СПІРНІ ПИТАННЯ ЩОДО ТЛУМАЧЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ СПІВУЧАСТІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СПІРНІ ПИТАННЯ ЩОДО ТЛУМАЧЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ СПІВУЧАСТІ

27.04.2017 12:15

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Ільїна Оксана Валеріївна, кандидат юридичних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Ознака “вчинення злочину організованою групою” позначає один із різновидів співучасті особливого роду. Слід відзначити, що такий різновид співучасті особливого роду як організована група був відомий ще дореволюційному кримінальному праву. Так, М.С. Таганцев зазначав, що “попередня змова може стосуватися як одного, так і кількох злочинних діянь;.. останні випадки були виокремлені в особливий вид співучасті – зграю, яка і до сьогодні зберегла своє самостійне місце і в законодавстві, і в доктрині, хоча у визначенні зграї помічаються суттєві розбіжності”[1, с.580]. Пізніше він був збережений у радянському кримінальному праві  (про що свідчить Указ Президії ВР СРСР від 4 липня 1947 р. «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного та громадського майна», у даному нормативному акті було запроваджено кримінальну відповідальність за вчинення розкрадань організованою групою (зграєю)) і зараз існує в чинному кримінальному законодавстві та сучасній кримінально-правовій науці. Варто, однак, відзначити, що в кримінально-правовій теорії у різний час висловлювались погляди щодо недоцільності існування в кримінальному законі такої обтяжуючої обставини як «вчинення злочину організованою групою», зокрема,  про це писали Гаскин С.С., Жаровська Г.П. [2, с.74; 3, с.11].  Ряд вчених, не заперечуючи проти існування ознаки “вчинення злочину організованою групою”, водночас висловлювали критичні зауваження щодо формулювання ч. 3 ст. 28 КК, зокрема, Коляда П.В., Пасенюк О.М., Єфремов С. О. [4, с.15; 5, с.18; 6, с.97].

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК 2001 р. “злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи”. Таким чином у ч. 3 ст. 28 КК відображені як особливості вчинення злочину організованою групою, так і особливості самої організованої групи. Особливості вчинення злочину організованою групою полягають у тому, що: “а) злочин повинен визнаватись вчиненим організованою групою і тоді, коли діяльність такої групи була припинена (зупинена) на стадії готування до злочину; таким чином, готування до злочину, вчинене організованою групою, наявне, якщо організована група вже створена, але жодний з її учасників ще не вчинив діяння (частину діяння), яке передбачене у відповідному юридичному складі закінченого злочину як обов'язковий компонент його об'єктивної сторони; б) злочин повинен визнаватись вчиненим організованою групою і тоді, коли його готування здійснила організована група, а саме діяння, яке передбачене як обов'язковий елемент об'єктивної сторони у відповідному юридичному складі закінченого злочину, було виконано за відсутності ознак, що характеризують організовану групу (наприклад, не трьома, а одним чи двома її учасниками); в) для визнання злочину вчиненим організованою групою не має значення, яке конкретне діяння було вичинене кожним із учасників такої групи; в даному разі достатньо, щоб у готуванні, замаху на злочин чи вчиненні закінченого злочину “брали участь” не менше трьох учасників”[7,  c.56].  Що стосується ознак самої організованої групи, які визначені в ч. 3 ст. 28 КК, то, очевидно, слід погодитись з виділенням таких ознак: а) кількісний склад групи – в ній має бути не менше трьох учасників (членів); б) стійкість групи (об'єднання); перш за все ця ознака пов'язується з тривалістю існування групи, і як правило, з стабільністю її складу; в) специфічна мета групи (об'єднання) – вчинення не менше двох злочинів; г) наявність єдиного плану щодо вчинення зазначених вище злочинів; д) розподіл функцій учасників групи для досягнення (реалізації) єдиного плану вчинення злочинів; е) поінформованість усіх учасників групи про наявність єдиного плану вчинення злочинів [8, с.121]. Варто звернути увагу, що визначення організованої групи міститься в основних правозастосвчих орієнтирах, якими є постанови Пленуму Верховного Суду.

У постанові  Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” окремі положення даного правозастосовчого орієнтиру виглядають сумнівними, а інколи відверто некоректними. У п. 9 даної постанови зазначено, що під організованою групою належить розуміти стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки (очевидно, у такому підході можна простежити зв'язок з положенням абз. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 9 “Про судову практику у справах про бандитизм”, в якому зазначалося, що банда може утворюватися з метою вчинення як кількох нападів, так і одного нападу).

Таке тлумачення прямо суперечить ч. 3 ст. 28 КК, в якій зазначено, що організована група створюється з метою вчинення “цього та іншого (інших) злочинів”. Тобто, як вже відзначалося, чинний кримінальний закон прямо вказує на те, що організована група створюється з метою вчинення кількох злочинів. Таким чином, зазначений правозастосовчий орієнтир, допускаючи можливість утворення організованої групи для вчинення одного злочину, є проявом необґрунтованого розширеного тлумачення кримінального закону. На нашу думку, правозастосовчі органи повинні, в першу чергу, орієнтуватися на положення ч. 3 ст. 28 КК, а не на положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. Висновок про те, що організована група створюється для вчинення кількох злочинів підтверджує також і друге речення п. 9 розглядуваної постанови Пленуму, в якому зазначається, що організовану групу «слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності». Таким чином, буквальне тлумачення даного правоположення означає, що факт досягнення згоди суб'єктами щодо вчинення лише одного злочину за відсутності згоди щодо подальшої спільної діяльності не дозволяє твердити про створення організованої групи та інкримінувати таким суб'єктам ознаку «вчинення злочину організованою групою». Певні сумніви викликає, запропонований у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. підхід щодо розуміння ознак організованої групи. В абз. 1 п. 11 даної постанови розкривається така ознака організованої групи, як стійкість, що тлумачиться як здатність організованої групи забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто здатність ефективно протидіяти внутрішнім та зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати. В абз. 2 цього ж пункту наводиться група ознак, які свідчать про здатність організованої групи ефективно протидіяти внутрішнім факторам. Серед них зазначаються, зокрема, наявність плану злочинної діяльності та розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Таким чином, дані ознаки фактично розглядаються як прояви стійкості організованої групи, очевидно, підхід Пленуму Верховного Суду України, відповідно до якого стійкість організованої групи розглядається як її ключова ознака, є принциповим, оскільки навіть у назві постанови № 13 від 23 грудня 2005 р. вживається словосполучення «стійкі злочинні об'єднання». Такий підхід підтримується й окремими науковцями, наприклад,  Квашою О.О. [9, с.37].  Необхідно звернути увагу, що подібний підхід не повною мірою відповідає ч. 3 ст. 28 КК, в якій такі ознаки організованої групи, як стійкість, наявність єдиного плану та розподіл функцій між учасниками групи розглядаються як однопорядкові.

Список використаних джерел:

1. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Т.1. – Тула, 2001. – С. 580.

2. Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства: уголовно-правовая характеристика и пути совершенствования законодательной регламентации. – Иркутск, 1984. – С.73-74. 

3. Жаровська Г.П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України. Автореферат дис...канд. юрид. наук. – К., 2004. – С. 11. 

4. Коляда П.В. Окремі аспекти практичного застосування Криміналльного кодексу України// Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. – К.-Х., 2002. – С. 15.

5.  Пасенюк О.М. Деякі проблемні питання нового Кримінального кодексу України// Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. – К.-Х., 2002. – С. 18 

6. Єфремов С. Криміналізація організованої злочинної діяльності у чинному Кримінальному кодексі України// Право України. – 2003. - № 9. – С.97.

7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України – 4-те вид., переробл. та доповн./  Відп. ред. С.С. Яценко. – К., 2005. – С. 56.

8. Шапченко С.Д. Деякі питання тлумачення та застосування ст. 28 КК України// Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - № 3. – 2002. – С. 121. 

9. Кваша О.О. Організатор злочину кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – К., 2003. – С. 37.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота