ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

25.04.2024 13:06

[4. Педагогические науки]

Автор: Зеленська Анастасія Олександрівна, студентка, Харківський фаховий педагогічний коледж Комунального закладу "Харківська-гуманітарно педагогічна академія" Харківської обласної ради


Порушення мовлення – це відхилення від звичайної, нормальної вимови. Особливо діти дошкільного віку страждають від цього, якщо це не виправити на ранньому етапі, то в дорослому житті це буде неможливо зробити, саме тому не можна втрачати час, а треба якомога швидше звернутись до спеціаліста. Не можна сподіватися на «та він/вона ще маленька, пройде» чи «ще виговориться», бо якщо вчасно не звернутися до спеціалістів, то дитинці буде важко. Починаючи з того що її не будуть розуміти однолітки і вона буде гніватись, закінчуючи тим, що коли вона буде більш дорослою, то буде закриватись від усіх, через те що буде соромитись говорити, бо у неї виходить не так, як у інших. Дитина просто замкнеться в собі і перестане розмовляти з іншими і відповідно будуть втрачатися навички соціалізації і комунікації з іншими.

Пропоную ознайомитись з основними причинами таких порушень:

- наслідування дорослих, які розмовляють неправильно (слід обмежити контактування з ними);

- недостатність сприймання та розрізнення звуків (звернутися до вчителя-логопеда);

- розщеплення губи та / чи піднебіння («заяча губа», «вовча паща»), неправильний прикус, вкорочена під’язикова зв’язка (варто проконсультуватися у лікаря-ортодонта);

- аденоїди, поліпи носової порожнини, викривлення носової перетинки (звернутися до лікаря-отоларинголога);

- несприятливі фактори під час вагітності та пологів (токсичні, наркотичні речовини, алкоголь, антибіотики, токсикоз, асфіксія, черепно-мозкова травма, менінгіт, енцефаліт тощо) (постійний нагляд лікаря-невропатолога);

- недостатність функцій зору, слуху, інтелекту, уваги та пам’яті, рухової та емоційно-вольової сфер (доцільно звернутися до педіатра та психіатра) [4]. 

Звертаючись до першого пункту робимо висновок, що дуже важливо, щоб дорослий не вимовляв слова як дитина, тобто, наприклад якщо дитина каже «либка» замість «рибка» треба, щоб дорослий казав як правильно це вимовляти, бо дитина ще не розуміє, що так неправильно і по-іншому у неї просто не виходить, а коли вона чує що дорослий каже так само, то думає що це правильно і продовжує вимовляти як і вимовляла. І саме таким шляхом наслідування дорослі самі роблять дитині гірше. І з причин мовленнєвих порушень випливають деякі види цих порушень, вони звичайно що між собою схожі, але все ж таки різні. Найпоширеніші види дефектів мовлення :

1. Алалія -  недорозвиток або повна відсутність мовлення внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку. Зазвичай цей розлад формується на етапі внутрішньоутробного розвитку або у ранньому дитинстві (до 3 років).

2. Афазія – часткова чи повна втрата мовлення, що формується на тлі перенесених нейроінфекцій або травм у дітей старше 3 років.

3. Дислексія та дисграфія – порушення процесу читання та письма. Дитина не може швидко формувати склади у слова, а слова – у речення, переставляє звуки та літери місцями.

4. Дислалія – дефект, що є суто фонетичним. Дитина має нормальний словниковий запас та навички формування фраз, але не може вимовляти один або декілька звуків – наприклад, «р», «ш», «с» тощо.

5. Дизартрія – розлад мовлення, що виникає на тлі порушення артикуляційного праксису. Дитина не може правильно вимовляти звуки та слова через ураження центральної або периферичної нервової системи. Тобто, неправильно працюють нерви язика, губ, піднебіння, голосових зв’язок.

6. Заїкання (логоневроз) – порушення ритмічності, темпу та плавності вимови через судоми м’язів обличчя. Основні ознаки – запинки під час мовлення, повторення звуків та складів, додавання зайвих звуків.

7. Дисфонія – неправильна вимова через порушення в роботі голосоутворюючого апарату.

8. Брадилалія – уповільнене на нечітке мовлення, розтягування слів.

9. Тахілалія – пришвидшена вимова.

Також за ступенем важкості розрізняють легкі, середні та тяжкі порушення мовлення [1]. З цього робимо висновок, що коли ступень важкості легкий, то порушення і можна виправити легко та за короткий термін, але якщо все ж таки тяжкий, то треба буде докласти більше зусиль і часу. 

Порушення мовлення, обмеженість мовленнєвого спілкування часто негативно впливають на формування особистості дитини, викликають психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяють розвитку негативних якостей характеру: сором’язливості, нерішучості, замкнутості, негативізму, почуття неповноцінності. (Л. С. Волкова, Л. Є. Гончарук, Л. А. Зайцева, І. І. Мамайчук, І. В. Мартиненко, С. Ю. Конопляста, А. Г. Обухівська, Т. В. Сак, В. І. Сєліверстов, О. С. Орлова, В. М. Шкловський та ін..) [2]. Щоб подолати порушення мовлення доцільно виконувати з дитиною різні вправи для ротика, особливу увагу приділяти язичку, виконувати дихальні та пальчикові вправи. Дихальна гімнастика — це комплекс спеціальних вправ, спрямованих на вдосконалення мовленнєвого дихання та вироблення плавного ротового видиху (2–4 секунди) з поступовим збільшенням тривалості видиху до 6–8 секунд. Формування звуковимови можливе лише за умови правильної, чіткої та координованої роботи голосового, дихального та артикуляційного апаратів. Варто навчити дитину розрізняти носовий та ротовий вдих і видих (дихання тільки через ніс або через рот), а також робити фіксований видих зі звуком, складом чи звуконаслідуванням [3, с. 12]. Якщо дитині тільки 3 роки і вона погано говорить, можна виконувати з нею вправи артикуляційної, дихальної та пальчикової гімнастики, і мовлення значно покращиться. Проте, якщо дитині вже 4 роки і вона неправильно вимовляє кілька звуків, слід звернутися до вчителя-логопеда. Очікування, що «ось-ось заговорить сам», зазвичай не виправдовуються. Пам’ятайте, що мовленнєві порушення легше попередити, аніж подолати. Консультації вчителя-логопеда, відвідування спеціального дошкільного закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення, систематичні заняття з дитиною в домашніх умовах допоможуть скоригувати наявні порушення звуковимови та відкриють дитині шлях до успішного навчання у школі [3, с. 20].

Отже, якщо приділяти час дитині, займатися з нею різноманітними вправами для покращення її мовлення, по-перше це буде гарно відображатися на дитині, вона буде краще розмовляти і буде впевненіше себе почувати, а по-друге таким чином ви ще будете проводити спільний час із дитинкою, це буде гарно впливати на її настрій та самопочуття, бо в дошкільному віці дитині дуже важливо, щоб поряд бути батьки, таким чином ви зможете побудувати цей зв’язок з дитиною. Важливо гратися з нею і в те що вона хоче, при цьому проговорювати що ви зараз робите, так дитина теж буде з вами розмовляти, а не грати мовчки. Якщо проводити з дитиною пальчикову гімнастику, то спочатку вона буде із цікавістю дивитись, намагатися повторювати рухи, а згодом буде разом з вами проговорювати і слова цієї гімнастики. В будь-якому випадку треба звернутися до спеціаліста, щоб вже він сказав що далі треба робити. Якщо ж ступінь важкості буде тяжкий, то треба буде ходити на заняття, але також надзвичайно важливо і займатися вдома, так буде ефективніше і результат буде швидше. Але головне пам’ятати, що кожна дитина індивідуальна. І якщо чиясь дитина заговорила в рік, а ваша ще не говорить в два роки, то це не значить що в неї порушення, просто в цьому випадку треба зрозуміти є проблема чи немає. Якщо у дитини гарно розвинені рефлекси (коли підносите їй іграшку, то вона її хапає), дрібна моторика, то в такому випадку треба просто більше з малюком розмовляти і використовувати пальчикову гімнастику, бо як казав Василь Олександрович Сухомлинський: «Розум у дитини знаходиться на кінчиках пальців». 

Список використаних джерел:

1. URL: https://bettertone.com.ua/uk/defekty-porushennia-movlennia/ (дата звернення 17.04.2024)

2. Трофименко Л.І. Особливості розвитку особистості дошкільників з мовленнєвими порушеннями. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України. С. 2-3. 

3. Рібцун Ю.В. Дитина з порушеннями мовленнєвого розвитку. Харків : Вид-во «Ранок», ВГ «Кенгуру», 2018. – 40 с. 

4. Рібцун Ю. Порушення мовлення у дітей. Видавництво Генеза. URL: https://geneza.ua/blog/porushennya-movlennya-u-ditey

________________________

Науковий керівник: Єфименко Людмила Миколаївна, доктор філософії (PhD), доцент кафедри теорії та методики дошкільної освіти, Харківський фаховий педагогічний коледж Комунального закладу "Харківська-гуманітарно педагогічна академія" Харківської обласної ради



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота