КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

31.05.2018 11:34

[Section 1. Theory and history of state and law. Law philosophy. History of political and legal studies]

Author: Бархоленко Наталія Петрівна, студентка магістратури факультету політології та права, Київський національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова


Права і свободи людини на сучасному етапі державотворення залишаються невід’ємною характеристикою державної політики в її внутрішньому та міжнародному аспекті. На конституційному рівні найвищою соціальною цінністю проголошена людина, її права і свободи, а визнання, утвердження та забезпечення прав і свобод людини і громадянина є обов’язком, що покладається на державу. Із цього випливає, що обов’язком України є створення всіх передумов вільного користування в повному обсязі фундаментальними правами й свободами. Посилення уваги до проблем правового регулювання прав і свобод обумовлено також нагальною потребою часу – проведенням конституційної реформи. Це породжує питання щодо обрання відповідної концепції прав людини, її обґрунтування як у світоглядному, так і в національно-культурному контексті. Йдеться насамперед про відповідність інтерпретації прав та їх реалізації в аспекті міжнародно-правових стандартів. Як відомо, ратифікована Угода про асоціацію з Європейським Союзом [6] вимагає повноцінної гармонізації вітчизняного законодавства із європейськими правовими нормами.

Особливу значущість тема дослідження набуває в контексті оновлення законодавства. Узагальнення досвіду регулювання основних прав людини, вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення механізму їх забезпечення мають не тільки важливе теоретичне, а й практичне значення, є умовою зростання ролі і Конституції, і конституційної доктрини в захисті прав людини.

Законодавство про права та свободи людини і громадянина в Україні відповідає високим міжнародно-правовим стандартам. У ньому закладена демократична концепція взаємовідносин людини і держави, при якій людина в Україні визнається найвищою соціальною цінністю, змінюються співвідношення і роль структурних елементів правового статусу громадянина, оскільки на перший план виходять не його обов’язки, а права й свободи. Разом із цим сучасному правовому статусу громадян України притаманна слабка соціально-правова захищеність, недостатня гарантованість прав і свобод, відсутність усіх необхідних забезпечуючих механізмів. В Україні гостро постає питання реальності здійснення та захисту прав людини та громадянина. Життя людини потребує реального втілення задекларованих прав і свобод, тобто створення правового механізму їх забезпечення, який має стати гарантією дієвості передбачених Конституцією основних прав і свобод людини і громадянина.

Дієвість принципу верховенства права, проголошеного в ст. 8 Конституції України [1], визначається наявністю правових законів і пов’язаністю ними державної влади, здійсненням державної влади на основі розподілу її на законодавчу, виконавчу й судову, рівністю всіх суб’єктів права перед законом і судом, відповідальністю держави перед особою, а не тільки особи перед державою, визнанням людини, її життя й здоров’я, честі та гідності, недоторканності й безпеки. У руслі реалізації концептуальної ідеї верховенства права та міжнародних стандартів прав людини в Україні набуває значної актуальності наповнення реальним змістом проголошених в Конституції України прав і свобод людини і громадянина, надання їм саме реального, а не удаваного, декларативного змісту. Адже «реальність прав і свобод громадян», її сутність, розкривається через систему взаємопов’язаних матеріальних і процесуальних сторін механізму її забезпечення (реалізація, охорона, захист).

Права людини є об’єктивно визначеними соціально-економічним рівнем розвитку суспільства та юридично гарантованими державою. Це ті можливості задоволення потреб та інтересів людини, реалізація яких є необхідною умовою для її нормального життя та гармонійного розвитку і здійснюється самою дитиною або за допомогою інших осіб. Права і свободи людини є різними поняттями, бо свободи людини є її можливістю реалізовувати особисті потреби та інтереси, зумовлені віковими особливостями фізичного, інтелектуального, культурного розвитку. Це можливість здійснення незалежного вибору певного рішення, свобода вираження думок, невтручання у сферу особистих переконань.

Без належного захисту права та свободи людини втрачають свою доцільність, оскільки перебувають в площині декларативності. Джерелом у системі їх захисту є норми права. Вони регламентують порядок дій державних органів, фізичних та юридичних осіб у галузі захисту прав людини.

Дієва охорона, фактична реалізація та організований захист прав і свобод людини можливі за умови ефективної діяльності конституційного механізму забезпечення прав та свобод людини. 

О. Ф. Скакун дає визначення механізму забезпечення прав і свобод людини, як системи засобів і чинників, що забезпечують необхідні умови поваги до всіх основних прав і свобод людини, які є похідними від її гідності [3, c. 156]. Таке визначення наводить І. Словська [4, c. 16]. 

Н. М. Оніщенко визначає механізм забезпечення прав і свобод особи як комплекс взаємопов’язаних, взаємодіючих юридичних передумов, нормативних засобів і загально-соціальних умов, що створюють належні юридичні та фактичні можливості для повноцінного здійснення прав і свобод людиною [2, c. 488].

Науковці визначають основні підсистеми механізму забезпечення прав і свобод людини: механізм реалізації, механізм охорони, механізм захисту [5, c. 189].

Своєю чергою, механізм захисту прав та свобод людини – це взаємодія динамічної системи правових форм, засобів та заходів, яка виявляється в діяльності державних органів та інституцій громадянського суспільства у сфері запобігання порушенням прав і свобод людини, їх виявлення та відновлення правомірного стану.

Отже, конституційний механізм захисту прав людини – не тільки величезна соціально-практична, а й наукова сфера дослідження, що вимагає постійної уваги науки і правозастосовчої практики. Суспільство повинно бути об’єктивно та суб’єктивно підготовлено до їх реалізації. У суб’єктивній підготовці, як і в самому затвердженні прав людини, неоціненну роль відіграє правова наука, яка відіграє головну роль в якісному оновленні концепції основних прав людини та практики їх забезпечення.

Конституційний механізм забезпечення прав і свобод людини є системою взаємодіючих загальносоціальних, юридичних факторів, які створюють належну правову основу для реалізації, охорони, захисту прав і свобод людини. Його складовими частинами є суб’єкти, об’єкт, нормативно-правова база, форми, методи, гарантії, мета, правове виховання та правова соціалізація людини.

Підсумовуючи викладене вище, ми можемо дійти висновку про те, що права і свободи людини в Україні закріплені добре,але механізм забезпечення прав потребує подальшого вдосконалення. Зазначене обумовлює пошук і наступне унормування в чинному законодавстві ефективної моделі захисту прав людини в Україні в умовах сьогодення.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Оніщенко Н. Механізм забезпечення прав і свобод особи / Н. Онішенко // Міжнародна поліцейська енциклопедія : понятійний аппарат, концептуал. підходи, теорія та практика : у 10 т. – К., 2005. – Т. 2 : Права людини у контексті поліцейської діяльності. – С. 487–488.

3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник : пер з рос. / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2008. – 656 с.

4. Cловська І. Механізм захисту прав людини – основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму / І. Cловська // Право України. – 2001. – № 9 – С.15–17.

5. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / [О. В. Зайчук,  А. П. Заєць, В. С. Журавський та ін.] ; М-во освіти і науки України. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 685 с.

6. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони // Офіційний вісник України. – 2014. – № 75, Т. 1. – С. 83.

______________________________

Науковий керівник: Макарова Олена Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, Київський національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота