ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ У ДОКТРИНІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ У ДОКТРИНІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

14.05.2014 00:39

[Секция 5. Административное право. Административное процессуальное право. Таможенное и налоговое право. Муниципальное право]

Автор: Корж Людмила Павлівна, студентка юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка


У доктрині адміністративного процесуального права найпоширенішим поглядом на структуру адміністративного процесу є поділ всього масиву адміністративних проваджень на адміністративно-юрисдикційні та адміністративно-регулятивні. У першому випадку йдеться стосовно провадження у справах про адміністративні проступки, дисциплінарне провадження, провадження за скаргами і т. ін. Усі ці провадження є провадженнями з вирішення спору про право. У другому – про провадження у справах регулятивного характеру. Це дозвільне провадження, реєстраційне провадження, адміністративно-договірне провадження тощо. 

Для того, щоб досліджувати сутнісні характеристики поняття “адміністративна юрисдикція” перш за все необхідно з’ясувати суть поняття “юрисдикція”. Слід відмітити, що в теорії права термін “юрисдикція” трактується різними джерелами неоднозначно. У більшості випадків “юрисдикція” перекладається від латинського jurisdictio, де jus – право, а dico – кажу, тому під юрисдикцією вбачають установлену законом сукупність правових повноважень відповідних державних органів вирішувати правові спори, у тому числі справи про правопорушення, тобто оцінювати дії особи чи іншого суб’єкта права з точки зору їх правомірності, застосовувати юридичні санкції до правопорушників [1, 696]. 

Досить тривалий час юрисдикція ототожнювалася із кримінальним судочинством. На певному етапі розвитку юридичної науки поняття юрисдикції вийшло за рамки кримінально-судочинного трактування і поширилося на інші правові сфери, у яких вирішуються правові спори, що пов’язано із розвитком законодавства України після 1990 р. Саме це дає підстави наситити термін “юрисдикція” більш широким розумінням і визначити його як юридичне оформлене право уповноважених органів (посадових осіб) здійснювати свої функції щодо встановлених об’єктів, структур, сфер [2, 32-33].

Поняттю “адміністративна юрисдикція” приділялось і приділяється достатньо уваги з боку науковців. У сучасній доктрині адміністративного права адміністративна юрисдикція є “одним із понять, які входять до категоріального апарату адміністративного права та допомагають досліджувати правову дійсність” [3]. Проте це поняття все ще повністю не розкрито, відсутнє визначення його на законодавчому рівні, що дозволяє науковцям неоднозначно тлумачити його зміст, а тому дослідження сутності даного поняття є актуальними і дотепер. Серед найбільш значимих досліджень радянського періоду, які були присвячені питанням адміністративно-юрисдикційної  діяльності,  можна  виділити  наукові праці Саліщевої Н. Г., Шергіна А. П., Фефілової В. Ф., Михайлова О. О., навчальні посібники Додіна Є. В., Клюшниченко А. П., Коренєва О. П., монографію Маслєннікова М. Я., публікації  у  періодичних  виданнях Якімова О. Ю. та інші. У сучасний період проблеми адміністративно-юрисдикційної діяльності у своїх працях досліджували такі науковці України, як:  Бевзенко В. М., Ващук Я., Герасименко  Є., Городецька І.А., Довгань Т. М.,  Іщук О. С.,   Калаянов Д. П., Коломоєць Т. О., Колпаков В. К.,  Лук’янець Д. М., Миколенко О. І., Пилипенко А. і ін. Також слід звернути особливу увагу на дисертації таких українських вчених, що присвячені адміністративно-юрисдикційній діяльності органів державної влади, як: Анохіна Л. С., Шильник В. Ю., Люблін В. Д., Руснак Ю. І., Панов І. О., Мартиновський  В. В., Калюта А. Б., Серватюк Л. В. Досить цікавими є праці російських вчених (Анікін С. Б., Лозбяков В. П., Панова І. В., Якімов О. Ю. та ін.). 

У вітчизняній юридичній літературі наведені різні підходи до розуміння змісту та сутності адміністративної юрисдикції. Миколенко А. І. всі існуючі підходи вчених щодо змісту юрисдикційної діяльності поділяє на три основні: 1)це тільки розгляд і вирішення справ про правопорушення, а також розгляд правових спорів у судах; 2)крім вищезазначеного, також застосування заходів припинення та заходів процесуально-забезпечувального характеру, а також інша діяльність компетентних органів, пов’язана із притягненням особи до відповідальності; 3)діяльність компетентних органів (посадових осіб) щодо застосування заходів правового примусу [4, 242-244]. Бердник В. С. адміністративно-юрисдикційну діяльність визначає як “діяльність компетентних органів щодо застосування заходів правового примусу: а)у зв’язку з виникненням адміністративного публічного спору; б)у зв’язку з  наявністю  факту  вчиненого адміністративного проступку; в)у зв’язку з фактом вчинення протиправних дій” [3, 177]. Подібні думки висловлюють Битяк Ю. П. та Ващук Я. [5; 6]. Колпаков В. К. зазначає, що “адміністративна юрисдикція – це компетенція (юридично-оформлене право уповноважених органів, посадових осіб) на здійснення своїх функцій щодо визначених об’єктів сфери публічного права” [7, 384]. Учений також висловлює думку про те, що адміністративна юрисдикція поділяється на адміністративно-регулятивну (мається на увазі позитивна діяльність), адміністративно-судочинну (вирішення публічно-правових спорів) і адміністративно-деліктну, тобто компетенцію на вирішення справ про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається накладення адміністративних стягнень [8, 257]. Однак, вказане означає можливість охоплення адміністративною юрисдикцією усього адміністративного процесу. Авер’янов В. Б. наполягає на тому, що зміст інституту “адміністративна юрисдикція” необхідно юридично закріпити у відповідному нормативно-правовому акті, відповідно у ньому об’єднати юрисдикційну діяльність: а)органів виконавчої влади, уповноважених розглядати скарги громадян і юридичних осіб на незаконно прийняті рішення, як нижчих органів, так і підлеглих осіб, тобто сфера адміністративного оскарження (адміністративна “квазіюстиція”); б)органів виконавчої влади, уповноважених застосовувати заходи адміністративної відповідальності (адміністративна позасудова юстиція); в)адміністративних судів (адміністративна судова юстиція) [9, 193–195].

З прийняттям 6 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства України, сучасна правова система отримала поняття “справа адміністративної юрисдикції” [10]. Виходячи зі змісту цього поняття, справи адміністративної юрисдикції розглядаються лише в межах органів судової влади. Вважаю, що таке поняття значно звужене законодавцем і прирівняне до юрисдикційної діяльності, яка здійснюється адміністративними судами. Адже в українській юриспруденції поняття “адміністративна юрисдикція” традиційно є ширшим, ніж поняття “адміністративне судочинство” і не зводиться лише до повноважень суду. 

Отже, в науці адміністративного права немає єдиного підходу щодо суті адміністративної юрисдикції, вченими-юристами вона трактується у “вузькому” та “широкому” розумінні. Так, прихильники “вузького” розуміння, адміністративно-юрисдикційну діяльність ототожнюють з діяльністю по розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесенню по них відповідних постанов в установлених законом формах і порядку. У більш широкому розумінні рамками адміністративної юрисдикції охоплюється вирішення будь-яких індивідуальних справ у випадку виникнення спору про право, тобто конфліктних ситуацій, у публічній сфері. Найбільш розширено адміністративну юрисдикцію визначає Колпаков В. К., який включає у це поняття і регулятивну діяльність, що, на думку більшості дослідників належить до неюрисдикційних проваджень у структурі адміністративного процесу.

Таким чином, на мою думку, адміністративну юрисдикцію слід визначити як повноваження вирішувати публічно-правові справи у сфері адміністративних правовідносин, у яких наявний спір про право, якими наділяються спеціальні суб’єкти, що включає повноваження щодо вирішення адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, справ за скаргами громадян та про дисциплінарні правопорушення публічних службовців.




Література:

1. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 704 с. 

2. Колпаков, В. Адміністративна юрисдикція: парадигма поняття / Колпаков В. // Юридична Україна. – 2003. – № 7. – С. 32–34. 

3. Бердник, В. С. Розвиток вітчизняної правової думки про адміністративно-юрисдикційну діяльність / Бердник В. С. // Вісник Запорізького національного університету. – 2012. – № 2(1). – С. 174–178. 

4. Миколенко, А. И. Административный процесс и административная ответственность: учебное пособие / Миколенко А. И. – изд. 3-е [перераб. и доп.]. – Х.: Одиссей, 2007. – 360 с. 

5. Битяк, Ю. П. Адміністративне право України: підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко, О. Т. Зима, В. В. Зуй; за ред. Ю. П. Битяк. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с. 

6. Ващук, Я. Межі адміністративної юрисдикції [Електронний ресурс] / Ващук Я. – Режим доступу: http://law-property.in.ua. 

7. Колпаков, В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: монографія / Колпаков В. К. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 c. 

8. Колпаков, В. К. Адміністративна юрисдикція: сутність поняття / Колпаков В. К. // Держава і право: зб. наук. праць: юридичні і політичні науки. – 2003. – Вип. 19. – С. 256–258. 

9. Авер’янов, В. Б. Питання адміністративної реформи у змісті Загальної концепції державно-правової реформи / Авер’янов В. Б. // Державно-правова реформа в Україні: тези матеріалів наук.-практ. конф. – К., 1997. – С. 193–195. 

10. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс]: Закон України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Офіційний сайт Верховної Ради “Законодавство України”. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота