РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

22.06.2018 14:00

[Секция 1. Экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами]

Автор: Парій Олександр Михайлович, аспірант, Тернопільський національний економічний університет


Однією з найскладніших проблем сучасної ринкової трансформації економіки України є проблема ефективного використання та  розвиток інтелектуального капіталу суспільства. 

Зростання ролі інформації та знань у виробничих процесах ставить у пряму залежність економічний прогрес і суспільний розвиток від інтелектуалізації населення. Інтелектуальна діяльність стає необхідною умовою економічного поступу, а інтелектуальний капітал – найважливішим та найціннішим ресурсом для досягнення цієї мети [1, с. 65]. 

Проблемою вивчення інтелектуального капіталу займалися науковці В. Верба, Б. Генкін, В. Глухов, О. Грішнова, В. Іноземцев, В. Колот, І. Новікова, О. Овєчкіна, О. Пєтров, А. Українець, П. Шиян та інші. Проте на сьогоднішній день залишається багато дискусійних питань відносно взаємозв’язку між певними елементами інтелектуального капіталу, що вимагає проведення подальших досліджень.

Аналіз підходів вітчизняних і зарубіжних вчених показує, що в структурі інтелектуального капіталу необхідно виділяти такі складові [2, 3]:

- людський капітал (знання, звички, досвід, ноу-хау, творчі здібності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці). Людський капітал – це та частина капіталу, яка має безпосереднє відношення до людини і, на рівні підприємства, до його трудових ресурсів. Він включає в себе знання, творчий та інтелектуальний потенціал, особисті якості, моральні цінності, вміння та навички, лідерство, культуру праці, що використовуються підприємством для отримання доходу. Причому поєднання цих складових у колективній роботі забезпечує підприємству отримання синергічного ефекту, багаторазово збільшуючи ефективність індивідуальних рішень. Він надзвичайно важливий для підприємства, оскільки є джерелом оновлення і прогресу.

- організаційний капітал (патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, корпоративна культура). Організаційний капітал є тією частиною інтелектуального капіталу, яка має відношення до підприємства в цілому і визначає його матеріальні, інтелектуальні та інноваційні засоби, що використовуються працівниками в процесі їх діяльності. Він включає технології, процедури, системи управління, технічне та програмне забезпечення, патенти, організаційну структуру тощо. Він більшою мірою знаходиться у власності підприємства й може бути об’єктом купівлі-продажу. Саме організаційний капітал забезпечує підприємству здатність відповідати вимогам ринку. Але, щоб залишатися конкурентоспроможними, суб’єкти господарювання повинні регулярно переглядати свій організаційний капітал, посилюючи дослідницьку діяльність та розвиваючи організаційну культуру.

- споживчий капітал: зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади), інформація про контрагентів, історія взаємин з контрагентами, торгова марка (бренд). Споживчий капітал становить ту частину інтелектуального капіталу, яка формується в процесі стійких взаємовідносин з клієнтами і споживачами. Нерідко його розглядають як «капітал відносин». В цьому сенсі він включає в себе контракти та домовленості, репутацію, бренд, товарні знаки, канали розподілу продукції і портфель замовлень, відносини з клієнтами. Споживчий капітал є, свого роду, оцінкою відносин виробників продукції з її споживачами.

Сьогодні інтелектуальний капітал впроваджується в продукцію на всіх етапах її створення – від розробки до промислового випуску, а інтелектуальна праця є сутнісною основою процесу створення інтелектуального продукту. Інтелектуальний капітал (ІК) – це форма капіталу, яка включає в себе наявні у компанії нематеріальні активи: інтелектуальна власність, людські, інфраструктурні, ринкові та інші неосяжні активи. Всі ці складові в різній мірі та різним чином впливають на розвиток компанії, а звідси й на підвищення її ринкової вартості та вартості її продуктів і послуг. Саме цей факт дуже цікавить інвесторів. Крім того, самі інвестори готові оцінювати компанію дорожче, ніж сукупність вартості всіх її матеріальних та фінансових активів тому, що існує дещо, що не було відображено в бухгалтерському балансі[4].

Результати інтелектуальної праці все більш комерціалізуються за рахунок створення продукту нового типу – інтелектуального продукту або послуг, в яких знання, здатності, таланти працівників та досвід компанії формують більшу частину додаткової вартості. 

В економічно розвинених країнах у виробничі процеси залучено 80% науковців, в Україні – 0,2%. Дослідженнями встановлено, що в країнах ЄС підприємства, які не використовують інтелектуальний капітал (і його частину – інтелектуальну власність), отримують у середньому 14% прибутку. Ті, які використовують його час від часу – 39%, а ті, які ставлять його в основу стратегічного розвитку – 61% прибутку [4]. 

Сьогоднішні умови, в яких відбувається формування інтелектуального капіталу є досить складними. Трансформаційна криза в Україні зумовила руйнацію науково-технологічної та підірвала духовно-моральну складову національного інтелектуального капіталу. За ро¬ки незалежності по всій території України пошири¬лися процеси депопуляції населення, зменшення народжуваності й зростання смертності, у тому числі й серед населення працездатного віку; величезних втрат продовжує завдавати інтелектуальному капіталу та науково-технічному потенціалу України міграція висококва¬ліфікованих кадрів; витрати на освіту в Україні неухильно зростають, водночас за величиною фінансових втрат на душу населення вона поступається більшості країн світу, займаючи, зокрема, в Європі одне з останніх місць, до того ж інтелектуальний потенціал України практично не трансформуються у виробництво; низький рівень фінансування сфери охорони здоров'я та сфери культури [5].

Якщо у найбільш розвинутих країнах наука перетворилася у безпосередню продуктивну силу, то в Україні значна частина наявного виробничого потенціалу не використовується або не готова до сприйняття науково-технічних інновацій. Існування такого розриву відображає проблему невідповідності та недостатньої кількості економічних і соціальних стимулів для розвитку науки, що не лише руйнує наявний інтелектуальний потенціал, але й серйозно послаблює її економічний потенціал. В Україні спостерігається криза науки, адже невисока оплата праці наукових працівників, нестача коштів на придбання сучасного обладнання, несприйнятливість до впровадження результатів наукових розробок та інші явища стають причинами значних втрат висококваліфікованого кадрового потенціалу.

Інтелектуальний капітал є чинником досягнення довгострокових стратегічних цілей мікро- і макроекономічних суб'єктів. Проте його розвиток в економіці України відбувається в умовах кризи, нестабільності влади і недосконалості інституційної складової. При цьому слід зазначити, що подолання соціально-економічних наслідків кризи і орієнтація національної економіки на інноваційну модель розвитку неможливі без усвідомлення необхідності прикладання відповідних зусиль до процесу формування і використання інтелектуального капіталу. 

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що інтелектуальний капітал є основою інноваційних процесів і відтворення інновацій, виступає умовою сталого економічного розвитку і конкурентоспроможності. Компанії, що володіють високим рівнем інтелектуального капіталу, мають значний потенціал до створення нового знання та інноваційного продукту. Для українських компаній важливо змінювати парадигму управління, збільшуючи інвестиції в розвиток інтелектуального капіталу, щоб створювати нові або удосконалювати існуючі продукти.

Список використаних джерел:

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності / [перекл.з англ. за ред. С.Ф. Голова]. К.: Федерація проф. бухгалтерів і аудиторів України, Т. 1. 2005. 

2. Геєць В. М.  Соціально-економічні трансформації при переході до економіки знань // Соціально-економічні проблеми інформаційного суспільства / Під ред. д.е.н., проф. Л. Г. Мельника. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. С. 16–33.

3. Ілляшенко С. М. Сутність, структура і методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства // Економіка України. 2008. № 11. С. 16–26.

4. Андрейчіков О.О. Роль інтелектуального капіталу в процесі інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства. // II Международная научно-практическая конференция "ИНВЕСТИЦИОННЫЕ ПРИОРИТЕТЫ ЭПОХИ ГЛОБАЛИЗАЦИИ: влияние на национальную экономику и отдельный бизнес" (7-8 октября 2010г.)

5. Коваленко О. М. Інтелектуальний капітал: формування та розвиток в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. : спец. 08.00.01 / О. М. Коваленко – К., 2008. – 19 с.

_________________________

Науковий керівник: Гринчуцький Валерій Іванович, доктор економічних наук, професор Тернопільського національного економічного університету



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота