ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

23.04.2024 16:01

[4. Педагогические науки]

Автор: Чебанова Катерина Олегівна, магістрантка І курсу педагогічного факультету спеціальності 013. Початкова освіта. Позашкільна освіта, Ізмаїльський державний гуманітарний університет


На сучасному етапі спостерігається значне наростання інтенсивності еволюції політичних, економічних, екологічних, технологічних, соціальних та інших сфер. У зв'язку з цим існує необхідність для особи активно збільшувати свою життєву активність, виявляючи всебічність у реалізації своїх здібностей у виживанні, розвитку та інтеграції в соціум.

В даний час існують критерії найбільш суттєвих, актуальних та вимогливих якостей, якими повинна володіти сучасна особистість. До таких якостей відносяться: лідерство, настійливість, відповідальність, соціабельність, взаємодопомога, організаторські здібності, здатність адекватно оцінювати власну діяльність, працездатність в колективі та уміння аргументовано висловлювати свою думку. Формування цих якостей необхідно починати з дошкільного віку та продовжувати на протязі всього життя особистості.

Особлива увага має бути приділена даній проблематиці на ранній шкільній стадії, оскільки саме в цей період діти стають більш самостійними та прагнуть до реалізації власних індивідуальних якостей, а також взаємодії з суспільством. З метою допомоги молодшим школярам навчитися взаємодіяти зі суспільством, реалізовувати свої індивідуальні здібності та розкривати особистісний потенціал, вчитель має застосовувати методи формування соціальної активності в кожному учні.

Далі розглянемо поняття "соціальна активність особистості", яке широко застосовується в психолого-педагогічній літературі.

З точки зору соціології, соціальна активність розглядається як процес, що не є випадковим, а виникає унаслідок історичної необхідності та направлений на формування нових громадських форм і умов. Вона може включати в себе явища протесту та призводити до соціальної нестабільності. У той же час соціальна активність може відображати інноваційні процеси для суспільства та сприяти позитивному розвитку.

Соціальна активність визначається як сукупність різноманітних проявів діяльності людини, спрямованих на розв'язання соціальних проблем, що виникають перед соціальною групою або суспільством в цілому. Ці прояви можуть бути представлені як окремою особистістю, так і колективом, групою, класом чи соціумом.

Додатково, соціальна активність може розглядатися як здатність людини здійснювати суттєві зміни в суспільному житті через свою поведінку, спілкування та творчість. Ця активність може проявлятися у всіх сферах суспільної діяльності. Іншими словами, соціальна активність розглядається як найвища форма активності особистості.

Підходячи до вивчення та розкриття цілісності явища соціальної активності особистості, Н.Н. Башаєв визначив її як особливу, інтегральну якість людини, що є найвищою формою людської активності та виражається у свідомому впливі на оточуючу дійсність [1, c. 116].

Таким чином, соціальна активність особистості виявляється як унікальна якість, яка полягає в свідомій здатності не лише адаптуватися до зовнішньої дійсності, але й змінювати її, тобто адаптувати оточуюче середовище до власних інтересів.

Соціальну активність особистості можна розглядати в контексті двох протилежних спрямувань - позитивного та негативного. Психологічна наука традиційно аналізує соціальну активність як усвідомлену настановленість на трансформацію умов, взаємодію з іншими особами та саморозвиток в інтересах суспільства, як зобов'язаність за результуючі впливи на соціальне оточення. Цей тип активності визначається як позитивний.

У суспільстві також виникають індивіди, відірвані від загальної громади та будь-якої соціальної відповідальності, що усвідомлено змінюють умови і діють, передбачаючи результати своїх дій. Однак їхня спрямованість є асоціальною, позбавленою емпатії до інших людей. Такі форми впливу на суспільство відносять до негативної соціальної активності.

Понад те, існує явище соціальної пасивності, що стоїть у протилежності до соціальної активності, і виявляється в відчуженості людини від суспільних ідеалів та завдань, в прояві байдужості до соціальних проблем, у зниженні активності та праці, в споживацькому стилі дозвілля. Збільшення соціальної активності у суспільстві здійснюється не автоматично, а шляхом спеціальної соціальної стимуляції цього процесу.

Соціологічна наука розглядає соціальну активність як властивість особистості, її здатність до зміни як природного, так і соціального середовища для свого існування. Цей процес і його зміна під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, які охоплюють природні та генетичні характеристики, рівень соціалізації, культурність, свідомість, а також умови навколишнього соціального та природного середовища, в якому функціонує особистість.

У різноманітних наукових дослідженнях, що займаються філософією, соціологією, та психолого-педагогічними аспектами, поняття соціальної та громадянської активності особистості часто використовуються як синоніми. В.М. Бехтерев, наприклад, визначає громадянську активність як якість, яка виявляється усвідомленням особистістю необхідності громадсько значущої діяльності та готовністю до неї, здатністю діяти в інтересах загального добробуту без особистих користей.

Враховуючи думку К.А. Абульханової-Славської, громадянська активність особистості проявляється у її відношенні до діяльності, включаючи здатність ставити нові громадські завдання та брати на себе відповідальність за їх вирішення [3, c. 71].

У сучасній інтерпретації поняття "соціальна активність особистості" розглядається у двох аспектах: широкому та вузькому. У широкому розумінні це властивість особистості, що відображає її соціальність, готовність діяти на користь суспільства та розуміння громадських інтересів. У вузькому розумінні, це відображає зв'язки особистості з певною соціальною спільністю.

Сутність соціальної активності полягає у творчому сприйнятті світу, що виражається у позитивній діяльності. Багато дослідників підтримують цю позицію. Наприклад, Е.А. Ануфрієв у своїй праці "Соціальна активність особистості" описує соціальну активність як свідоме, творче співіснування зі світом, як повну самореалізацію особистості, що передбачає високу культуру, моральність, знання та світогляд [4, c. 27].

У своїй книзі Л.М. Архангельський, аналізуючи концепцію моральної особистості та роль моральних відносин у формуванні людського характеру, визначає соціальну активність особистості як мету та засіб розвитку, а також як творчу активність. У своїх педагогічних творах Н.Є. Воробйов розглядає соціальну активність у її загальносоціологічному контексті як атрибут соціального суб'єкта, що визначає всі аспекти її соціальної структури та існування [2, c. 108].

Соціальна активність особистості є інтегративною ознакою соціальної діяльності людини, яка спрямована на перетворення громадського середовища та формування соціальних якостей особистості. Соціолог Г.Є. Зборовський визначає соціальну активність особистості як стійку стратегію соціальної поведінки, орієнтовану на соціально прийнятну діяльність та упровадження дорослих соціальних ролей.

У нашому дослідженні ми виходитимемо з цього базового визначення соціальної активності. В усіх сферах суспільного життя особистість може виявляти свою соціальну активність, що може бути розділена на різні види, такі як трудова, політична, духовна та інші.

Різноманітні види та підвиди соціальної активності, так само як і різні сфери громадського життя, взаємопов'язані між собою, відображаючи комплексний характер соціальних взаємодій у суспільстві.

Соціальну активність особистості можна розглядати у різних вимірах: з одного боку, вона відображає результат впливу соціального оточення, а з іншого – виступає як фактор, що формує це оточення. Соціальна активність вважається індикатором наполегливості особистості. Проте вона не може бути розглянута лише як "властивість" або "ознака" окремої особистості, адже це відображення соціальної сутності особистості. Форми прояву, цілі і інші характеристики соціальної активності виникають з соціального оточення, де формується особистість. У цьому розумінні соціальна активність служить індикатором рівня соціалізації особистості, яка є властивою відповідним соціальним спільнотам та групам.

З аналізу різноманітних дисциплін, включаючи соціологію, філософію, психологію та педагогіку, видно, що поняття соціальної активності особистості має різноманітні визначення:

- як показник активності в суспільстві;

- як спрямованість діяльності;

- як сама діяльність;

- як загальна здатність суб'єкта до активних відносин з реальністю.

Важливо підкреслити, що соціальна активність особистості не обмежується лише адаптацією до умов; вона спрямована на їх трансформацію, яка здійснюється цілеспрямовано та організовано. Трансформація соціального оточення є важливим показником соціальної активності особистості.

Література:

1. Бібік Н. М. Структура і зміст соціальної компетентності. Ціннісна складова соціалізації особистості дитини в умовах сьогодення: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю. 2020. С. 116–120. 

2. Варецька О. В. Розвиток соціальної компетентності вчителя початкової школи у системі післядипломної педагогічної освіти: монографія. Запоріжжя: Кругозір, 2015. 532 с.

3. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів. Рідна школа. 2004. № 7-8. С. 71–74.

4. Губарєва Д. В. Соціальна компетентність в умовах сучасної початкової школи України. Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». 2020. С. 27–34. 

_____________________

Науковий керівник: Звєкова Вікторія Корніївна, кандидат педагогічних наук, доцент, Ізмаїльський державний гуманітарний університет  



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота