АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ПАЦІЄНТА НА ТАЄМНИЦЮ НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ПАЦІЄНТА НА ТАЄМНИЦЮ НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

27.05.2021 19:23

[Секция 5. Административное право. Административное процессуальное право. Таможенное и налоговое право. Муниципальное право]

Автор: Гвоздик Сергій Павлович, студент, Івано-Франківський національний медичний університет


Кількість осіб, що мають психічні захворювання як у світі так і в нашій країні невпинно зростає. Соціальна невлаштованість та негативне суспільне сприйняття психічно хворих створюють серьозні перешкоди у повсякденному житті цих людей. Внаслідок цього вони, їх родичі рідко звертаються до медичних закладів охорони психічного здоров’я для отримання своєчасного лікування. Вказані особи потребують не лише своєчасної медичної допомоги а й належного правового захисту їх прав, законних інтересів, честі та гідності. 

Практичною проблемою адміністративно-правового регулювання забезпечення прав пацієнтів психіатричних закладів є й те, що право на таємницю надання психіатричної допомоги пацієнтам психіатричного закладу порушується в процесі  забезпечення та реалізації такої допомоги. Так, розголошення інформації про психічний розлад для окремих осіб, як то роботодавець чи державні органи, інший з подружжя обґрунтовується потребою в з’ясуванні можливості виконувати посадові обов’язки, володіти спеціальним правом. Разом з тим, сучасна ситуація із стигматизацією осіб з психічними розладами та навіть близьких їм осіб та власне ускладненням перебування в суспільних відносинах й отримання послуг вказує на потребу створення спеціального механізму забезпечення таємниці інформації щодо психічних розладів в особи, що не становлять загрозу для суспільства, як то депресія. Слід наголосити, що страх розголошення та булінгу оточенням не дозволяє особам звертатися по психіатричну допомогу на ранніх етапах хвороби, що, надалі призводить до загострення та більш негативних наслідків. 

На сьогодні, інформація про медичний діагноз відноситься до лікарської таємниці, однак дієвість адміністративно-правових гарантій такої таємниці є досить спірною. Досліджуючи дану проблему Ю. А. Козаченко зауважує, що «існують часті випадки ігнорування лікарської таємниці в медичній практиці, тобто її декларативний характер. На це впливає факт повідомлення лікарської інформації великому колу осіб, а процес ідентифікації передбачає, як ідентифікацію пацієнта, так й його особисті дані (ПІБ, стать, номер телефону) та занесення їх до електронної бази» [1. С 125-128]. Тобто, інформація про лікування, наявність психічного розладу стає відомою іншим суб’єктам права навіть не внаслідок прямого умислу на розкриття лікарської таємниці, а внаслідок виконання ними своїх посадових обов’язків. Відповідно, проблемним аспектом є недостатньо впорядкований процес забезпечення лікарської таємниці, відсутність дотримання заборони на її поширення під час  надання медичних послуг. 

Найперше, це стосується засвідчення тимчасової непрацездатності, що регулюється Постановою КМУ «Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього», відповідно до ч. 5 ст. 13 якої «запис про тимчасову непрацездатність містить інформацію про заклад охорони здоров’я, тобто (найменування суб’єкта господарювання, адресу проведення медичної експертизи, електронну адресу та номер телефону» [2. С.274]. Перебування у закладах охорони здоров’я загально медичного спрямування не буде розкривати особливостей щодо виду захворювання. В той же час, найменування психіатричних закладів чи закладів надання соціальної допомоги чітко відображає вид медичної допомоги, який у них надається. Оскільки доступ до запису про тимчасову непрацездатність є не лише у роботодавця, але й працівників, які забезпечують нарахування заробітної плати, здійснюють облік працівників, то зрозумілим є поширення інформації про наявність психічного розладу, незалежно від його характеру. Зрозумілою є потреба встановлення назви закладу, однак доступ до такої інформації має бути лише у вповноважених осіб органів державної влади. Інформація ж у самому записі про тимчасову непрацездатність, особливо враховуючи його електронну форму має бути в зашифрованому вигляді. Слід наголосити, що позначення кодом має стосуватися усіх закладів охорони здоров’я, а не лише психіатричних закладів. 

Тож, сутністю досліджуваної проблеми адміністративно-правового регулювання забезпечення прав пацієнтів є відсутність взаємозв’язку між забороною на розголошення лікарської таємниці та нормами права щодо надання й отримання психіатричної допомоги. Для її вирішення необхідним є доповнення ст. 20 Постанови КМУ «Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього» [2. С.274], що встановлює обмеження до доступу інформації наступним текстом: «інформація, що містить дані реєстраційного номеру облікової картки платника податків, періоду та причин непрацездатності, закладу охорони здоров’я отримується лише особою, якої стосується та її страхувальником, особою, що засвідчує тимчасову непрацездатність та іншими уповноваженими посадовими особами». Доповнення переліку закладом охорони здоров’я обмежує коло осіб, які матимуть фактичний доступ до інформації, а отже й включає їх до переліку осіб, що можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності за розголошення таємниці. Таким чином, зменшуватиметься ризик випадкового розголошення інформації, адже доступ до неї матиме виключно роботодавець, а не інші працівники, а передання інформації в електронному вигляді зменшуватиме ймовірність випадкового розголошення. 

Література:

1. Козаченко Ю. А. Право пацієнта на лікарську таємницю в Україні: адміністративно-правовий аспект. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2018. №. 1. С. 125-128.

2. Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього: Постанова Кабміну від 17.04.2019 № 328. Офіційний вісник України. 2019. № 34. С. 274.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота