ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ НА ДЕРЖАВНУ ДОПОМОГУ ПРИ НАРОДЖЕННІ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ НА ДЕРЖАВНУ ДОПОМОГУ ПРИ НАРОДЖЕННІ

31.10.2017 18:45

[Section 2. Constitutional law. Constitutional judicial law. International law]

Author: Валькова Євгенія Валеріївна, кандидат юридичних наук, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського; Літовка Анастасія Ігорівна, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського; Ткаченко Марія Володимирівна, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського


Основний закон України закріпив принцип верховенства права, визначивши права і свободи людини змістом і спрямованістю діяльності держави та зобов’язавши державу утверджувати і забезпечувати права і свободи людини, нести відповідальність перед людиною за свою діяльність [1]. Відповідно до цього принципу держава в особі органів влади та їх посадових осіб, повинна вжити усіх заходів щодо забезпечення дотримання встановлених прав і свобод людини, розроблення гарантій забезпечення вказаного припису закону.

Разом з тим, на практиці з причин недосконалості викладення правових норм, неоднозначного тлумачення норм законодавства, термінологічних проблем оформлення правових приписів, відсутності певних приписів тощо, виникає безліч проблем під час реалізації даного права.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» при народженні дитини сім’я має право на державну допомогу у розмірі визначеному законом [2]. Кабінет Міністрів України встановив порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги. Так, відповідно до законодавства допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. 

Судова практика свідчить, що якщо батьки не змогли з поважних причин вчасно звернутися до вказаних органів із заявою, вони втрачають право на таку допомогу. Така позиція законодавця є, на наш погляд, незаконною, та не відповідає принципу верховенства права, адже державна допомога сім’ям з дітьми є гарантованим державою рівнем матеріальної підтримки сімей з дітьми і спрямована на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

У державі, яка претендує на статус правової, не може бути ситуацій, щоб малолітні діти позбавлялися можливості щодо створення належних умов для їх повноцінного утримання та виховання.

Навряд чи цей аргумент не є вагомим, оскільки мова йде про належні умови для повноцінного утримання та виховання малолітніх дітей. Адже у разі невчасного звернення батьків до компетентних органів діти не перестають мати потреби у харчуванні, оздоровленні, навчанні тощо.

Крім того, такий підхід до вирішення зазначеної проблеми не відповідає, по-перше, п. 2 ст. 25 Загальної декларації прав людини (1948 р.), відповідно до якої, материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу [3]; по-друге, Декларації прав дитини (1959 р.), відповідно до якої «дитина внаслідок її фізичної та розумової незрілості потребує соціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження» [4]; по-третє, ст. 24 Міжнародного акту про громадські і політичні права (1966 р.), відповідно до якого кожна дитина має право на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої, з боку її сім’ї, суспільства і держави [5]. 

Також слід наголосити, що це відображено зокрема і в рішеннях Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства. В них відзначається, що адміністративні органи є складовою  держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя.

Підсумовуючи викладене, вважаємо, що слід внести зміни до закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», виключивши із статті 11 норму, яка стосується терміну звернення одного із батьків до компетентного органу з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. Таким чином, будуть створені належні умови для повноцінного утримання та виховання малолітніх дітей.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [Електроний ресурс]. – Режим доступу до інф.: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII [Електроний ресурс]. – Режим доступу до інф.: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12.

3. Загальна декларація прав людини (1948 р.). [Електроний ресурс]. – Режим доступу до інф. : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015. 

4. Декларація прав дитини 1959 р. [Електроний ресурс]. – Режим доступу до інф. : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_384.

5. Міжнародний акт про громадські і політичні права (1966 р.) [Електроний ресурс]. – Режим доступу до інф. : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота