ІНТЕРЕСИ ЗАЧАТОЇ, АЛЕ ЩЕ НЕ НАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ ТА ЇХ ЗАХИСТ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ІНТЕРЕСИ ЗАЧАТОЇ, АЛЕ ЩЕ НЕ НАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ ТА ЇХ ЗАХИСТ

14.04.2022 13:20

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Каблак Софія Андріївна, студентка, Львівський національний університет імені Івана Франка


Життя людини – це складний і безперервний процес, який розпочинається ще до народження людини та триває все її життя. Визнання права на життя є показником цивілізаційного прогресу. Як зазначала Островська Л.А.: «Питання правового статусу людини в період її внутрішньоутробного розвитку донині не врегульовано та продовжує актуалізувати проблеми, пов’язані з позбавленням життя ще не народженої дитини і визначенням комплексу прав такої особи»[4].

Право на життя залишається головним та основним правом кожної людини. Без забезпечення права на життя не може бути й мови про будь – які інші права і свободи будь – якої людини, особи, громадянина. Право на життя відкриває перелік особистих немайнових прав людини і громадянина.

У правовій доктрині щодо інституту охорони прав  ненароджених дітей залишається дискусійним питання про їх, а також загалом про їх право на життя. Одні науковці виступають за надання прав ненародженим дітям, інші ж, у свою чергу, повністю заперечують можливість прийняття такого підходу. Щодо мене, то я однозначно приймаю сторону другої групи науковців. Усі необхідні права та інтереси вже закріплені, як і в українському, так і в міжнародному законодавстві.

Аналізуючи Цивільний кодекс України, можна дійти висновку, що право на життя виникає з моменту народження.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 25 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини[1].

Відповідно до статті 27 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які евакуйовані із зони відчуження, зокрема діти, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку [2]. Згідно із статтею 1222 Цивільного кодексу України: Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини[1].

В науковій літературі зазначають, що це означає наділення обмеженою правоздатністю і присвоєння статусу «суб‘єкта права» ненародженій дитині.

Становлять інтерес певні положення сучасних міжнародно-правових документів. 

Проголошені в ст. 2 Загальної декларації прав людини 1948 року права та свободи також стосуються всіх: «Кожна людина повинна мати всі права та свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії ... або іншого становища»[3].

Згідно з ч. 3 преамбули Декларації прав дитини, прийнятої Резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН 1959 року, «дитина, унаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони та піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження». До того ж, у четвертому принципі зазначеної Декларації йдеться на те, що дитині «повинно належати право на здорове зростання та розвиток … включаючи допологовий та післяпологовий догляд»[5].

У справі «Патон проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що стаття 2 Конвенції з прав людини не гарантує абсолютного права, права ненародженої людини. Суд зазначив, що враховуючи дослідження різних країн вони не визнають ненароджену дитину особою, яка прямо підпадає під захист статті 2 Конвенції. Суд дійшов висновку, що якщо у ненародженого є право на життя, це право явно обмежене інтересами його матері.

Проаналізувавши все вищесказане, я дійшла висновку, що певні інтереси ненародженої дитини уже закріплені в різноманітних законодавчих актах: як і міжнародних, так і національних. Надання їй прав, може привести до непередбачуваних наслідків, адже невідомо чи взагалі народиться дитина чи ні і чи народиться живою, адже існує таке явище, як і мертвонародження.

Безперечно ненароджена дитина не може бути суб’єктом права у класичному розумінні. Проте для захисту її інтересів необхідно розширити межі їх правового регулювання.

Література:

1. Цивільний Кодекс України станом на 12.04.2022 - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, С. 26

2. Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Закону України від 28.02.1991 № 796-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text 

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

4. Островська Б.В. Право людини на життя від моменту її зародження в контексті права та моралі. Філософські та методологічні проблеми права. Випуск №2 2016 рік.

5. Декларації прав дитини, прийнятої Резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН 1959 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384#Text  

______________

Науковий керівник: Гнатів Оксана Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу, Львівський національний університет імені Івана Франка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота