ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ПРАВОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ПРАВОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

27.12.2018 15:48

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Ковалишин Олександр Романович, кандидат юридичних наук, кафедра судочинства, Навчально-науковий Юридичний інститут, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника


Із здобуттям незалежності України перед українським суспільством постала необхідність побудови нової держави та системи права, яка б забезпечувала ефективне функціонування суспільних відносин у різних сферах: від сімейних до земельних, від спадкових до господарсько-правових. Створення або оновлення галузей права, які б відповідали вимогам часу та новим ринковим відносинам відбувалось в різний спосіб. Розпочався активний процес законотворення, виникли національні школи права, які завдяки своїм глибоким теоретичним дослідженням забезпечували процес нормотворення фаховими та науково обґрунтованими юридичними розробками. Одночасно з тим розпочався процес використання правових запозичень з іноземних систем права,  в яких вже давно утвердилися ринкові відносини. Перевага надавалася саме тим правовим системам, які показали найбільшу ефективність при регулюванні того чи іншого правового інституту. 

Проблематику правових запозичень досліджували такі вчені як В.А.Слищенков, Л.А.Луць, К.О.Трихліб, А.Я. Сухарев, В.Гомонай, О.Г. Данильян та ін. Але згаданими вченими правові запозичення досліджувались лише в загальних рисах. не приділяючи увагу особливостям правових запозичень саме в галузі господарського права. Саме тому питання обґрунтування необхідності правових запозичень і стало предметом даної статті. 

З вище наведених різновидів суспільних відносин та відповідно галузей права, якими перші регулюються, напевно саме перед господарським правом постала необхідність найбільш кардинальних змін. 

Адже жодна з галузей права не регулює в такій мірі стосунки суб’єктів, що є резидентами різних держав, як це має місце в господарському праві. Саме нормами господарського права регулюється порядок укладення, виконання та припинення зовнішньоекономічного договору (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [1]), порядок здійснення та захисту інвестицій (Закон України «Про інвестиційну діяльність» [2], Закон України «Про інститути спільного інвестування» [3], Закон України «Про режим іноземного інвестування» [4], Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» [5] і т.д.), правовий статус суб’єктів господарювання (Закон України «Про холдингові компанії» [6], Закон України «Про акціонерні товариства» [7], Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») тощо.  

Існування вище згаданих законів та господарсько-правових норм, які в них містяться, видається неможливим в період Радянського Союзу, оскільки їх зміст та призначення суперечило самим засадам соціалістичного чи то комуністичного (побудову якого прагнулось досягти) суспільства. Чого не можна сказати про сферу сімейного, спадкового, трудового права, праві інститути та норми яких зазнали не таких суттєвих змін. До прикладу, трудові правовідносини і досі регулюються Кодексом Законів про працю Української РСР від 10 грудня 1971 р. [8]. Принципи спадкового та сімейного права залишились в значній мірі незмінними. До того ж, як було зазначено вище, відповідні правовідносини (спадкові, трудові) не так пов’язані з необхідністю врегулювання правовідносин за участю іноземного елемента. 

Таким чином, застосування та існування правових запозичень в господарському праві обумовлено:

1) перебудовою системи господарського права після здобуття незалежності з соціалістичних на ринкові засади; 

2) знано частішою наявністю іноземного елементу (сфера інвестицій, зовнішньоекономічних договорів тощо) та відповідно необхідністю існування таких правових механізмів та правових інститутів, які будуть зрозумілими для широкого кола суб’єктів господарювання, а не тільки національних суб’єктів господарювання. 

Література:

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України №959-XII  від 16 квітня 1991 року  / Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, №29, ст. 377. 

2. Про інвестиційну діяльність: Закон України   №1560-XII від  18 вересня 1991 року / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 47, ст.646.

3. Про інститути спільного інвестування:  Закон України № 5080-VI від  5 липня 2012 року / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 29, ст.337

4. Про режим іноземного інвестування:  Закон України N 93/96-ВР від 19 березня 1996 року   / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 19, ст. 80. 

5. Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України N 1540а-XII від 10 вересня 1991 року  / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 46, ст. 616. 

6. Про холдингові компанії: Закон України № 3528-IV від 15 березня 2006 року / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 34, Ст. 291. 

7. Про акціонерні товариства: Закон України № 514-VI від  17 вересня 2008 року / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, № 50-51, ст. 384.

8. Кодекс Законів про працю Української РСР від 10 грудня 1971 р. / URL:  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота