ЕНЕРГЕТИЧНІ КРИЗИ РУШІЙНА СИЛА ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ І ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЕНЕРГЕТИЧНІ КРИЗИ РУШІЙНА СИЛА ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ І ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

13.04.2022 13:24

[Секция 10. Мировая экономика и международные экономические отношения]

Автор: Домбровська Тетяна Миколаївна, аспірант кафедри Міжнародного обліку та аудиту, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»


Саме у періоди енергетичних криз завжди формується суспільна затребуваність на енергетичні трансформації з формуванням попиту з боку населення і промислового сектору на якісно нові види енергетичних ресурсів і товарів. Підтвердженням цього є періодично повторювані світові енергетичні кризи, котрі сколихнули світ у ХХ ст. Зокрема, енергетична криза 1930-х років, яка виникла у період масштабної індустріалізації економік держав класичного капіталізму та їх переходу до кейнсіанської парадигми макроекономічного регулювання, спричинила стрімке зростання попиту з боку світової промисловості на електроенергію, нафту і нафтопродукти. Зазначені сектори світового енергетичного сектору сформували потужну індустріальну базу цих держав, вивівши їх на десятиліття уперед у лідери економічного, науково-технічного і соціального прогресу. Так, темпи зростання енергоспоживання зменшились з 5% щорічного приросту у період 1945-1970-х років до 2% – у 1970-2010-ті роки за одночасного падіння темпів світового економічного зростання з 4-5% до 3% відповідно. При цьому, незважаючи на значне зниження залежності провідних держав світу від поставок сировини, упродовж усього ХХ ст. і до недавнього часу саме вони залишались основними її споживачами, володіючи при цьому 40% глобальних розвіданих енергетичних запасів. 

Не можемо не відзначити ще однієї важливої риси світової енергетичної кризи середини 1970-х років – першої половини 1980-х років: на тлі динамічної розбудови підприємницького сектору національних економік держав-лідерів, прискореної лібералізації усіх форм економічної діяльності їх суб’єктів господарювання та переходу макроекономічної політики від кейнсіанських до монетарних механізмів регулювання соціально-економічних процесів спостерігається чітко виражений тренд щодо прискореного розвитку атомної енергетики. Є всі підстави стверджувати, що саме енергетична криза другої половини 1970-х – першої половини 1980-х років заклала міцний економічний фундамент системної постіндустріалізації національних економік країн-лідерів, стимулювавши їх структурну модернізацію і формування високотехнологічних й інформаційно-містких галузей і секторів, мало залежних від енергопостачань.  

А, енергетична криза, яка розпочалась у 2008 р. і триває донині, принципово відрізняється від усіх попередніх однією визначальною рисою, а саме: значною диверсифікацією джерел і рушійних сил розгортання кризових явищ. Якщо у 1930-1990-ті роки вони були пов’язані виключно зі зростанням цін на енергоносії та з так званими нафтовими «шоками», то кінець 2000-х років характеризується долученням до зазначених джерел механізму фінансових спекуляцій. Йдеться насамперед про перетворення енергетичного сегменту глобального ринку на своєрідний центр нагромадження надлишкової валютної ліквідності, залученої з фінансового ринку. 

Інакше кажучи, об’єктивною основою перманентних енергетичних трансформацій є довготермінові тренди світогосподарського розвитку, які на тому чи іншому етапі його еволюційного розвитку вступають у гостру суперечність з діючими енергетичними обмеженнями. Останні унеможливлюють поступовий еволюційний розвиток світогосподарської системи у рамках старої енергетичної парадигми, а відтак – висувають у число пріоритетних завдань повне «перезавантаження» її енергетичного базису, переведення на нові енергетичні «рейки» та формування нової довготермінової траєкторії розвитку світового енергетичного сектору. При цьому не можна випускати з уваги ще одну важливу обставину: усі мегатренди, процеси і явища, котрі детермінують форми і механізми залучення енергетичних ресурсів у світовий господарський оборот, в обов’язковому порядку мають аналізуватись з глибоких системних і трансдисциплінарних позицій.  

З огляду на це, обрання нами концепції технологічних укладів до аналізу еволюційної логіки енергетичних трансформацій не є випадковим, оскільки вона, на нашу думку, є найбільш перспективним й універсальним методологічним підходом до ідентифікації так званих підривних технологій. Останні, формуючи «ядро» кожного технологічного укладу, детермінували по суті перманентні фундаментальні енергетичні трансформації, котрі переводили світове енергоспоживання на якісно вищий щабель розвитку з точки зору його як кількісних, так і структурних параметрів. На цій основі робимо висновок: під енергетичними трансформаціями у широкому трактуванні даної категорії слід розуміти періодично повторювані переходи енергетичного сектору світового господарства від використання одного виду енергоресурсів до іншого з повним чи частковим заміщенням першого з метою забезпечення найбільш повного задоволення енергетичного попиту економіки і суспільства та забезпечення належного рівня міжнародної енергетичної й екологічної безпеки.   

Між тим, незважаючи на панування чітко виражених індустріальних підходів у світовому суспільному відтворенні енергетичних ресурсів, вже сьогодні дедалі більшою мірою викристалізовується тенденція щодо глобальної структуризації їх ринків. Вона набуває свого концентрованого втілення у: по-перше, системній транснаціоналізації доволі асиметричних за масштабами й регіонально фрагментованих ринків нафти, вугілля і ядерного палива; по-друге – поступовому формуванні глобального ринку газу з ув’язуванням воєдино регіональних газових ринків мережевого типу каналами міжнародної торгівлі зрідженим природним газом; по-третє, динамічному переході енергоринків від пануючої до недавнього часу їх односегментної моделі до двосегментної моделі, що базуються на глибокій конвергенції фізичної і «паперової» енергії. Під їх впливом у першій чверті ХХІ ст. у світовому господарстві вже сформувались об’єктивні передумови для енергетичної трансформації у рамках моделі Енергетика 4.0. Вона базується на відновлювальній енергетиці, технологіях накопичення енергії, електрифікації транспорту, інтернету речей та ін., а відтак – є головною рушійною силою витіснення традиційної енергетики технологіями відновлювальної енергетики та системний перехід світового господарства на якісно вищий щабель енергетичного розвитку. 

__________________

Науковий керівник: Галенко Оксана Миколаївна, доктор економічних наук, професор, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота