ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ» ТА ЙОГО ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ» ТА ЙОГО ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

21.02.2021 15:36

[Секция 7. Хозяйственное право. Хозяйственное процессуальное право. Финансовое право. Банковское право]

Автор: Петрук Алла Анатоліївна, 2 курс ОР «Бакалавр», Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Попри те, що зміст й сутність поняття фінансового контролю було досліджене багатьма вченими, це питання досі залишається актуальним. Зокрема, дана методологічна проблема згадується у роботах О.М. Горбунової, Л.А. Савченка, Е.Д. Соколова, О.Ю. Грачова й багатьох інших вчених. Важливо, що кожен науковець здебільшого акцентує увагу лише на певних аспектах діяльності органів фінансового контролю (наприклад, дослідження порядку формування Рахункової палати України, організації Держаудитслужби, основних завдань Державної податкової служби тощо). У чому ж, власне кажучи, полягає сутність фінансового контролю загалом? 

Ні вітчизняні, ні зарубіжні науковці так і не знайшли єдиного трактування вищезгаданого поняття. Однак існує умовна класифікація, котра дозволяє об’єднати підходи до визначення фінансового контролю у п’ять груп. Згідно з нею, дане поняття розглядається у наступних аспектах: 

• як функція системи управління фінансовими відносинами;

• як контрольна функція;

• як діяльність різних контролюючих органів та система їх нагляду;

• як один з видів державного контролю;

• як сутність заходів, які проводяться контролюючими органами.   

На мою думку, найбільш повне й вичерпне визначення вищезазначеному поняттю можна дати з огляду на перший тип підходу. Тобто фінансовий контроль – це один з елементів управління фінансами (а саме – сукупність дій та операцій), що здійснюється спеціально уповноваженими органами з метою контролю створення, розподілу чи використання грошових фондів. Тим не менш, це досить складна й багатоаспектна система, яку неможливо сприймати вузько через визначення. Приміром, З. Боді й Р. Мертон, американські вчені, трактують фінансовий контроль як низку показників, котрі систематизують відповідну діяльність уповноважених органів влади. Вони також звертають особливу увагу на специфічні ознаки даного поняття, як-от, цілі, етапи, форми й принципи. Останні відіграють важливу роль в процесі реалізації фінансової політики органами державної влади, місцевого самоврядування тощо.  

Ефективне здійснення фінансового контролю ґрунтується на певних принципах – загальних нормативно-керівних положеннях. Вони викладені в Лімській декларації, що була прийнята у 1977 році на 9 Конгресі Міжнародної організації вищих контрольних органів. Йдеться про такі принципи як: законність, незалежність, об’єктивність, компетентність, гласність, відповідальність, системність. Вони є базовими й фактично диктують неухильне дотримання чинного законодавства, виконання встановлених стандартів в процесі проведення ревізійної роботи, фінансову самостійність контрольного органу. Проте існують також прикладні принципи, без яких неможливо уявити діяльність уповноважених органів. Наприклад, непідкупність суб’єктів контролю, презумпція невинності підозрюваних у фінансових злочинах осіб, координація дій різних контролюючих органів. Необхідно зауважити, що ст. 1 Лімської декларації наголошує, що контроль не є самоціллю. Він лише є невід’ємною частиною загальнодержавної системи регулювання суспільних відносин, що розкриває допущені відхилення від прийнятих стандартів. У передмові до Лімської декларації вказано, що саме правова держава та демократія є основними передумовами незалежного контролю державних фінансів. Саме тому значення принципів неможливо переоцінити. На деяких із керівних положень зупинюся конкретніше. 

Принцип законності. Охоплює усі аспекти правового життя, відображаючи органічний зв’язок права, влади, держави, суспільства. Полягає безпосередньо у дотримання чи виконанні правових норм усіма учасниками суспільних відносин.

Принцип гласності. Досить суперечливий, однак необхідний. Деякі вчені переконані, що принцип гласності не може входити до кола побудови системи контрольної діяльності держави. З іншого ж боку – така діяльність носить публічний характер, оскільки реалізується у сфері публічних фінансів, а отже, функція гласності є важливим інструментом. Однак можливі обмеження: це стосується державної та комерційної таємниці.

Принцип відповідальності. Трактується по-різному. По-перше, здатність посадових осіб контролюючих органів ставити державні інтереси вище власних. По-друге, здатність нести відповідальність за власні дії. По-третє, здатність відповідати за благополуччя людей внаслідок прийнятих рішень.

Резюмуючи вищесказане, можна зробити висновок, що фінансовий контроль є важливим інструментом державного управління, що покликаний сприяти підвищенню ефективності використання бюджетних коштів. Внаслідок цілеспрямованої й комплексної фінансово-правової діяльності органів фінансового контролю відбувається попередження фінансових правопорушень, вживаються заходи щодо запобігання таким порушенням у майбутньому й виявляються на підконтрольних об’єктах порушення керівних нормативно-правових засад. Йдеться про принципи законності, ефективності, доцільності, економії при формуванні та використанні державних ресурсів тощо.  

Однозначне трактування принципів неможливе, оскільки це не закріплено у жодному законі. Підходи до визначення поняття фінансовий контроль також породжують різне його тлумачення, що ускладнює здійснення контрольних функцій на практиці. Отож, упорядкування й систематизація теоретичних питань у цій галузі буде неабияк актуальною, зважаючи на те, що фінансовий контроль відіграє суттєву роль у фінансовій діяльності держави, виявляючи, усуваючи та попереджаючи фінансові правопорушення.

Література:

1. Грачева, Е. Ю. Налоговое право: вопросы и ответы: учебное пособие // Грачева Е.Ю., Соколова Е.Д. – М. : Юриспруденция. – 2001. 

2. Савченко, Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: дис. доктора юридичних наук : 12.00.07 / Савченко Леся Анатоліївна. – Ірпінь, 2002. 

3. Шипунова, О.В. Сутність, функції та види фінансового контролю за умов ринкової економік / О.В. Шипунова, Ю.В. Єльнікова // Науковий вісник Національної академії статистики обліку та аудиту. – 2012. – №1 (34). 

4. Боди З. Финансы : учеб. пособие : пер. с англ. / З. Боди, Р. Мертон. – М. : Издат. дом «Вильямс», 2007. 

5. Лімська декларація керівних принципів контролю : Декларація, Міжнародний документ від 01.01.1977 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/604_001

6. Обушна Н. І. Модернізація системи державного фінансового контролю в Україні в контексті утвердження парадигми публічного аудиту. Вісник НАДУ при Президентові України. Серія «Державне управління. 2016. № 4. 

7. Нагребельний В. П. Фінансове право України: поняття та принципи фінансової діяльності держави / В. П. Нагребельний Електронний ресурс. – Режим доступу: http://libr.org.ua/book/102/2964.html

8. Радионова В. М. Финансовый контроль : учебник / В. М. Радионова, В. И. Шлейников. – М. : ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота