УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

25.04.2024 13:39

[4. Педагогические науки]

Автор: Одарченко Вероніка Ігорівна, кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри педагогіки, психології, початкової освіти та освітнього менеджменту, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради



Трансформація освітньої галузі спрямована на пошук і поглиблення методів модернізації змісту освіти з урахуванням світових тенденцій та унікальності розвитку національних соціально-економічних систем. Подальший розвиток реформ у сфері освіти неможливий без професійного управлінського супроводу з застосуванням сучасних інструментів освітнього менеджменту. Ефективне керівництво закладом освіти нового покоління вимагає використання продуктивних управлінських механізмів для впровадження принципово нових технологій, основою яких є індивідуально орієнтований та компетентнісний підхід до організації освітнього процесу.

Основними рисами сучасного освітнього менеджменту є демократичний тип управління, залучення співробітників до прийняття рішень, автономія у всіх аспектах, розвиток освітніх брендів, гнучка організаційна структура, спрямованість на задоволення потреб учасників освітнього процесу та громади, дотримання академічної доброчесності та свободи для педагогічних працівників, активна громадська участь у розвитку закладу освіти, спрямованість на надання якісних освітніх послуг і створення безпечного освітнього середовища з урахуванням індивідуальних потреб кожного здобувача вищої освіти.

Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, значно впливають на існуючу систему освіти. Нові ідеології та практики життєдіяльності сучасної школи формуються як соціально-педагогічна система, яка має на меті забезпечення сучасної якості освіти з урахуванням збереження її фундаментальності та відповідності актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства й держави [3].

Управління є силою, спрямованою на стимулювання активності людини шляхом створення оптимальних умов для розкриття та розвитку її творчого потенціалу. Тому, сучасний спеціаліст повинен орієнтуватися на різноманітність сучасних управлінських концепцій, вивчати та успішно застосовувати досягнення науки та педагогічного досвіду, організовувати творчу діяльність. У зв’язку з цим питання управління освітніми процесами є надзвичайно актуальними.

На думку А. Харківської «дидактичний аспект управління інноваційним  розвитком навчального процесу повинен ґрунтуватися на поглибленій науково-методологічній, теоретичній і загальнопрофесійній підготовці,  універсальності й широті знань фахівців» [7, С. 172-173]. 

Нові концепції управління, що передбачають системні зміни у змісті управлінської діяльності та технологіях управління, базуються на принципах теорій соціального управління, які є важливою складовою загальнолюдської культури. Напрямок розвитку сучасних освітніх тенденцій вимагає володіння працівником освіти основами управління, які є визначальною умовою успішності його педагогічної діяльності та, відповідно, освітнього процесу в цілому.

У контексті нашого дослідження виникає необхідність визначення змісту понять «управління», «управлінська діяльність».

Дослідники намагаються розкрити поняття «управління» через категорію «діяльність», «вплив» та «взаємодія».

1. В своїх дослідження вітчизняна науковці Г. Єльникова [2], О. Мармаза [5] звертають увагу, що управління має діяльнісну природу, оскільки функція означає виконання, здійснення, дію. За сучасними підходами, управління визначається як вид діяльності, що забезпечує оптимальне функціонування і розвиток систем, ефективне та продуктивне досягнення організацією її цілей та завдань. Проте, якщо управління є цілеспрямованою діяльністю людей, то воно може відбуватися або шляхом впливу однієї людини на іншу, або шляхом їх взаємодії.

2. Дослідник В. Марків [4, С.12-13], розкриває означену категорію через аналіз особливостей організації та управління освітнім процесом у закладі вищої освіти. 

3. Науковці (Г. Афанасьєва, К. Шевчук та ін.) управління як взаємодію суб’єктів визначають його як нерозривне сполучення змін суб’єктів, які впливають один на одного. Вважаємо доречним таке розуміння управління, бо воно відповідає реальній управлінській практиці та містить у собі важливу роль взаємодії між суб’єктами 

Згідно з логікою дослідження розглянемо поняття «управлінська діяльність». На сьогодні немає однозначного визначення поняття «управлінська діяльність». О. Мармаза визначає, що управлінська діяльність - це процес формування, ухвалення і втілення управлінських рішень. Це специфічний вид професійної діяльності, спрямований на покращення роботи людей за допомогою економічних, адміністративних, психологічних і педагогічних впливів. Кожен з цих впливів, враховуючи потреби, цінності, позиції і установки особистості, групи або колективу, направлений на стимулювання та активізацію діяльності, що сприяє підвищенню ефективності професійної роботи [6].

Загальна тенденція в управлінському стилі сьогодні виявляється у прагненні більш неформальних, демократичних, гнучких способів і методів управління. Це твердження особливо важливе для обґрунтування сутності освітнього менеджменту та конкретизації його функцій у процесі управління навчально-пізнавальною діяльністю.

Управлінська діяльність складається з багатьох внутрішньо взаємозалежних компонентів, кожному з яких відповідає низка взаємопов’язаних функцій, тобто спеціалізованих видів управлінської діяльності, які відрізняються однорідністю змісту та цільвою спрямованістю робіт, що виконуються (операцій).

Вчений Л. Даниленко визначає «управлінську діяльність» як інтегральну якість особистості, що має свою структуру, яка дозволяє управлінцю у найбільш ефективний спосіб здійснювати свою діяльність, а також саморозвиток і самовдосконалення як у системі підвищення кваліфікації, так і в процесі самостійної роботи [1]. 

Так, Т. Сорочан розглядає поняття «управлінська діяльність» як єдність психологічної, теоретичної і практичної готовності до керівництва відповідно до конкретних вимог і завдань [6]. 

І. Щербак під управлінською діяльністю розуміє властивість особистості, що полягає із професійних і загальнокультурних знань, аналітичних, організаційних, контрольних умінь, а також особистісних якостей, сформованість яких забезпечує готовність до розв’язання будь-якого роду управлінських завдань [8].

Таким чином, на основі проведеного контент-аналізу поняття «управлінська діяльність» у науковій літературі було з’ясовано, що воно може розглядатися як системне утворення, що визначається сукупністю таких компонентів: знання, необхідні для даної спеціальності або посади; уміння і навички, необхідні для успішного виконання функціонально-посадових обов’язків; професійні, ділові і особистісно значущі якості для більш повної реалізації власних сил, здібностей і можливостей у процесі діяльності; загальна культура, необхідна для формування гуманістичного світогляду, духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості; мотиваційна сфера професійної діяльності. 

За таких підходів зростання управлінської діяльності передбачає: входження в спеціальність; оволодіння нормами і способами управлінської діяльності і спілкування; підвищення кваліфікації; творчість як індивідуальний внесок у професійний досвід; формування мотиваційної сфери діяльності керівника. 

Література:

1. Даниленко Л., Карамушка Л. Освітній менеджмент : навч. посібник. Київ : Шкільний світ, 2003. 400 с.

2. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні: монографія. Київ : ДАККО, 2009. 303 с.

3. Крамчанін В. М. Управлінська культура керівників закладів освіти як психолого-педагогічний феномен. URL : http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp11/1/Kramchanin.pdf (дата звернення : 11.09.2023).

4. Марків В. М. Організація і управління навчальним процесом у ВНЗ : навчально-методичний посібник. Кривий Ріг : КПІ, 2013. 110 с. С.12-13.

5. Мармаза О. І. Менеджмент освітньої організації. Харків : ТОВ «Щедра садиба», 2017. 126 с.

6. Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності: теорія і практика : монографія. Луганськ : Знання, 2005. 384 с.

7. Харківська А. А. Дидактичний аспект управління інноваційним розвитком навчального процесу педагогічного ВНЗ. Scientific Notes of the Pedagogical Department, (26). С.171-184. URL: https://periodicals.karazin.ua/pedagogy/article/view/3603 (дата звернення: 20.04.2024).

8. Щербак І. М. Сучасні підходи до розуміння поняття освітнє середовище. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. Харків, 2012. С. 227-231.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота