ТРАНСАКЦІЙНІ ВИТРАТИ КОРПОРАЦІЙ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ТРАНСАКЦІЙНІ ВИТРАТИ КОРПОРАЦІЙ

04.10.2016 12:18

[Section 1. Economy, organization and administration of enterprises, branches and complexes]

Author: Рябокінь Тарас Васильович, старший викладач кафедри економічної теорії, Університет Державної фіскальної служби України


У звичайному вживанні трансакція (лат. тransactio) – це угода, операція. Поняття «трансакція» було введено в економіку Дж. Р. Коммонсом. Для нього трансакція - це відчуження й придбання індивідами прав майбутньої власності на матеріальні  об'єкти. У класифікації трансакцій вчений виділяє:  трансакції торгові (обмін правами власності на основі добровільної згоди сторін); трансакції раціонування (складання бюджетів різних рівнів відповідними органами, рішення арбітражних судів, за допомогою яких розподіляється багатство); трансакції управління (така взаємодія, коли право приймати рішення належить тільки одній стороні). 

Трансакційні витрати – це витрати, що виникають при здійсненні трансакцій. Вони складаються з витрат ресурсів і витрат часу на здійснення угоди, а також із втрат, що  виникають внаслідок того,  що була укладена неповна або неефективна угода. Часом трансакційні витрати є настільки великими, що вони перешкоджають укладенню угоди, тому їх взагалі не вдається виявити. 

Учений-економіст, який ігнорує існування трансакційних витрат, зіткнеться з такими ж труднощами при поясненні поведінки економічних агентів. Він не зможе дати  відповіді на дуже багато важливих питань. Він не зможе, наприклад, пояснити, чому протягом тривалого  часу в деяких країнах існують інституційні структури, які сприяють збереженню бідності й відсталості. Вчений-економіст не зможе пояснити, чому виникають нестандартні моделі економічної організації: вертикальна інтеграція, франчайзинг і т.д. Він не зможе зрозуміти, як функціонує економічна система, проаналізувати всі важливі проблеми й одержати основу для вироблення рекомендацій у сфері економічної політики [1]. 

Сучасна неоінститціональна теорія стверджує, що трансакційні витрати властиві всім механізмам координації (ринок, фірма (організація), держава) і виділяє, відповідно, наступні види трансакційних витрат:

- витрати використання ринкового механізму координації діяльності людей - ринкові трансакційні витрати;

- витрати всередині фірми – управлінські або бюрократичні витрати; ці витрати виникають тоді, коли керуючий користується правом давати команди всередині організації;

- політичні трансакційні витрати – це витрати використання механізму держави, тобто витрати, пов'язані зі створенням і підтримкою інституціональних рамок суспільства (витрати створення законів, підтримання механізмів захисту правил, встановлених державою, і т.ін.)[2, c.95].

Для всіх цих видів витрат можна виділити: 

1) «постійні» трансакційні витрати, тобто специфічні інвестиції у створенні даного інституційного устрою;

2) «змінні» трансакційні витрати, тобто витрати, величина яких залежить від кількості угод або їх обсягу.

При всіх відомих характеристиках трансакційних витрат значну проблему створює практично повна відсутність обгрунтованих методів їх виділення і вимірювання. З точки зору практичних потреб витоки проблеми частково лежать в непристосованості системи бухгалтерського обліку і управлінського контролю до відображення операцій, пов'язаних з виникненням витрат власне трансакційного харктеру. В той же час поширена точка зору про те, що трансакційні витарти включені у собівртість продукції, тому основним завданням є визначення способу поділу всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг, робіт) на трансформаційні і трансакційні.

Разом з тим необхідно виходити з того, що трансакційні витрати корпорації обумовлені невизначеністю, викликаною дією ринкових сил, а також зменшенням доходу від підприємницької діяльності. Тому є підстави стверджувати, що джерелами трансакційних витрат є: втрачені вигоди, втрати, збитки, що в сукупності зменшують інвестиційний потенціал корпорації; витрати, що приводять до підвищення трансформаційних витрат, а також загальні інформаційні витрати.

Можна запропонувати наступний порядок розрахунку загального обсягу трансакційних витрат корпоративною організацією:

Загальний обсяг трансакційних витрат = 

різниця між обсягом прибутку організації при використанні всіх факторів виробництва з максимальною продуктивністю і фактично отриманим прибутком у звітному періоді;

+ різниця між чистим прибутком від реалізації продукції, яку корпорація могла б отримати, якби вся продукція була продана за найвигіднішими контрактними цінами і фактичним прибутком від реалізації продукції (послуг) у звітному періоді;

+ сума всіх витрат, які несе корпорація, щоб заявити про себе на ринку або розширити свою присутність на ринку (витрати на рекламу, оплата послуг зв'язку тощо), а також зробити найвигідніший вибір на ринку факторів виробництва;

+ витрати опортуністичної поведінки агентів ринку є сумою прямих збитків і втрат, які несе корпорація у зв'язку з невиконанням фінансових зобов'язань як контрагетів, так і власних.




Список використаної літератури:

1.Одинцова М.И. Институциональная экономика. М.: ГУ-ВШЭ, 2009. – С.71.

2. Ткач А.А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія: Навч.посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С.95.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота