ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ РЕЄСТРАТОРА ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ РЕЄСТРАТОРА ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

27.12.2018 11:55

[Section 6. Environmental law. Land law. Agrarian law]

Author: Марченко Олена Дмитрівна, студент, Київський університет права Національної Академії Наук України


Вивчення європейського досвіду у сфері реєстрації прав на землю наразі набуває глибокого сенсу в силу того, що вироблення ефективної та досконалої реєстраційної системи українським законодавцем на основі існуючої практики інших країн дозволить запровадити її у вітчизняний правовий простір та забезпечити впорядкованість відносин у такій важливій сфері діяльності, як земельні відносини.

Сьогодні історико-правовий досвід країн Європи неоціненним правовим надбанням, на основі якого було сформовано власні національні особливості, пов’язані із діяльністю таких службових осіб, як реєстратори прав на землю. Доцільно зазначити, що діяльність державних реєстраторів у багатьох країнах Європи є врегульованою та чітко визначеною у всіх аспектах. 

У науковій літературі є чимало досліджень, які стосуються означеної тематики. Зокрема слід звернути увагу на праці таких науковців, як Піфко О.О., Гринько С.В., Бистров Г.Е., Алексеєв В.А. та ін.

Оскільки важливим елементом системи реєстрації прав на землю будь-якої країни є державні реєстратори, то головна увага цієї статті буде присвячена особливостям правового статусу реєстратора у європейських країнах та порівняльному аналізу аналогічних функцій цієї службової особи, якими вона наділена сучасним українським законодавством. Державні реєстратори прав на земельні ділянки - це службові особи, які безпосередньо приймають рішення щодо реєстрації прав на землю та інше нерухоме майно, відмову в його реєстрації, виконують інші процесуальні дії, передбачені національним законодавством, і несуть персональну відповідальність за свої рішення. 

Насамперед, доцільно з'ясувати таке важливе питанням, як визначення поняття правового статусу державного реєстратора. Нині досить розповсюдженим є визначення правового статусу державного реєстратора як системи законодавчо встановлених та гарантованих державою прав, законних інтересів і обов'язків особи 1.

Розглянемо основні особливості правового статусу реєстратора на прикладі декількох європейських країн (Німеччини, Австрії, Іспанії та України).

У Німеччині внесення записів про реєстрацію прав здійснює спеціальний відділ при місцевих судах – Управління з реєстрації земель. Тобто функції державного реєстратора тут виконують працівники суду – службовці суду. Вони також здійснюють записи до поземельної книги. Повна незалежність державних реєстраторів у Німеччині свідчить про неможливість будь-якого адміністративного втручання при прийнятті ними рішень. Службовець суду – це посадова особа, наділена найпростішими судовими функціями, ця особа повинна мати відповідну освіту, а також пройти спеціальні курси. Він самостійно ухвалює рішення щодо здійснення запису про реєстрацію права і про його правову допустимість. За дії або бездіяльність реєстратора відповідає держава в особі Міністерства юстиції. 2, с. 502-506. Отже, порядок державної реєстрації прав у Німеччині значно знижує ймовірність зловживань із боку посадових осіб при реєстрації прав.

Система реєстрації Австрії має певну схожість із німецькою реєстраційною системою. Зокрема ця схожість виявляється у такому: функції з ведення поземельних книг також покладено на суди;  рішення про реєстрацію приймаються службовцем суду – чиновником, що не має статусу судді, але уповноважений вирішувати питання з реєстрації прав 3. Вимогами до призначення на посаду реєстраторів є: середня освіта (атестат зрілості); успішне складання іспитів для працівників судової канцелярії й спеціальних судових служб; допуск до трирічного практичного навчання (два курси навчання й успішне складання іспитів із предметів даних спеціальностей). Службовець суду виконує свою роботу разом із суддею, останній має право давати вказівки цій особі. Крім того, суддя може залишити за собою право на розгляд окремих справ самостійно 4, с. 151. 

Законодавством цих країн не передбачено проведення реєстраторами правової експертизи, а функції з перевірки відповідності здійснюваних угод вимогам законодавства не належать реєстраторам, а покладаються на інші державні органи.

В Іспанії реєстратором прав власності на нерухоме майно за своїм статусом є державним службовцем. Він незалежний від публічної влади (держави). Відбір претендентів у реєстратори здійснюється на конкурсній основі зі складанням іспитів з усіх галузей права, а при призначенні на посаду реєстратор ще й складає присягу. Реєстратор не може одночасно займати іншу державну посаду, брати участь у комерційній діяльності. Може бути притягнутий у встановленому порядку до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності. Він також несе і цивільно-правову відповідальність, яка передбачена Законом Про іпотеки (Ley Hipotecaria espaсola) 5, відповідно до якого реєстратор здійснює реєстраційну діяльність під особисту відповідальність. Тому з часу прийняття рішення про реєстрацію прав або відмову у реєстрації, він бере на себе всю відповідальність за збитки, які спричинені його помилковим рішенням. Реєстратор обов’язково страхує свою діяльність задля забезпечення своєї можливої цивільно-правової відповідальності.

Правовий статус реєстратора попередньо розглянутих нами країн має суттєві відмінності від реєстратора прав на землю в Іспанії. Ці відмінності зводяться до того, що правова експертиза угоди, яку проводять реєстратори в Іспанії, передбачає перевірку правильності наданих документів, дієздатності фізичних осіб і правоздатності юридичних осіб, які виступають сторонами, відповідності угоди діючому законодавству тощо. Гарантією законності угод є те, що угоди з нерухомим майном, зазвичай, посвідчуються нотаріально після отримання довідки з реєстру про правовий статус нерухомого майна 6. 

Аналізуючи особливості правового статусу державного реєстратора прав на землю в Україні, слід зазначити, що тривалий час у законодавстві України було абсолютно невизначено правовий статус реєстраторів державного реєстру земель 4. Згодом правовому статусу реєстратора приділяє ЗУ "Про реєстрацію", відводячи державному реєстратору прав на нерухоме майно центральне місце в єдиній системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами; приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно; надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених законодавством тощо. Відповідно до ЗУ "Про реєстрацію" реєстратор прав фактично стає ключовою фігурою у всіх операціях з нерухомим майном. Основною рисою професійної діяльності державного реєстратора прав на нерухоме майно є те, що, будучи державним службовцем, на його діяльність поширюється спеціально-дозвільний метод регулювання, тобто він може робити лише те, що прямо дозволено законом. За державного реєстратора несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Крім того, Закон встановлює досить сильні гарантії діяльності державного реєстратора прав на нерухоме майно, які схожі на гарантії діяльності судді. Так, частина четверта статті 9 Закону встановлює, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється й тягне за собою відповідальність згідно з законом [7, ст. 9], що надає державному реєстратору імунітет і захист від зовнішнього впливу при виконанні ним своїх службових обов’язків.

З 1 січня 2016 року в Україні набув чинності новий порядок реєстрації нерухомого майна, згідно суб’єктами реєстрації прав є також і нотаріуси. Тому, щоб зареєструвати власність чи інші права на землю слід звертатися до суб'єктів державної реєстрації прав, наділених відповідними повноваженнями або до нотаріусів  На наш розсуд, доцільно більше уваги у цьому дослідженні приділити діяльності нотаріуса, як державного реєстратор прав. Нотаріуси наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно і можуть реєструвати права без вчинення нотаріальних дій щодо такого майна. Нотаріус користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, має доступ та користується Державним земельним кадастром у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на основі яких він формує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підписує та посвідчує печаткою нотаріуса. Витяг залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса тощо.

Отже, незважаючи на досить суттєву специфіку в окремих країнах, авторитетний дослідник Піфко О.О. виділяє дві основні моделі законодавчого закріплення правового статусу реєстраторів прав на землю. Провідна роль реєстратора при цьому визначається через правову експертизу, проведення якої, відповідно до законодавства, покладено на реєстраторів прав на землю.

Перша модель – реєстратор прав виступає ключовою фігурою в процесі будь-яких трансакцій щодо земельних ділянок. Саме під час проведення правової експертизи реєстратор одноосібно приймає рішення про відповідність заявлених на державну реєстрацію прав вимогам чинного законодавства, а за її результатами здійснює державну реєстрацію прав або відмовляє в її проведенні (ця модель діє, наприклад, в Іспанії);

Друга модель – реєстратори прав виконують не юридично значимі, а переважно технічно-статистичні функції у процесі легалізації прав на землю. Законодавством не передбачено проведення реєстраторами правової експертизи, а функції з перевірки відповідності здійснюваних угод щодо нерухомого майна вимогам законодавства покладені на інші органи (зазвичай це нотаріуси). Ця модель характерна в основному для країн, де діє актова система реєстрації прав 4. 

Висновок. У країнах Європи законодавство встановлює високу правову і соціальну захищеність прав державного реєстратора. Правовий статус реєстратора прав на землю за українським законодавством хоча й має суттєві відмінності порівняно із європейською практикою у цій сфері, проте  останніми роками тут також намітилися позитивні тенденції та зрушення, що свідчить про прагнення законодавця до становлення ефективної та досконалої реєстраційної системи. 

Література

1. Зайчук О. В. Теорія держави і права [Електронний ресурс] / О. В. Зайчук,    Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – Режим доступу : http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part2/402.htm – Назва з екрану.

2. Піфко О. О. Правовий статус органів державної реєстрації прав на землю в Україні, Російській Федерації та Федеративній Республіці Німеччина. Порівняльний аналіз / О.О. Піфко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія "Право". – Ужгород : Поліграфцентр "Ліра", 2010. – Вип. 13, ч. 2. – С.  502–506.

3. Bürgerliches Gesetzbuch, аusfertigungsdatum 18.08.1896 [Електронний ресурс] – Режим доступу :  http://www.gesetze-im-internet.de/bgb/ – Назва з екрану.

4. Піфко О.О. Реєстрація прав на землю в країнах Європи: порівняльний аналіз : дис.. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.06 – земельне право;аграрне право; екологічне право; природоресурсне право / О.О. Піфко ; Ужгородський національний університет. – Ужгород, 2011. – 215 с.

5. Ley Hipotecaria espaсola. 8 de febrero de 1946 [Електронний ресурс] – Режим доступу :  http://www.hipotecas.es/ley_hipotecaria.htm  – Назва з екрану.

6. Дмитриев А. В. Сравнительный анализ систем регистрации прав на недвижимость в России, Германии и Испании [Електронний ресурс] / А. В. Дмитриев. – Режим доступу : http://www.askrealtor.ru/section-blog/50-priznaniepr/132-analizsistemregistreciiprav – Назва з екрану.

7. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень : затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 51 – Ст. 2035.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота