ТРУДОВИЙ МІГРАНТ У ВЛАСНІЙ КРАЇНІ: ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ТРУДОВИЙ МІГРАНТ У ВЛАСНІЙ КРАЇНІ: ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ

28.04.2017 13:21

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Світлична Анна Віталіївна, студентка Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України Харківського національного юридичного університету ім. Я.Мудрого



Внутрішня міграція – це переміщення населення в межах кордонів країни для подальшого проживання строком більшим за один рік. Внутрішню міграцію переважно зумовлюють причини соціального та економічного характеру (наприклад, регіональна асиметрія в оплаті праці, рівень розвитку промисловості в регіоні, тощо). На жаль у випадку сучасної  України основною причиною, що стимулювала інтенсифікацію руху населення, стали військові дії, тероризм та посягання на цілісність та суверенність держави.


З моменту здобуття незалежності обсяги внутрішніх міграцій в Україні поступово скорочувалися на відміну від притаманних радянській доби. За даними Державної служби статистики, у 2015 р. населений пункт проживання змінили лише 12 із тисячі українців. Проте внутрішні переміщення, що за підрахунками приблизно у 10 разів переважають за обсягом міжнародну міграцію. Збедільшого переміщення здійснюються у між містом і селом. Сільське населення скорочується за рахунок відпливу молоді в міста, що прискорює його старіння.


За  даними,  які були отриманими з дослідження , проведеного МОМ у 2014-2015 р., чисельність внутрішніх трудових мігрантів в Україні перевищує 1,6 млн. і сягає 9% економічно активного населення. Причому найближчим часом внутрішня трудова міграція може зрости приблизно на 50% 


Значних обсягів в останні десятиліття набули маятникові трудові поїздки населення ("маятникові міграції"), тобто регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший. Основною причиною зростання кількості людей, які працювали за межами свого населеного пункту, був посилений промисловий розвиток міста. Цьому сприяли також недостатній вибір професій на селі, низькій рівень механізації виробництва, широке використання ручної праці в сільському господарстві та інші причини.


На законодавчому рівні питання трудових міграцій регулюється стандартами, які були встановлені МОП.Генеральна Конференція МОП прийняла Конвенцію, яка зобов’язує державу-члена МОП запровадити компетентну і безоплатну службу допомоги трудящим-мігрантам, а також вживати заходів у межах своєї юрисдикції для полегшення від’їзду, переїзду та прийому трудящих-мігрантів; надавати, без дискримінації за ознакою національності, раси, релігії або статі іммігрантам, що законно прибули на її територію, умови, не менш сприятливі, ніж ті, котрими користуються власні громадяни (заробітна плата, робочий час, оплачені відпустки, вік, жіноча стать, оплата юнакам, соціальне забезпечення тощо)


Існують спеціальні міжнародні норми з міграції, які спеціально розроблені для застосування щодо мігрантів. У національних нормах, які регулюють питання міграції, помітна тенденція до приділення основної уваги зменшенню витрат та ризиків, пов’язаних з міграцією, та забезпечення захисту інтересів інших груп (наприклад, наймачів). Міжнародні норми з міграції, як правило, передбачають більший захист інтересів мігрантів, ніж національні норми


Головна роль державно-правового регулювання міграційними процесами в Україні належить Конституції України. Закріпивши демократичні принципи побудови Української держави, Конституція гарантує свободу пересування, вільний вибір місця проживання, вільний в’їзд і виїзд з країни. У ній знайшли своє відображення положення про рівні права іноземців, можливість набуття притулку в Україні тощо. Вона проголосила захист громадян, які знаходяться за кордоном.


Так, нормами ст. 92 Конституція закріплює, по-перше, що винятково законами визначаються основи регулювання демографічних і міграційних процесів; по-друге, винятково законами встановлюються порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають міграційний режим, відмінний від загального.


За нинішніх умов міграційна політика держави має передбачати систему правових, адміністративних, організаційно-фінансових заходів, а також інформаційне забезпечення урядовими структурами та громадськими організаціями і об'єднаннями упорядкування міграційного простору, регулювання міграційного руху населення з позицій національних пріоритетів, кількісного та якісного складу міграційних потоків, їх соціальної, демографічної та економічної структури. Режим та заходи міграційної політики держави повинні досить ретельно відстежувати міграційні процеси, їх сучасні тенденції і явища, оперативно реагувати на зміни та контролювати їх з метою підпорядкування загальнонаціональним і регіональним інтересам та особистим потребам мігрантів.





Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота