СЛОВОЗМІНА ЧИСЛІВНИКА «ОДИН» В УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРКАХ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ (НА МАТЕРІАЛІ «СЛОВНИКА БУКОВИНСЬКИХ ГОВІРОК») - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СЛОВОЗМІНА ЧИСЛІВНИКА «ОДИН» В УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРКАХ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ (НА МАТЕРІАЛІ «СЛОВНИКА БУКОВИНСЬКИХ ГОВІРОК»)

25.10.2023 17:14

[8. Филологические науки]

Автор: Попович Наталія Михайлівна, кандидат філологічних наук, доцент, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича; Попович Юлія Олександрівна, кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича


Вивчення багатоаспектних явищ взаємодії літературної мови і територіальних діалектів є важливою проблемою сучасного мовознавства. В українській мові науковці виділяють такі діалектні одиниці: говірка, говір і діалект. Мінімальною ареальною системою визначають говірку. Чернівецька область належить до галицько-буковинського діалекту.

Вивчення живої народної мови є одним з найактуальніших завдань української мовознавчої науки і має першорядне значення. Багато цінного матеріалу дають  діалекти та говірки, які зберегли багато традиційних елементів. Приклади говірок є найкращим матеріалом для пояснення змін, що відбуваються на різних етапах розвитку мови. Помітний вплив на територію Північної Буковини мали й певні історичні умови, які не могли не вплинути на розвиток народної мови цієї території. Буковина – історична назва українських етнічних земель, розташованих між середньою течією Дністра та Карпатським хребтом у долинах верхньої течії ріки Пруту, а також Черемошу, Серету та Сучави. Сьогодні ця територія входить до складу України (Північна Буковина – Чернівецька область) та Румунії (Південна Буковина – повіти Сучавський та Ботошанський). 

У мовознавчому аспекті говірки Північної Буковини становлять значний науковий інтерес. Таку специфіку можна пояснити певними історичними та економічними умовами життя буковинців. 

Українські говірки Північної Буковини були предметом дослідження таких мовознавців, як К. Германа, В. Прокопенко, Ю. Карпенка, Н. Гуйванюк, Н.  Руснак, Н. Бабич, В. Бузинської, Л.  Ткач, І. Зінченко, К. Лук’янюка, Л.  Гажук-Котик та ін. Найгрунтовніше дослідження буковинських говірок належить К.  Ф.  Герману.

Важливу роль у діалектному мовленні буковинців відігравала і відіграє кількість, зокрема числівник один. Саме ця частина мови – об’єкт нашого  дослідження. Кількість в сучасній українській мові досліджували К.  Г.   Городенська, Г. П. Арполенко, Г. Х. Щербатюк, М. П. Івченко, Н.  М.  Попович та ін.. При аналізі числівників у буковинських говірках  дотримуємося поділу їх на кількісні та порядкові, хоч є різні погляди щодо порядкових числівників.

У буковинських говірках існує чимало відмінностей не тільки у фонетичному плані, а й у словозміні. 

У сучасній літературній мові є тільки одна форма простого числівника один, де початковою літерою є літера о. Проте у досліджених говірках наявні різні варіанти використання цього числівника. Загалом числівник один у називному відмінку однини має п'ять фонетичних варіантів: о'ден, о'дин, і'ден, jі'ден, во'ден. Форма о'ден найбільш поширена. Її використання зафіксовано у Заставнівському та Кіцманському районах: Поки довезла з міста в автобузі помідори, то зробивси чисто о'ден фляк – підут уже на томат (Лужани Кіцманський) [7, с. 595]. Форма о'дин є літературною нормою, але у буковинських говірках вона менш поширена: У надвірних дверях о'дин тафиль пук, бо дужи дериво ссохлоси на сонци (Горбівці Глибоцький) [7, с. 540]. У Кельменецькому районі зафіксована інша форма числівника о'дин з початковим [і]: І'ден год оресе в розгін, а другий – до складу (Росошани Кельменецький) [7, с. 494]. Варіант jі'ден фіксований як паралельна форма у говірці с. Лукачівка Кельменецького району: Шо старе, шо мале, jі'ден розум [7, с. 177] та у говірці с. Звенячин Заставнівського району: Чогос jі'ден клюпак тріс, траба новий робити [7, с. 211]. У Сторожинецькому, Кельменецькому, Хотинському та Новоселицькому районах простежується вживання форми з приставним приголосним [в] – во'ден: Спериду лишивса во'ден верьхний зуб, і то язиком хилитаю єго (Рідківці Новоселицький) [7, с. 611].

Форма jід'ного зафіксована тільки у с. Коболчин Сокирянського району: Тетя вчера губ приніс, а гриба jід'ного не знайшов [7, с. 77]. 

Називний відмінок однини жіночого роду представлений такими формами: од'на, jед'на, вод'на, які поширені майже в усіх районах Чернівецької області. Форма од'на, що є літературною фіксується тільки у шести районах. Найбільше вона використовується у Хотинському районі: В кого є дівок сім, то й є долі усім. А в мени од'на, та й та незгідна (Атаки) [7, с. 328]. У Заставнівському, Кіцманському та Кельменецькому районах зафіксована форма jед'на: От ти кукавица jед'на (Заставна) [7, с. 238]. Тільки у Сокирянському, Сторожинецькому, Хотинському, Кіцманському та Новоселицькому районах фіксується форма вод'на з приставним [в]: Уже вод'на курка заквокаласа (Ломачинці Сокирянський) [7, с. 132].

Родовий відмінок однини жіночого роду представлений чотирма формами: од'ноj, од'ноjі, jід'ноjі, вод'ноjі. Форма од'ноjі є найбільш поширеною і фіксується у Кіцманському районі: Ти гадаїш, шо тому ляґунови од'ноjі порції горівки доста? (Брусниця) [7, с. 258]. Форма од'ноj фіксована тільки у говірці с.  Оршівці Кіцманського району: Пирид Виликодним од'ноj днини йдут до сповіди, а другой – до закону [7, с. 132]. У с. Комарів Кельменецького району зафіксований варіант jід'ноjі: Треба мині пісти дес у сило до jід'ноjі жінки [7, с.  425]. Це пояснюється впливом наддністрянських говірок на буковинські, в яких присутній протетичний [j]. Фонетичний варіант вод'ноjі зафіксований у Заставнівському: Такого бахура маї пажористого, що вод'ноjі мамалигі йму мало (Ржавинці) [7, с. 376] та Хотинському районах: А наш сусід жиє без вод'ноjі лехкі (Грозинці) [7, с. 255].

У давальному відмінку однини жіночого роду зафіксовано коротку форму од'ні та од'ніj у с. Веренчанка Заставнівського району: Я лиш ї од'ні сказала, а вона уже розтарабанила по усім силі [7, с. 464] та с. Вербівці: Мині од'ніj і хорімців доста [7, с. 614].

Орудний відмінок однини характеризується формою од'нов: Мій сусід мав фузію з од'нов люфов (Старосілля Кіцманський) [7, с. 604].

Місцевий відмінок однини жіночого роду представлений трьома варіантами: (на) jід'ні, вод'ні, од'ні. Тільки у населеному пункті Слобода Новоселицького району фіксується форма (на) jід'ні: Стоїть собі дика баба у воді на jід'ні нозі і лови рибу [7, с. 20]. Варіант (на) вод'ні засвідчується у с.  Чорнівка Новоселицького району: Зразу я їхав на вод'ні лидві, а типер навчивси на двох [7, с. 258]. Форма од'ні використовується у с. Білівці Хотинського району: Всі діти, як діти, а цей тупак навіть ни можи пальці на од'ні руці порахувати [7, с. 555].

Форма середнього роду числівника о'дин у називному відмінку має такі варіанти, як: од'но, од'ноj. Форма од'но зафіксована у більшості буковинських говірок, а саме: Усі йдут на жнива, лиш у городні бригаді од'но звіно лишаїса (Зелена Кельменецький) [7, с. 156]. Варіант од'ноj використовується тільки у с.  Старий Вовчинець Глибоцького району: Али то біда, як чоловік загонистий: ти йму од'ноj, а він тобі другой, ти йму сіло, а він тобі впало [7, с. 128].

У родовому відмінку середнього роду зафіксовано одну форму числівника о'дин – од'ного. Цей варіант у досліджених джерелах вживається тільки у с. Сербичани Сокирянського району: Скапав від од'ного лиха, то на тобі други [7, с. 491]. 

Давальний, орудний відмінки середнього роду в досліджених джерелах не виявлені.

Отже, числівник один у буковинських говірках має свої особливості, які є цінним скарбом для дослідження української мови. Ця лексема має розгалужену систему відмінювання та слововживання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Арполенко Г. П., Городенська К. Г., Щербатюк Г. Х Числівник української мови. К.: Наукова думка, 1980. 239 с.

2. Бевзенко С. П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 246 с.

3. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Акад.  граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред.  І.  Вихованця. К.: «Пульсари», 2004. 400 с.

4. Герман К. Ф. Атлас українських говірок Північної Буковини: Фонетика. Фонологія. Чернівці: Час, 1995. Т1. 410 с.

5. Герман К. Ф. Атлас українських говірок Північної Буковини: Словозміна. Службові слова. Чернівці: Прут, 1998. Т2. 216 с.

6. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія / за ред. К. Г. Городенської. К., 2017. 752 с. 

7. Словник буковинських говірок / за ред. Н. В. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. 688 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота