ЩОДО ДЕЯКИХ ПРАВИЛ ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПРИСЯЖНИХ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО ДЕЯКИХ ПРАВИЛ ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПРИСЯЖНИХ

06.03.2014 01:43

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Карпов Никифор Семенович, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, Щерба Вікторія Миколаївна, здобувач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ


У ч. 3 ст. 31 КПК України визначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Порядок провадження в суді присяжних регулюється параграфом 2 глави 30 цього Кодексу. Наведемо декілька прикладів здійснення судочинства судом присяжних.

Перше в Україні судове засідання суду присяжних було проведено в Личаківському районному суді м. Львова. Відбувся розгляд кримінального провадження щодо громадянина Марокко Б., якого звинувачували у вбивстві лікаря-травматолога Ф. [1, с. 4]. Суди присяжних також здійснювали кримінальне провадження у Луганській, Чернігівській, Рівненській, Волинській та деяких інших областях. У більшості випадків ухвалювались обвинувальні вироки, якими обвинувачені засуджувались до 15 років позбавлення волі або до довічного позбавлення волі.

Разом з тим є один приклад ухвалення виправдувального вироку судом присяжних. Його ухвалив районний суд м. Суми щодо громадянина, який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України. Суд присяжних, проаналізувавши свідчення обвинуваченого, зазначив, що вони є суперечливими, не конкретними та не послідовними, у зв’язку з чим виникає сумнів щодо їх добровільності. Вони не збіглися з висновками судово-медичної експертизи. Виникла плутанина з речовими доказами. Додалась ще й низка процесуальних порушень під час затримання особи. Також присяжні дійшли висновку, що явка з повинною була написана під диктовку працівників правоохоронних органів [2, с. 10].

На розгляд заслуговує одне із правил порядку кримінального провадження в суді присяжних, яке закріплене у ч. 3 ст. 383 КПК України. Це правило визначає, що усі питання, пов’язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого ч. 3 ст. 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.

Зі змісту цього правила випливає, що ухвалюючи вирок, професійні судді та присяжні повинні спільно вирішити такі питання: – чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; – чи містить це діяння склад кримінального правопорушення; – чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; – чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; – чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинуваченого, і які саме; – яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; – чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; – чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; – чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого ч. 2 ст. 94 КК України; – чи слід у випадках, передбачених ст. 96 КК України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування; – що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; – на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; – як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення вказані питання, проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім (ч.ч. 1, 2 ст. 391 КПК України).

З викладеного можна дійти висновку, що передбачений КПК України суд присяжних – це не суд присяжних у його класичному розумінні. У юридичній літературі переважно критично оцінюється правило ч. 3 ст. 383 цього Кодексу, згідно з якою усі питання, пов’язані з судовим розглядом, судді і присяжні вирішують спільно.

Так, наприклад, В. М. Тертишник пише, що «самостійного рішення (вердикту) присяжні, за такої концепції, не приймають, а отже – практично не відповідають ні за долю справи, ні за свої рішення. Пропонуючи ж їм спільно з суддями вирішувати всі питання судочинства законодавець торує шлях до колективної безвідповідальності як самих присяжних, так і судів-професіоналів, котрі, за таких умов, свої помилки і зловживання можуть «списувати» на недосвідчених присяжних. Такі присяжні можуть легко стати ширмою судового безглуздя» [3, с. 145]. Проігнорований «вітчизняний і міжнародний досвід діяльності суду присяжних, а запроваджений, – зазначає науковець, – не маючий аналогів у світі новий суд у складі двох професійних суддів і трьох присяжних, які разом розв’язують усі питання справи без окремого вердикту суду присяжних» [4, с. 259].

Т. В. Омельченко відмічає, що суд присяжних, про існування якого йдеться у КПК, за формою таким не є. «Народне представництво у кримінальному провадженні у складі однієї з суддями колегії – називається судом шеффенів, аналог інституту народних засідателів радянського періоду, але ніяк не суд присяжних» [5, с. 122].

В. В. Чернєй наголошує на тому, що передбачене КПК України провадження у суді присяжних не відповідає класичній моделі суду присяжних. Потрібно так врегулювати порядок кримінального провадження, щоб присяжні самостійно давали відповідь на основне запитання, чи винен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення. Якщо так, професійний суддя має вирішити усі інші питання, передбачені ст. 368 КПК України, ухвалити обвинувальний вирок і призначити обвинуваченому покарання [6, с. 6-7].

Т. Є. Леоненко, досліджуючи правило ч. 3 ст. 383 КПК України, зазначає, що у «даному випадку виникає логічне запитання, якщо присяжні приймають спільні рішення з професійними суддями, чи можемо ми назвати «суд присяжних» за КПК України повноцінним, з юридичного боку, інститутом?» [7, с. 65]. «На наш погляд, – продовжує науковець, – вітчизняний інститут присяжних є за формою і за змістом аналогом інституту народних засідателів у кримінальному судочинстві, який було скасовано Верховною Радою України Законом України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо участі народних засідателів» від 19.05.2011 р. …» [7, с. 65].

Нами поділяється пропозиція В. М. Тертишника [8, с. 276-277], що суд присяжних має відроджуватись у класичній його моделі. Особливості цієї моделі такі: – поділ судової влади на два відносно самостійні інститути – суд присяжних та професійний суддя; - відокремлення питання про винність (його вирішують присяжні у вердикті) від питання про покарання (його вирішує суддя у вироку).




Література:

1. Серов И. В суде присяжних боятся емоций / И. Серов // Сегодня. – 3 мая. – 2013. – С. 4.

2. Теньков С. Як працюють в Україні суди присяжних / С. Теньков // Юридичний вісник України. – 2014. – № 52. – С. 10.

3. Тертишник В. М. Суд присяжних за новим КПК України / В. М. Тертишник // Кримінальне провадження : новації процесуальної теорії та криміналістичної практики : новації процесуальної теорії та криміналістичної практики : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 квітня 2013 р., м. Сімферополь). – Сімферополь : ДІАЙАІ, Таврійський нац. ун-т імені В. І. Вернадського, 2013. – С. 145-146.

4. Тертишник В. М. Концептуальні проблеми кримінального процесу сьогодні / В. М. Тертишник // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання досудового розслідування слідчими органів внутрішніх справ : проблеми теорії та практики» (18-19 квітня 2013 р. м. Дніпропетровськ). – К. : Хай-Тек Прес, 2013. – С. 225-261.

5. Омельченко Т. В. Теоретические аспекты судебно-следственной практики по Уголовному процессуальному кодексу Украины / Т. В. Омельченко // Кримінальне провадження : новації процесуальної теорії та криміналістичної практики : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 квітня 2013 р., м. Сімферополь). – Сімферополь : ДІАЙАІ, Таврійський нац. ун-т імені В. І. Вернадського, 2013. – С. 121-123.

6. Chernyey V. V. Proceedings at the jury trial / V. V. Chernyey // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 3-7.

7. Леоненко Т. Є. Організаційно-правові проблеми функціонування суду присяжних за новим кримінальним процесуальним законодавством України / Т. Є. Леоненко // Кримінальний процесуальний кодекс України : перші проблеми та здобутки : матер. кругл. столу 20 листопада 2013 р. / за ред. В. М. Огаренка та ін. – Запоріжжя : КПУ, 2013. – С. 65-67.

8. Тертишник В. М. Суд присяжних : ростки і суть ідеї та її мімікрія при реформуванні кримінального судочинства України / В. М. Тертишник // Право України. – 2012. – № 7. – С. 274-278.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота