НАЙМАНСТВО В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

НАЙМАНСТВО В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

29.11.2017 07:39

[Section 2. Constitutional law. Constitutional judicial law. International law]

Author: Бондар Володимир Юрійович, студент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


Найманство залишається болючою проблемою для всієї міжнародної спільноти. Для нашої держави, зокрема, в контексті подій, які відбуваються на Донбасі, означена проблема набуває особливої актуальності. Суспільна небезпечність цього явища полягає у порушенні загальних норми і принципів міжнародного права, а саме: суверенної рівності, політичної незалежності, територіальної цілісності держав і самовизначення народів. У багатьох країнах найманство визнається злочином. 

Перш за все слід звернути увагу на змість поняття “найманець”. Так відповідно до ст. 1 Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, термін "найманець" означає будь-яку особу, яка: 1) спеціально завербована на місці або за кордоном, щоб битися у збройному конфлікті; 2) беручи участь у воєнних діях, керується головним чином бажанням одержати особисту вигоду і якій дійсно обіцяно стороною або за дорученням сторони, що перебуває у конфлікті, матеріальну винагороду, що істотно перевищує винагороду, яка обіцяна чи виплачується комбатантам такого ж рангу і функції, які входять до особового складу збройних сил даної сторони; 3) не є ні громадянином сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно проживає на території, що контролюється стороною, яка перебуває у конфлікті; 4) не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті; 5) та не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для виконання офіційних обов'язків як особи, яка входить до складу її збройних сил [1].

Щодо наведеної вище дефініції закономірно виникає питання стосовно громадянства найманця. Так у Резолюції 1987/16 Комісії ООН з прав людини зазначається: «Одним з аспектів визначення терміну «найманець», що викликає гарячі суперечки, є умова про те, що відповідна особа не повинна бути ні громадянином, ні постійним жителем держави, в якій здійснюється його діяльність. Мета цієї умови полягає в проведенні розмежування між найманцем і учасниками національно-визвольного чи опозиційного руху, що законним образом протистоїть уряду визначеної країни. Це розмежування стає трохи мрячним, однак, у тих випадках, коли громадяни наймаються іноземними державами чи опозиційні групи одержують фінансування з-за кордону для здійснення політичних цілей, таких, як дестабілізація уряду. Додаткові складності виникають у тих випадках, коли держави надають громадянство особам винятково з метою їхнього наймання як найманців, чи коли окремі особи мають на законній підставі подвійне чи множинне громадянство.» [2]. Так до прикладу можна навести випадки конфліктів, участь в яких брали добровольці-найманці, що були скеровані урядом власної держави, таким конфліктом є «радянсько-фінська війна 1939-1940 рр. (на боці Фінляндії брали участь добровольці з країн Скандинавії, особливо Швеції, а також інших країн, загальною кількістю 11,5 тисяч осіб» [3].

Проблема правового регулювання найманства і сьогодні є предметом наукових інтересів та досліджень великої кількості зарубіжних та вітчизняних вчених. Зокрема, теоретичні та прикладні аспекти найманства як явища розглядають у площині міжнародного кримінального права.

У міжнародному кримінальному праві найманство було кваліфіковано як злочин. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 2465 від 1968 р. зазначається, що практика використання найманців – кримінально-каране діяння, а найманці повинні оголошуватися злочинцями. Державам членам ООН було рекомендовано здійснити ухвалення законів, які б встановлювали відповідальність за набір, фінансування та навчання найманців, а також за надходження громадян на військову службу в цій якості та за їхню участь в бойових діях [4]. Тут варто зазначити, що приводячи національне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів, Україною була ратифікована Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців 1989 р., яка набула чинності 20 січня 2001 р., і внесені відповідні зміни до Кримінального кодексу (надалі — КК) України. Так, чинний на той час КК України був доповнений ст. 63 «Найманство» [5, с. 205].

Отже, виходячи з викладеного вище, можна зробити висновки, що найманство є суттєвою загрозою для суверенних держав, їх політичної незалежності та територіальної цілісності, а тому вбачається доцільним визнання такого явища міжнародним злочином. 

Література:

1. Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців [Електронний ресурс] : Міжнародний документ, Конвенція. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_103.

2. Виклад фактів №28. Вплив діяльності найманців на здійснення права народів на самовизначення [Електронний ресурс] Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. – Режим доступу: http://khpg.org/index.php?id=1146646626.

3.Джексон Р. Красные соколы / Р. Джексон // От «Барбаросса» до «Терминала». Взгляд с Запада. - М.: Политиздат,1988. - С.135-155.

4. Осуществление Декларации о предоставлении независимости колониальным странам и народам [Електронний ресурс] : Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/2465 (XXIII) від 20.12.1968. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/ods.asp?m=A/RES/2465(XXIII).

5. Барчет В. Солдаты на продажу / В. Барчет, Д. Робек. – М. : Изд-во иностр. лит., 1979. – 288 с.

________________________

Науковий керівник: Бенедик Яна Степанівна, асистент, кандидат юридичних наук, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота