ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ США - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ США

26.05.2021 20:41

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Літошко Яна Сергіївна, студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


Процедура обрання президента США досить складна, що обумовлено нецентралізованим характером виборчої системи та відсутністю єдиного законодавства з регулювання порядку проведення виборів, в тому числі і глави держави. Це пояснюється тим, що США будувалася як «договірна федерація». Тут в кожному штаті існують власні конституції, законодавство і інститути влади. Основна ідея цієї системи, закладена «батьками-засновниками», полягала в тому, щоб відобразити федеративний устрій країни якомога повніше.

Зокрема, порядок і процедура обрання президента США регулюються численними актами, прийнятими як на федеральному рівні, так і на рівні штатів. На федеральному рівні – це Конституція США та закони. Найбільш значущими з них є Закон про федеральні виборчі кампанії 1972 року, Закон про виборчі права 1965 року, Закон про громадянські права 1964 року, Закон про державну реєстрацію виборців 1993 року і ін.

На рівні штатів також відсутня одноманітність джерел виборчого права. Кожен з 50 штатів, федеральний округ Колумбія і 6 територій мають відокремлене законодавство про вибори президента США. Відмінності в законодавстві та процедурах з цього питання існують навіть серед округів одного штату [1, c. 85].

Майбутній президент США може бути висунутий однією з політичних партій або бути самовисуванцем. Однак шанси незалежного кандидата вкрай малі, а істотних успіхів на виборах такі кандидати поки не досягали. Разом з тим, щоб бути висунутим кандидатом на пост президента США, претендент повинен пройти непросту процедуру. В першу чергу майбутній кандидат повинен бути зареєстрований. Порядок реєстрації претендентів на пост президента США регулюється законодавством штатів самостійно, однак, в цілому ця процедура єдина. Теоретично взяти участь в реєстрації в якості кандидата на пост президента США може будь-хто, але досягти необхідного результату вдається далеко не всім. Це обумовлено тим, що не всі претенденти здатні подолати встановлені законодавцем бар'єри, до яких належить зібрання необхідної кількості підписів громадян в їх підтримку або внесення виборчої застави.

Після реєстрації претендент на пост глави США повинен пройти первинні вибори (праймеріз) і партійні збори або конференції на рівні штатів, результатом яких є визначення делегатів для участі в національних партійних конвентах. Для того, щоб взяти участь в праймеріз, кандидат повинен бути зареєстрованим членом тієї партії, підтримку якої він має намір отримати. Крім цього, кандидат повинен пройти спеціальний "тест", який підтверджує, що він володіє певним потенціалом для участі у виборах. У різних штатах "тести" різні. Наприклад, в Нью Гемпширі для цього достатньо заплатити до місцевого бюджету особливий податок $ 1 тис. В інших штатах кандидату потрібно представити певну кількість підписів однопартійців, які підтримують його кандидатуру – в штаті Теннессі досить зібрати 25 підписів. У штаті Мен у кандидатів можуть запитати 2 тис. підписів, причому всі вони повинні належати зареєстрованим членам тієї чи іншої партії, які постійно проживають в одному місті або графстві. У штаті Нью Йорк потрібно зібрати не менше 15 тис. підписів або не менше 5% від зареєстрованих членів партії, причому не менше 5% з них повинні проживати в половині виборчих округів штату.

З моменту закінчення роботи національних партійних конвентів починається президентська виборча кампанія у власному розумінні слова, яка триває до дня виборів. В ході її використовуються всі засоби масової комунікації, за допомогою яких проводиться вплив на громадську думку. У кампанії беруть участь десятки тисяч людей: від кандидатів до рядових партійних активістів. Поряд з традиційними способами передвиборної агітації (реклама, теледебати кандидатів), з'являються все нові і нові способи залучення уваги електорату, зокрема в двох останніх передвиборчих кампаніях активна агітація велася в соціальних мережах і по телебаченню, залучалися волонтери і використовувалася підтримка знаменитостей і т.д. [2, c. 213].

У перший вівторок після першого понеділка листопада високосного року рядові американці обирають президентських вибірників, які безпосередньо і будуть голосувати за президента США. Всього 538 вибірників, а їх число від кожного штату дорівнює числу його представників в Конгресі. Таким чином, чим більше штат, тим більше виборців, а отже, і активніша боротьба кандидатів в цьому штаті. Таким чином, існує нерівність голосів виборців, чого в державі з демократичними принципами не повинно бути.

Колегія вибірників обирає президента США в перший понеділок після другої середи грудня того ж року, що і всенародні вибори. Виборці голосують за того кандидата, якого підтримав штат, проте це правило носить негласний характер і законодавчо не закріплено. Щоб стати главою держави, кандидат повинен отримати абсолютну більшість голосів вибірників. У разі, якщо жоден з кандидатів не отримає необхідної кількості голосів виборців, XII поправка до Основного Закону країни передбачає, що його обирає Палата представників з числа трьох осіб, які балотувалися в президенти і що отримали найбільшу кількість голосів [3, c. 118-119]. Якщо Палата представників, коли право вибору переходить до неї, не зможе обрати президента до четвертого дня наступного березня, то обов’язки президента виконуватиме Віце-президент.

Таким чином, можна зробити висновок, що саме в США, як ні в одній іншій державі світу, федеративний устрій вплинув не тільки на взаємовідносини центральних органів влади та органів влади суб’єктів федерації. Особливості виборчої системи по виборам глави держави відображають рівність всіх штатів, як одну із фундаментальних ідей американського конституціоналізму.

Література:

1. Моренчук А.А. Особливості президентських виборів у США / А.А. Моренчук // Актуальні проблеми країнознавчої науки : матеріали IV Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конференції (м. Луцьк, 15–16 листопада 2016 р.) / за ред. В. Лажніка. – Луцьк: Вежа-Друк, 2016. – C. 84–88. 

2. Шведа Ю. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні / Юрій Шведа. – Львів, 2010. – 462 с. 

3. Георгізова І.Л. Виборча система в США: переваги та недоліки [Текст] / І.Л. Георгізова // Науковий вісник Ужгородського національного університету : Серія: Право / гол. ред. Ю.М. Бисага. – Ужгород: Гельветика, 2013. – Вип. 21. Т. 1. Ч. 2. – С. 118–121. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота