціалізованих органів зумовить удосконалення системи законодавства та дозволить нам наблизитися до Європейських вимог й стандартів. Проте кожен із нас повинен брати у цьому участь. Наприклад, шляхом розповсюдження інформації щодо сталого розвитку, відвідувань однойменних тренінгів та курсів. 

Також істотно поліпшити ситуацію може удосконалення системи контролю за обсягами викидів; пошук альтернативних джерел енергозбереження; застосування екологічно чистих, безвідхідних технологій; адаптація економічного механізму до міжнародних стандартів й, безперечно, впровадження системи екологічної освіти.

Вирішення проблеми екологічної кризи має ґрунтуватися на принципах: 

• узгодження економічної ефективності, соціальної справедливості та екологічної безпеки;

• запобігання надмірного використання ресурсів та утворення відходів і шкідливих речовин на технологічному рівні виробництва; 

• поєднання збереження природи і розвитку суспільства; 

• забезпечення соціального самовизначення та культурного різноманіття;

• підтримання цілісності екосистем.

Резюмуючи вищесказане, я переконана, що реалізація стратегії сталого розвитку в реальних умовах України має відбуватися поступово, спираючись на принцип економічної ефективності та екологічної безпеки, партнерства між промисловим бізнесом та державою, що відповідає вимогам національної безпеки. І першим практичним кроком реалізації стратегії сталого розвитку має стати ресурсоефективне та більш чисте виробництво. Реалізація ідей збалансованого розвитку потребує стратегічного підходу, який би базувався на зміні всієї філософії мислення та політичної діяльності, що передбачає перехід від зосередження на дорогих проєктах до розвитку, який визначається і фінансується, виходячи насамперед з власних можливостей держави.

Література:

1. Хвесик М. А., Степаненко А. В. Екологічна криза в Україні: соціально-економічні наслідки та шляхи її подолання // Економіка України — 2014.

2. Наукові основи національної стратегії сталого розвитку України / за наук. ред. М. А. Хвесика. Київ : ДУ ІЕПСР НАН України —  2013.

3. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку історія і сучасність. — К.: Знання, 2007. 

4. Kotabe M., Murray J. Global sourcing strategy and sustainable competitive advantage // Industrial Marketing Management. — 2004. — Volume 33, Issue 1. 

5. Clark G. Evolution of the global sustainable consumption and production policy and the United Nations Environment Programme's (UNEP) supporting activities // Journal of Cleaner Production. — 2007.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота