УЧАСТЬ ПРОКУРОРА У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

УЧАСТЬ ПРОКУРОРА У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

21.02.2019 11:55

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Плукар Володимир Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права і процесу навчально-виховного приватного закладу Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет»


Конституційна функція прокуратури України – представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом передбачає можливості реалізації прокурорами відповідних повноважень  у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві. Практична діяльність прокурора в кожному з цих видів судової юрисдикції має низку особливостей. 

В роботі проаналізовано процесуальний порядок представницьких функцій  прокурора в суді при розгляді господарських справ.

Ключові слова: прокуратура; прокурор; представництво в суді; господарське судочинство.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Участь прокурора у судовому розгляді господарських справ з метою захисту інтересів держави і громадянина сприяє зміцненню законності у сфері економічних та інших правовідносин. При здійсненні повноважень учасника господарського судочинства прокурори зобов‘язані своєчасно вживати в межах своєї компетенції заходи щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, керуючись при цьому принципами законності, рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом.

Повноваження прокурора в судовому процесі визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. та Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України). 

Відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням [3]. 

Представницьку діяльність прокурори здійснюють шляхом:

- пред'явлення позовів (заяв);

- вступу у справи, порушені за позовами (заявами) інших осіб;

- ініціювання перегляду судових рішень, у тому числі у справах, порушених за позовом (заявою) іншої особи;

- участі у розгляді справ;

- участі у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справах, в яких прокурором здійснювалося представництво інтересів держави.

Механізм участі прокурора в господарському судочинстві умовно можна поділити на такі блоки: перший – безпосереднє звернення прокурора із позовною заявою (ст. 53 ГПК України); другий – безпосередня участь прокурора в судовому процесі; третій – подання апеляційної та касаційної скарги на судові рішення.

Форми участі прокурора в господарському судочинстві умовно можна поділити на такі блоки: перша - участь прокурора у господарському процесі, друга - безпосереднє звернення прокурора із позовною заявою та можливість вступу у справу, провадження у якій відкрито.

Крім того, хочеться зазначити, що частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, тільки до початку розгляду справи по суті.

1. Звернення прокурора із позовною заявою.

Відповідно до статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до нього в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. 

При підготовці позовної заяви прокурор повинен забезпечити повноту та обґрунтованість процесуальних документів, додержуватися вимог закону щодо форми і змісту позовної заяви. Посилатися на норми матеріального і процесуального права, якими регулюються відповідні правовідносини, долучати до позовів (заяв), належні, допустимі та достовірні докази, у тому числі щодо відправлення копії позовної заяви і доданих до них документів іншим учасникам справи тощо. Зокрема, відповідно до вимог статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. 

Звертаючись із позовною заявою до господарського суду у справах майнового характеру, прокурор має право до пред'явлення позову (заяви) за наявності підстав відповідно до вимог законодавства порушувати питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову та забезпечення доказів, обґрунтувавши необхідність їх застосування, зазначати конкретні види та способи цих заходів.

Практика пред’явлення прокурорами позовних заяв в господарський суд свідчить, що найтиповішими недоліками останніх є відсутність: повного найменування сторін, їх поштової адреси та банківських реквізитів; вказівки про стягнення з відповідача судового збору; повних доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини; обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми. 

При пред’явленні позову прокурор має враховувати також вимоги закону щодо підсудності спору (ст. 20 ГПК України) і строків позовної давності (ст. 257, 258  ЦК України). 

2. Участь прокурора в судовому процесі.

Законодавство визначає таку важливу конституційну функцію органів  прокуратури, як представництво інтересів громадянина або держави в господарських судах, яка полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Це право передбачене статтею 1311 Конституції, п.п .2, 3 ст.23 Закону «Про прокуратуру», статтею 53 ГПК України. 

Підставою представництва прокурора у господарському суді  законних інтересів держави є  порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення апеляційної, касаційної скарги у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. 

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. 

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. 

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. 

Участь прокурора в судовому процесі є обов’язковою: 

а) у справах, порушених за його заявою; 

б) у разі, коли це передбачено законом або визнано за необхідне господарським судом. 

3) подання апеляційної та касаційної скарги.

Керівництво прокуратури усіх рівнів, працівники яких брали участь у суді у межах компетенції повинні забезпечувати своєчасне реагування на незаконні судові рішення в цивільних, господарських, адміністративних справах та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами[4].

Відповідно до ст. 254 ГПК України  учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Пунктами 3, 4 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачено внесення прокурором апеляційної, касаційної скарги на судове рішення, подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб. 

Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

Законність та обґрунтованість поставлених господарським судом рішень, ухвал, постанов, що не вступили в законну силу, можуть бути перевірені в порядку апеляційного провадження апеляційними господарськими судами за апеляційною скаргою прокурора. 

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Форма і зміст апеляційної скарги повинні відповідати вимогам, передбаченим статтею 258 ГПК України. Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.

Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачені статтею 320 ГПК України, зокрема це:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна відповідати вимогам передбаченим у статті 290 ГПК України. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. 

До касаційної скарги додаються: 1) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності; 2) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 

Наведені положення можна підтвердити прикладами з судової практики.

Наприклад, Городоцька місцева прокуратура Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Полі-Продукт" (далі ПП "Полі-Продукт") та Яворівської районної державної адміністрації (далі – Яворівська РДА) про визнання договору оренди землі недійсним та зобов’язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір в порушення приписів законодавства був укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов’язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та є істотною умовою такого договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 у справі № 914/647/17 позовні вимоги задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2006 із визначенням орендної плати без проведеної у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки суперечить приписам ст. 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові у зв’язку з пропуском прокурором позовної давності.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №914/647/17 залишено без змін.

При цьому колегія суддів зазначила, що скасувавши рішення суду першої інстанції і повторно розглянувши справу, апеляційний господарський суд встановив неможливість подання ПП "Полі-Продукт" заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції з причин, що не залежали від нього, та правомірно прийняв її до розгляду на стадії апеляційного провадження [5].

Наприклад, Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договору про пайову участь між ТОВ “Екскомбуд” та Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради у запропонованій позивачем редакції та стягнення пайового внеску в розмірі 2’077’275,00 грн. 

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2018р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 914/2650/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

При винесенні рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу п.п. 1.4.9. “Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова” в редакції ухвали Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697, відповідач не залучається до участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у разі будівництва об`єктів на земельних ділянках придбаних на аукціонах, організатором яких виступала Львівська міська рада. Земельна ділянка розташована у м.Львові по вул. Величковського, загальною площею 0,3950 га, придбана відповідачем за результатами аукціону. З часу надання дозволу на проектування будівництва (29.02.2008) та до моменту звернення прокурора до суду із позовом про визнання укладеним договору про пайову участь (15.12.2017), Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради, ні Львівською міською радою жодних пропозицій чи вимог про укладення договору про пайову участь, в тому числі і проекту договору відповідачу не надходило. Немає жодного рішення органу місцевого самоврядування про зобов`язання ТОВ “Екскомбуд” укласти договір про сплату пайового внеску.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від  10.10.2018 р. судові рішення попередніх інстанцій у справі № 914/2650/17 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При цьому, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального закону, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, неповно досліджено зібрані у справі докази [6].

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд наголошує, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. – Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/254к.

2. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

3. Господарський процесуальний кодекс України – Законодавство [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/1798-12.

4. Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень – Генеральна прокуратура України. Наказ від 21.09.2018 № 186… [Електронний ресурс]. – Режим доступу:.https://zakon.rada.gov.ua/go/v0186900-18

5. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018 р. у справі № 914/647/17 [Електронний ресурс] – Режим доступу: reyestr.court.gov.ua/.

6. Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2018 р. у справі № 914/2650/17. [Електронний ресурс] – Режим доступу: reyestr.court.gov.ua/.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота