ОСОБИСТІ ПРАВА ЛЮДИНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОСОБИСТІ ПРАВА ЛЮДИНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

14.05.2014 20:07

[Section 2. Constitutional law. Constitutional judicial law. International law]

Author: Мухіна Крістіна Володимирівна, студентка Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого


Особисті (громадянські) права і свободи – права, які покликані забезпечувати свободу і автономію індивіда як члена громадянського суспільства, його юридичну захищеність від будь-якого незаконного втручання.

Вони належать до першого покоління прав людини, вони сягають ще витоків конституціоналізму. Були закріплені в конституційних актах та конституціях в перебігу буржуазних революцій.

Відповідно до ст.1 Загальної декларації прав людини всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства. Особисті права і свободи є загальновизнаними в усьому світі і закріплені, окрім Загальної декларації прав людини, у Міжнародному пакті про захист громадянського і політичного права, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейському соціальному стандарті та ін.[1].

Відповідно до міжнародних стандартів Конституцією України передбачено такі особисті права: невід’ємне право на життя (ст.27), право на повагу до його особистості (ст.28), право на свободу та особисту недоторканність (ст.29), право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34), право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35) та ін. Згідно із ст.22 Конституції України цей перелік не є вичерпним. [2].

Особисті права і свободи надаються людині як фізичній особі незалежно від того, чи є вона громадянином певної країни. Західна теорія часто розглядає цю категорію прав і свобод як природні, даровані людині не державою, а природою або Богом. Обов’язком сучасної держави є захист особистих прав. 

Права людини в Україні виступили та продовжують виступати свого роду заручниками складних процесів державотворення, об'єктом системних політичних спекуляцій з боку практично усіх політичних сил, що в значній мірі, в суспільній свідомості, нівелювало й саму цінність прав людини.

На сучасному етапі розвитку України і суспільства проблема забезпечення прав і свобод людини набуває особливого значення. Це пов’язано з розбіжностями у теоретичній та практичній площинах. Існуючий розрив між проголошеними в Конституції правами і свободами людини, а також закріпленими в ній гарантіями цих прав і свобод, та повсякденною практикою їх реалізації і захисту можна пояснити тим, що головні передумови ефективного забезпечення прав і свобод людини, якими є вільне громадянське суспільство і демократична правова соціальна держава, ще не склалися.

Аналізуючи історичний досвід минулого і сучасну практику забезпечення прав і свобод людини, можна говорити про необхідність комплексного і системного втілення в життя основних засад громадянського суспільства з одночасним впровадженням в практику найважливіших положень правової держави в Україні. Тільки подолавши всі труднощі становлення правової державності і створення основ вільного громадянського суспільства можна підійти до реального розв'язання проблеми забезпечення прав і свобод особи в Україні.

Отже, враховуючи все вищесказане можна зробити висновок: за своєю значимістю особисті права і свободи, безперечно, займають провідне місце в системі прав і свобод людини і громадянина. Вони очолюють список прав і свобод людини і громадянина, а також є невідчужуваними та довічними. Дані права та свободи (особисті) спрямовані в першу чергу на такий найважливіший аспект людського існування як саме життя, недоторканність особи і житла. Саме особисті права і свободи дані людині з самого народження і до кінця життя. Для володіння цими правами не потрібно мати громадянство якоїсь конкретної країни. Необхідною умовою дотримання прав і свобод людини і громадянина є положення, при якому всі органи державної влади здійснюють  захист прав і свобод людини і громадянина, охорону державного суверенітету. 




Джерела:

1. Загальна декларація прав людини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015

2. Конституція України. - К.: Преса України, 2004р. - 12с.

______________________________

Науковий керівник - Полховська Інна Костянтинівна - к.ю.н., доцент кафедри теорії права і конституційного права.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота