ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ПОКАРАННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ПОКАРАННЯ

01.10.2018 20:39

[Секция 1. Теория и история государства и права. Философия права. История политических и правовых учений]

Автор: Мамедов Вадим Зульфийович, інспектор – черговий Чергової частини Ізолятор тимчасового тримання №6, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області


За час існування цивілізації покарання еволюціонувало від смертної кари до довічного позбавлення волі, від кровної помсти до гуманізації покарання. Серед невичерпних тем філософсько-правового пізнання, таких як свобода, воля, право, осмислення сутності феномену покарання посідає почесне місце, та не втрачає актуальність протягом багатьох століть. Кожна історична епоха має власні підходи до трактування поняття «покарання», а питання його концепцій, мети та моральних засад застосування залишаються дискусійними у сьогоденні.

Обґрунтуванню більшості принципів сучасного кримінального права ми завдячуємо філософам доби Просвітництва. Проте, дослідженням філософського і правового аспектів покарання займались такі видатні філософи, як: Платон, Арістотель, Н. Макіавеллі, Т. Гобсс, І. Кант, Г. Гегель, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше та інші. Сучасна філософія права також не оминає своєю увагою осмислення покарання та питання його видозмінення на шляху до реалізації демократичних принципів. Слід відмітити, що по сьогоднішній день, в кримінально-правовій доктрині в аспекті покарання не існує чіткого формулювання поняття покарання. Воно включає в себе і особистий, і соціальний, і правовий аспекти. 

В Україні ХХІ столітті питання пов’язані з покаранням не сходять з вуст, не лише представників наукового світу, а й суспільства в цілому. Громадськості давно відомі факти грубого порушення прав засуджених та позиція вітчизняних установ виконання покарань, які стали джерелом породження та множення злочинності у своїх стінах. Так званими «закладами освіти та підвищення кваліфікації» злочинного спрямування. 

Рівень злочинності в установах виконання покарань, як показує статистика, значно вищий ніж за її межами, випадки насильства та знущань зашкалюють. Окрім цього, держава не може забезпечити гідні умови проживання для засуджених, що в свою чергу призводить до тяжких інфекційних хвороб, таких як туберкульоз [1]. Зазначене відіграє питому роль в тому, що станом на квітень 2018 року Україна посідає одне з перших місць у світі за рівнем осіб інфікованих ВІЧ/СНІД, гепатитом, туберкульозом [2, 3]. 

Таким чином, є очевидна гостра та нагальна потреба у пошуку шляхів комплексного розв’язання багатьох проблем пов’язаних із застосуванням покарання. У зв’язку з тим, що ситуація потребує кардинальних змін, на нашу думку, необхідно застосування систематичного філософсько-правового дослідження проблем покарання на засадах поєднання інноваційних здобутків філософії, юриспруденції, соціології, психології, кримінології, медицини та інших галузей. Як зазначає у дослідженні покарання Д.А. Овчаренко необхідно розглядати явище покарання не у вузькому кримінально-правовому сенсі, а у цілісному соціокультурному вимірі, що буде здатне відповісти на реальні виклики сьогодення – запропонувати більш ефективні, ніж існуючі, моделі застосування покарання [4]. 

На нашу думку, покарання має не тільки карати, а й виправляти правопорушника та попереджувати нові злочини. Проте, різниця між теорією та практикою настільки разюча, що це породжує недовіру до діяльності кримінально-виконавчих установ та сумніви щодо ефективності існуючого апарату покарання.

На даний час Україна знаходиться на шляху до видозмінення механізмів застосування та реалізації покарання, основними концепціями яких є попередження злочинів, а покарання, в свою чергу, використовується як засіб здатний викликати якусь форму морального, психофізіологічного чи соціального відродження. Активно запозичується  та впроваджується міжнародний досвіт у даній сфері. Яскравим підтвердженням такої тенденції є впровадження більш ефективного превенції та нового для нашої держави інституту пробаці, яка застосовується на всіх рівнях реалізації правосуддя та виступає інструментом для гуманізації покарання. 

Підводячи висновки зазначимо, що за для більшої ефективності впроваджуваних інструментів необхідна їх скрупульозна адаптація до вітчизняного суспільства, з урахуванням не лише ресурсів держави, а й особливостей менталітету українців. А цього можна досягти лише шляхом філософсько-правового осмислення покарання, саме вітчизняними науковцями та мислителями.  Цитуючи Конфуція, зазначимо - «Не засуджуй і не заперечуй того, чого не знаєш. Намагайся все пізнати і тільки тоді складай свою думку».

Література:

1. Щорічна доповідь уповноваженого Верховної Ради з прав людини «Про стан додержання та захисту прав людини і громадянина в Україні» / [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.ombudsman.gov.ua/files/Dopovidi/ Report-2018-1.pdf. 

2. Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в Україні станом на 01.04.2018 р. / [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://phc.org.ua/pages/diseases/hiv_aids/statistics. 

3. Статистична інформація ТБ / [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://phc.org.ua/pages/diseases/tuberculosis/surveillance/statistical-information.

4. Овчаренко Д.А. Покарання як об’єкт філософсько-правового аналізу / Д.А. Овчаренко //  [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://mydisser.com/en/catalog/view/6/825/13503.html.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота