ДИХОТОМІЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ЯК СУБ'ЄКТА ЗВЕРНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДИХОТОМІЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ЯК СУБ'ЄКТА ЗВЕРНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

25.02.2015 13:44

[Section 5. Administrative law. Administrative judicial law. Customs and tax law. Municipal law]

Author: Поплавський Володимир Юрійович, заступник голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду


На сьогоднішній день в доктрині адміністративного права державний службовець визначається як особа, яка здійснює професійну діяльність, займаючи посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань та функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів [1, с. 134]. Щодо цієї роботи визначальними ознаками державного службовця можна вважати, зокрема, наступні: професійна діяльність щодо практичного виконання завдань та функцій держави; виконання державних/державно-владних повноважень [1, с. 134]. 

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі - КАС України) [2], спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Судова практика свідчить, що практично в усіх випадках ініціатором таких спорів виступають державні службовці. Таким чином, слід констатувати усталеність визнання адміністративними судами права державного службовця на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав у відносинах державної служби. 

Водночас, державний службовець має право на звернення до адміністративного суду не тільки в цьому випадку. Так, КАС України передбачено численні випадки звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень. І хоча практично в усіх випадках суб’єктом звернення виступає конкретний державний орган, а не державний службовець цього органу, але фактично звертається саме службовець (крім випадків, коли від імені органу діє представник за довіреністю, що не є працівником такого органу). 

Досліджуючи правову природу вказаних прав, що захищаються адміністративним судом, слід вказати про їх принципову відмінність. Право на звернення до адміністративного суду з метою захисту своїх прав у відносинах державної служби обумовлене поєднанням у статусі державного службовця як загального, так і спеціального статусу фізичної особи [3, с. 59-60], а отже в значній мірі має приватну природу. Вказане додатково підтверджується наданням у судовій практиці державним службовцям як позивачам таких же гарантій, як і фізичним особам на загальних підставах, зокрема застосуванням ч. 2 ст. 71 КАС України при вирішенні спорів про оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень-роботодавців щодо них. Право ж на звернення до суду державного службовця як представника суб’єкта владних повноважень зумовлено необхідністю законодавчого забезпечення виконання його повноважень, а отже, має публічно-правове підґрунтя. 

Можливість реалізації фізичною особою різних за своєю природою прав не викликає сумнівів. Разом із тим, увагу привертає реалізація таких різних за своєю правовою природою прав за правилами однією судової юрисдикції, яка до того ж носить спеціалізований характер. 

В юридичній літературі віднесення спорів, що виникають з публічної служби до юрисдикції адміністративних судів пояснюється специфікою самої адміністративної діяльності суб’єктів владних повноважень, врегулюванням такої діяльності нормами конституційного та адміністративного права [4, с. 89]. Не викликає сумнівів існування зазначених особливостей адміністративної діяльності. Враховуючи це, а також наведені вище загальні ознаки державного службовця, незаперечним постає висновок, що відносини конкретного державного службовця із своїм роботодавцем мають в значній мірі публічно-правову природу, адже такий службовець особисто виконує державні функцій в межах своєї компетенції. Державний службовець, займаючи посаду, є невід’ємною частиною апарату держави [3, с. 157]. Разом із тим, уявляється, що передчасним є поширення вказаних міркувань на такі категорії державних службовців, як допоміжний персонал та спеціалісти [5, с. 109]. Вони, хоча й належать до категорії державних службовців, але не здійснюють безпосередньо вказаних державних/державно-владних функцій. Тому актуальним уявляється постановка питання щодо виключення спорів з приводу прийняття, проходження, звільнення з публічної служби таких осіб з юрисдикції адміністративних судів. 




Література:

1. Ківалов С.В. Публічна служба в Україні: підруч. / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. — О.: Фенікс, 2011. — 688 с. 

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV: за станом на 15 квіт. 2014 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — № 32 (26.08.2005). — Ст. 1918 (із змінами). 

3. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: підруч. / Скакун О. Ф. — К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. — 520 с. 

4. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / за заг. ред. І.Х. Темкіжева (кер. авт. кол.). — К.: Юрінком Інтер, 2012 р. — 720 с. 

5. Адміністративне право : підручник / Ю. П. Битяк (кер. авт.кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2010. — 624 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота