ПІДКУП ЯК КОРУПЦІЙНИЙ ЗЛОЧИН - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПІДКУП ЯК КОРУПЦІЙНИЙ ЗЛОЧИН

13.03.2017 15:18

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Бєляй Владислав Олегович, студент 5 курсу, 22 групи Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого м.Харків



Проблеми, пов’язані з кримінальною відповідальністю за всі без винятку корупційні правопорушення, мають багато дискусійних або узагалі недосліджених теоретичних аспектів, вони подекуди не чітко регламентовані в нормах чинного законодавства, або ж правове регулювання відповідних положень не відповідає сучасним вимогам. Але не викликає заперечень той факт, що кримінальна відповідальність за корупційні правопорушення є обов'язковою умовою переходу до стандартів правової держави. 

Підкуп є найбільш типовою й поширеною формою корупційної поведінки в Україні. Встановлення кримінальної відповідальності за підкуп пов’язане з довгим шляхом імплементації міжнародних конвенцій та гармонізації національного законодавства із європейським у сфері протидії корупції, а саме: Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи, Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, а також Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи. Але така імплементація здійснена не повністю, що інколи ускладнює практику застосування відповідних антикорупційних норм кримінального законодавства України. [1, c. 301].

У чинному кримінальному законодавстві України немає чіткого термінологічного визначення поняття підкупу. У Кримінальному кодексі України містяться статті, нормами яких встановлена кримінальна відповідальність за підкуп службової особи юридичної особи приватного права (ст.368-3), особи, яка надає публічні послуги (ст.368-4), працівника підприємства, установи чи організації (ст.354), провокація підкупу (ст.370). Зіставляючи відповідні норми кримінального законодавства України зі статтями 368, 369 КК, доцільно зауважити на непослідовності законодавця щодо відображення підкупу у кримінальному законодавстві України. 

До прийняття Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» у КК України (статті 368, 369) використовувалось поняття «хабар», що не відповідає в повній мірі поняттю «неправомірна вигода», зазначеному у Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією. При цьому пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», передбачалось, що предмет хабара має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо). Послуги, пільги і переваги, які не мають майнового характеру (похвальні характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), предметом хабара не визнавалися.

В той час, як новим Законом визначено, що під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Таким чином, поняття «хабар» та «неправомірна вигода» відрізняються між собою тим, що хабар – це незаконна винагорода, яка має виключно матеріальний характер, а неправомірна вигода може бути як матеріальною, так і нематеріальною (переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи тощо). Відтак  на сьогодні у диспозиціях статей 368, 369 КК України термін «підкуп» до цих пір не використовується.

Також відповідні форми підкупу службової особи юридичної особи публічного права містяться у двох різних статтях КК на відміну від аналогічних положень кримінального законодавства щодо інших статей, нормами яких встановлена  кримінальна відповідальність за підкуп(ст.368-3, ст.368-4, ст.354, ст.370). Отже, для однозначного використання юридичної термінології, зокрема, у назві відповідних статей Особливої частини КК, пропонується статті 368, 369 КК України об’єднати, сконструювавши відтак одну статтю «Підкуп службової особи юридичної особи публічного права» [2].

Розглядаючи об’єктивну сторону підкупу, як кримінально-караного діяння, остання може виражатись у одній із таких форм: 1) прийняття пропозиції неправомірної вигоди спеціальним суб’єктом кримінальної відповідальності за підкуп; 2) прийняття обіцянки неправомірної вигоди спеціальним суб’єктом кримінальної відповідальності за підкуп; 3) одержання неправомірної вигоди спеціальним суб’єктом кримінальної відповідальності за підкуп для себе або для третьої особи; 4) пропозиція спеціальному суб’єкту кримінальної відповідальності за підкуп надати йому (їй) або третій особі неправомірну вигоду; 5) обіцянка спеціальному суб’єкту кримінальної відповідальності за підкуп надати йому (їй) або третій особі неправомірну вигоду; 6) надання неправомірної вигоди суб’єкту кримінальної відповідальності або третій особі неправомірної вигоди; 7) прохання спеціального суб’єкта кримінальної відповідальності за підкуп надати неправомірну вигоду для себе чи третьої особи. Предметом підкупу є неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. [3]

Водночас наведені діяння можна вважати підкупом лише за умови, якщо спеціальний суб’єкт (в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду або в інтересах третьої особи) вчинить будь-яку дію чи утримається від її вчинення з використанням наданої йому (їй) влади або службового становища чи повноважень, або ж становища, яке особа займає на підприємстві, в установі чи організації.[4]

Отже, зіставляючи норми кримінального законодавства України, можна узагальнити, що з об’єктивної сторони поняття підкупу як кримінально-караного діяння належно уніфіковане, а його законодавча дефініція не містить істотних розбіжностей у приватному та публічному секторах а тому не лише відповідає нормам базових міжнародних антикорупційних конвенцій, але й вимогам законодавчої техніки щодо конструювання диспозицій кримінально-правових норм. Але все ж таки необхідно усунути певні недоліки, пов’язані з неоднозначним відображенням підкупу в окремих нормах кримінального законодавства України, що сприятиме поліпшенню якості кримінально-правових засобів запобігання та протидії підкупу як найбільш поширеному корупційному правопорушенню у нашій державі.




Література:

1. Загиней (Тростюк) З. А. Особливості конструювання законодавчих дефініцій кримінально-правових понять як засобу офіційного тлумачення / З. А. Загиней (Тростюк) // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 2. – С. 301–304.

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. (редакція від 05.01.2017) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14;

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України: Закон України від 26.04.2015 [Електронний ресурс] : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1261-18

4. Підкуп за кримінальним законодавством України / Ю. А. Коміссарчук, С. В. Якимова // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія юридична. – 2014. – Вип. 4. – 230-240 с.р. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvlduvs_2014_4_26;


______________________

Науковий керівник: Демидова Людмила Миколаївна, доктор юридичних наук, професор, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота