ФІЛОСОФСЬКИЙ ПІДХІД ДО ПОНЯТТЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ФІЛОСОФСЬКИЙ ПІДХІД ДО ПОНЯТТЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ

07.08.2019 12:34

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Казімко Вячеслав Анатолійович, здобувач вищої освіти факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету державної фіскальної служби України


На нашу думку, з’ясувати поняття «взаємодія суб’єктів попередження правопорушень» можна за умови розгляду філософського підходу до поняття «взаємодія».

Сучасні тлумачні видання «взаємодію» розглядають як взаємний зв’язок між предметами у дії, а також погоджену дію між ким, – чим-небудь [3, с. 85].

У науковій філософії поняття «взаємодія» зазвичай, розглядається як категорія-принцип, що відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємну зумовленість, зміни стану, а також породження одного об’єкта іншим.

Суспільство в цілому, людська поведінка та свідомість, так чи інакше, обумовлюються взаємодією між собою і світом. Така взаємодія носить об’єктивний і універсальний характер, нею охоплені усі форми буття та форми їх відображення. Однак, абсолютна форма взаємодії виражається обмежених, завершених (замкнених) формах, тому її вважають відносною.

У енциклопедіях зазначено, що існує просторово-часова межа, поза якою безпосередня взаємодія одного об’єкта з іншим не існує. Однак опосередковано вони можуть взаємодіяти з будь – якою кількістю віддалених об’єктів. Ланцюг взаємодії ніде не обірваний, не має ні початку, ні кінця. Кожне явище лише ланка всезагального ланцюга взаємодії [2, с. 9].

У інших енциклопедичних виданнях зазначається, що механізм «взаємодії» добре розкритий у теорії про причинні зв’язки (причинність). Маючи певну низку (кількість) причин або дій, дія відповідної причини, явища, предмета тощо (т. з. утворююча причина – об’єкт) на інший (т. з. сприймаючий об’єкт) обумовлює необхідну як для конкретно взятого випадку зворотну дію (вплив), яка, у свою чергою, також породжує адекватну за відповідними параметрами дію – зміну на першопричинний предмет, явище. Тобто, породжуючи певну дію, її причина сама змінюється. Причинна низка дає не однобічну обумовленість причинами результатів їх дії, а багатосторонню взаємодію усіх елементів, що перебувають у причинних між собою зв’язках [1, с. 617].

На думку Г. В. Ф. Гегеля, найчіткіше «взаємодія уявляється як взаємний причинний зв’язок певних, взаємообумовлюючих субстанцій; кожна із них є одночасно і активною, і пасивною» [4, с. 691].

Класики марксизму вважали, що життя суспільства характеризують більш складні форми взаємодії, а суспільство – це взагалі «продукт взаємодії людей» [7, с. 402].

У філософських словниках зазначається, що взаємодія у філософському контексті є категорією, що відображає процеси взаємодії різних об’єктів між собою, їх взаємообумовленість, зміни стану, взаємопереходи, а також породження одного об’єкта іншим. Взаємодія являє собою видом безпосереднього або опосередкованого, зовнішнього або внутрішнього відношення, зв’язку [9, с. 81].

У науковій філософії категорія взаємодії вважається суттєвим методологічним принципом пізнання природних і суспільних явищ. Адже вважається, щоб дієво і реально зрозуміти, проникнути в сутність об’єкта, необхідно встановити його закономірні взаємодії. А без вивчення взаємодії в її загальному і конкретних проявах неможливо зрозуміти ні властивості, ні структуру, ні законів реального буття. У енциклопедичних виданнях підкреслюється важливість урахування категорії взаємодії у ході пізнання, зокрема там зазначено, що «… жоден феномен сам себе не пояснює. Кожен об’єкт може бути усвідомлений, зрозумілий і встановлений лише у системі відносин і взаємодії з іншими явищами, що його оточують, їх частинами, аспектами, проявами, властивостями. Пізнання речей означає пізнання їх взаємодії, як і сама річ є результатом взаємодії між суб’єктом і об’єктом. Взаємодія не лише початковий, але й кінцевий (завершальний) пункт пізнання» [2, с. 9]. Класики марксизму також наполягали на важливості врахування взаємодії у пізнанні явищ: «… ми не можемо піти далі пізнання цієї взаємодії саме тому, що після нього вже немає що пізнавати» [8, с. 546].

У логіці взаємодія розглядається як загальна форма зв’язку предметів, явищ, об’єктивної дійсності, а також поєднання думок, що є відображенням предметів, явищ, їх зв’язків і взаємовпливу у свідомості людини [5, с. 87].

Взаємодія у суспільстві, між будь-якими соціальними суб’єктами, розглядається як «сукупність усіх взаємозв’язків між ними; наявність найрізноманітніших стійких, об’єктивно обумовлених та необхідних функціонально залежних, кількісно та якісно в зовнішньому виразі не обмежених форм взаємозв’язку між ними; процес та результат взаємовпливів взаємодіючих сторін» [6 с. 134].

Отже, з’ясовуючи поняття «взаємодії суб’єктів попередження правопорушень», слід враховувати ознаки «взаємодії» як філософської категорії. До таких ознак доцільно віднести: 1) взаємодія виникає між певними об’єктами; 2) взаємодія є певним процесом; 3) досліджуючи взаємодію об’єктів слід враховувати взаємообумовленість, зміни станів, взаємопереходи; 4) зв’язки між об’єктами взаємодії можна розрізняти як безпосередні та опосередковані, внутрішні та зовнішні; 5) взаємодія є двостороннім або багатостороннім процесом; 6) взаємодію доцільно розглядати як постійний процес; 7) під час пізнання взаємодії слід враховувати принцип цілісності, тобто об’єднання певних частин у певний тип цілого; 8) взаємодія між суспільними об’єктами повинна враховувати чинник погодженості дій; 9) соціальні взаємодіючі суб’єкти можуть пізнати її стан здійснюючи саморефлексію; 10) у соціумі взаємодію двох об’єктів може пізнати суб’єкт, який не втягнутий у таку взаємодію (взаємодія у соціуму знаходить своє відображення у навколишній дійсності); 11) пізнаючи взаємодію об’єктів слід враховувати її просторово-часові межі, а також форми.

Література:

1. Большая советская энциклопедия / глав. ред. О. Ю. Шмидт. Москва: АО «Советская энциклопедия», 1928. Т. 10. 960 с.

2. Большая советская энциклопедия. / глав. ред. А. М. Прохоров. Москва: «Советская энциклопедия», 1971. 600 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. 1440 с.

4. Гегель Ф. Сочинения в 14 томах / под ред. М. Б. Митина]. Москва: Соцэкгиз, 1929–1959. Tом 5: Hayкa лoгики, 1937. 814 с.

5. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. Москва: Наука, 1975. 717 с.

6. Круглий В. М. Теоретико–правові засади взаємодії працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ з населенням. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. Київ. 2002. № 3. С. 130-136

7. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд. Москва: Госполитиздат, 1951-1981. Т. 27: Письма 1844 – 1851, 1962. 746 с.

8. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд. Москва: Госполитиздат, 1951-1981. Т. 20: Анти–Дюринг, Диалектика природы, 1961. 585 с.

9. Философский словарь / под. ред. В. И. Васильева. Москва: Политиздат, 1973. 398 с.

_______________________________

Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної фіскальної служби України



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота