ЮРИДИЧНИЙ ТЕРМІН ЯК НОСІЙ ПРАВОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЮРИДИЧНИЙ ТЕРМІН ЯК НОСІЙ ПРАВОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

29.01.2024 08:01

[8. Филологические науки]

Автор: Тягнирядно Євгенія Василівна, кандидатка педагогічних наук, доцентка, професорка кафедри мовної підготовки Одеського державного університету внутрішніх справ



Вивчення юридичних термінів як носіїв правової інформації є невід’ємною складовою сучасної юридичної науки та практики. Юридична термінологія виступає важливим інструментом для забезпечення точності, ясності та однозначності в правовому мовленні, сприяючи врегулюванню відносин у суспільстві. У процесі взаємодії між правовими суб’єктами, які можуть бути як юридичними особами, так і фізичними особами, важливо мати чітку та стандартизовану термінологію для уникнення непорозумінь та конфліктів.

Юридична термінологія – це шар лексики, який обслуговує правознавство і пов’язаний з ним як з наукою, фахом, як сферою професійної діяльності. Особливість юридичної термінології полягає у власних словотворчих моделях, у характерних для неї структурних і лексико-семантичних відносинах, у специфічному становленні та розвиткові. Юридичну термінологію утворюють слова та словосполучення, які вживаються у законодавстві та є назвами юридичних понять, мають точний і визначений зміст та відрізняються значеннєвою однозначністю та функціональною стійкістю. Юридична термінологія також охоплює назви предметів, дій, явищ, осіб, безпосередньо пов’язаних з юриспруденцією та її функціонуванням у суспільстві [5].

Поглиблене наукове дослідження явищ та процесів правової дійсності неможливе без використання методу класифікації. Існування та реальне функціонування в правовій системі будь-якої держави значної кількості юридичних термінів відносить проблему їх класифікації до розряду першочергових і надзвичайно актуальних. Розподіл термінів на певні групи представляє інтерес із декількох причин. По-перше, це дозволяє прослідкувати основні особливості вживання в тексті нормативного правового акта та в науковій юридичній літературі не тільки одиничного терміна, але й цілої сукупності термінів; встановити певні закономірності існування терміна в терміносистемі. По-друге, класифікація важлива для впорядкування окремих терміноодиниць, що є необхідною умовою впорядкування всієї правової інформації для її подальшої автоматизації [2].

Більшість дослідників, аналізуючи питання юридичної термінології, визнають поділ юридичних термінів на загальновживані, спеціально-юридичні та спеціально-технічні [6]. Деякі вчені виділяють у цій класифікації не три, а чотири групи, а саме: загальновживані, терміни, що мають у нормативному акті вужче, спеціальне значення, суто юридичні й технічні [7]. (У цілому, це відповідає прийнятому в лінгвістиці підходу, згідно з яким лексику будь-якої мови можна розглядати як сукупність різних систем. Відповідно, в межах кожної такої системи є можливим виокремлення різних принципів і підходів до її вивчення й подальший поділ на менші підсистеми. При цьому основним є поділ на загальну і спеціальну лексику. На відміну від загальної лексики, спеціальна не має загального використання і є зрозумілою тільки тим, хто задіяний у певній професійній сфері, оскільки вона належить не до загальної мови як засобу комунікації в будь-яких умовах. Вона є необхідною для оволодіння професійними знаннями).

Правові терміни  класифікують за юридично значущими критеріями, зокрема:

– за галуззю використання;

– за ступенем конкретності.

За першим критерієм юридичні терміни можна поділити на нормативно-правові, тобто легальні (ті, що закріплені у джерелах позитивного права), та наукові, тобто доктринальні (найменування правових понять, що використовуються у правознавстві).

Крім того, правові терміни можна класифікувати і за певними мовними критеріями. А саме: за походженням та за мовною структурою. За походженням їх поділяють на:

– створені засобами української мови (наприклад, «злочин»);

– запозичені чи скальковані з інших мов (наприклад, «алібі»);

– комплексні («презумпція батьківства»).

За мовною структурою правові терміни є:

– простими (коли вони складаються з одного слова, наприклад, «суд»);

– складними – складаються з одного слова, утвореного шляхом складання слів чи складання основ (наприклад, «векселедавець»);

– складеними (термінологічні сполучення), що утворені з двох і більше слів (наприклад, «залишення позовної заяви без розгляду»).

Правова дефініція – це логічно і граматично завершене судження, в якому розкрито зміст правового поняття через зазначення його суттєвих юридично значущих ознак. Для правових дефініцій притаманні як загальні ознаки дефініцій, так і спеціальні юридичні ознаки. До ознак правової дефініції можна віднести такі:

– її зміст містить найважливіші юридично значущі ознаки чи ознаку визначеного поняття;

– двочленна структура – визначене поняття та його ознаки;

– форма викладу правової дефініції не уніфікована;

– може мати невизначену кількість застосувань;

– існує можливість надання правовій дефініції загальнообов’язкового характеру через її закріплення в юридичному акті [3].

Генезис і розвиток української юридичної термінології тісно пов’язані з витоками й історією вітчизняного права, української державності та законодавства, історією української мови. Становлення та формування національної правової терміносистеми відбувалося в надзвичайно складних і несприятливих історико-політичних умовах: бездержавності, відсутності активного функціонування, утисків і заборон. Однак основне питоме ядро термінологічної лексики розвивалося на власній етнічно-мовній основі шляхом мобілізації внутрішніх словотворчих ресурсів і засвоєння іншомовних термінів і терміноелементів, зокрема інтернаціональних, що сприяло інтеграції української та європейської терміносистем [4].

Законотворчість не випадково оцінюється саме як творчість, мистецтво у винаході й створенні, так би мовити, правового поля, в рамках якого втілена ступінь волі суб’єктів, запропоновано форми належної поведінки і встановлено принципи вирішення спірних питань. Красномовно на адресу юристів висловилася відомий фахівець-лінгвіст Н. В. Артикуца: «У їх професійній діяльності постійно виникатимуть ті чи інші питання термінологічного і мовностилістичного характеру. Навряд чи в якомусь іншому виді писемного мовлення зовнішня форма висловлення має таке велике значення, як у юриспруденції» [1].

Слід зазначити, що тільки за умов тісної співпраці мовознавців (котрі мають дати мовну оцінку термінам, визначити їх нормативність чи ненормативність, узгодженість чи відхилення від нормативів української мови) та юристів (які розуміють логіку утворення термінів, тонкощі вживання їх у повсякденній практичній діяльності) можливе внормування термінології законодавства.

Висновок. Отже, юридичний термін є ключовим носієм правової інформації, що визначає правовий статус, зміст та обставини правових явищ. Він використовується для точного визначення правових понять, узгодження розуміння юридичних норм та створення систематизованого правового порядку. Юридичні терміни забезпечують однозначність та точність мовлення в юридичній сфері, сприяючи взаєморозумінню сторін, учасників правового процесу та всіх зацікавлених осіб. Такий мовний апарат є необхідним елементом для ефективного функціонування правової системи та забезпечення справедливості в суспільстві.

ЛІТЕРАТУРА

1. Артикуца, Н. В. Нові підходи до мовної підготовки майбутніх юристів і викладачів права. Право України. 1997. № 12. С. 58–60.

2. Любченко М. І. Юридична термінологія: поняття, особливості, види: монографія. Харків: ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ПРАВА ЛЮДИНИ», 2015. 280 с.

3. Рабінович П. М., Дудаш Т. І. Правнича мова: основні складники (загальнотеоретична характеристика). Вісник Національної академії правових наук України. 2017. № 1. С. 17–29.

4. Рабінович П. М., Дудаш Т. І. Правнича мова: основні складники (загальнотеоретична характеристика). Вісник Національної академії правових наук України. 2017. № 1. С. 17–29.

5. Семеног А. О. Характеристики юридичних термінів. Актуальні питання розвитку комунікації в професійній діяльності правоохоронних органів: матеріали Науково-практичної конференції до Міжнародного дня англійської мови в ООН. Одеса. 2021. С. 124–128.

6. Чулінда Л. І. Українська правнича термінологія: навч. посіб.  Київ: Магістр-XXI сторіччя, 2005. С. 27–29.

7. Ющук І. П. Українська мова: підручник. 3-є вид. Київ: Либідь, 2006. С. 160.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота